Постанова

від 01.12.2020 по справі 756/12746/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи №756/12746/19

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/10322/2020

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Коцюрби О.П., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Кемському В.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Канюка Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Оболонського районного суду м. Києва Диби О.В.,

у цивільній справі № 756/12746/19 за позовом ОСОБА_1 до Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила поновити її на посаді вчителя англійської (іноземної) мови Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.08.2019 року до дня постановлення рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 02.02.2004 року вона у відповідності до контракту №70 була прийнята до Київської дитячої Академії мистецтв на посаду викладача англійської мови. З 2005 року (щороку) між сторонами укладалися угоди про продовження дії контракту №70, останньої з яких, дію контракту продовжено до 25.08.2019 року.

23.08.2019 року відповідачем видано наказ №685-к про припинення з нею (позивачем) з 25.08.2019 року трудового контракту у зв`язку із закінченням строку його дії на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України, який вона отримала 27.08.2019, оскільки до цього часу перебувала у відпустці.

Позивач вважала таке звільнення незаконним, оскільки, на її думку, укладений з відповідачем трудовий договір має характер безстроковогота продовжений на невизначений строк, а тому не міг бути припиненим на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, зазначала, що на час винесення наказу про звільнення перебувала у відпустці, що також свідчить про незаконність звільнення.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя англійської мови Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв з 25.08.2019 року.

Стягнуто з Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 98 223 грн. 84 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення розміру заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права , подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначаючи, що суд безпідставно дійшов висновків про те, що укладений між сторонами трудовий договір є безстроковим, оскільки переукладення контракту на визначений сторонами строк (рік) не змінює строкового характеру відносин, наявних між сторонами.

Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав, викладених у ній.

Позивач та її представник апеляційну скаргу не визнали, заперечували проти її задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 02.02.2004 рокупозивач за контрактом була прийнятадо Київської дитячої Академії мистецтв на посаду викладача англійської мови, у зв'язку з чим видано наказ №31-а-к від 02.02.2004 року. Контрактом передбачено строк дії договору з 02.02.2004року до 15.08.2004року.

26.08.2005 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено контракт б/н, строк дії якого визначено до 25.08.2006 року.

25.08.2006 року між позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено контракт №70, строк дії якого визначено сторонами до 25.08.2007 року.

У 2007 році між позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2008 року.

26.08.2008 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2009року.

25.06.2009 року між позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2010 року.

18.06.2010 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2011року.

23.06.2011 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2012 року.

15.06.2012 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 26.08.2013року.

14.06.2013 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2014 року.

16.06.2014 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2015 року.

15.06.2015 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду до контракту №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2016 року.

10.06.2016 року між позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду №38 до контракту з педагогічним працівником Київської дитячої Академії мистецтв №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2017 року.

16.06.2017 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду №365 до контракту з педагогічним працівником Київської дитячої Академії мистецтв №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2018 року.

15.06.2018 рокуміж позивачем та Київською дитячою Академією мистецтв було укладено додаткову угоду №520 до контракту з педагогічним працівником Київської дитячої Академії мистецтв №70 щодо продовження дії контракту до 25.08.2019 року.

Наказом Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв №685-к від 23.08.2019 року про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1 а на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору з 25.08.2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неодноразового переукладання контракту трудові відносини між сторонами набули ознак безстрокових, а тому не могли бути припиненні з підстав, передбачених п. 2 ст. 36 КЗпП України. При цьому, в силу вимог Закону України Про освіту укладення контрактів з педагогічними працівниками не є обов`язковим, а відповідна форма трудового договору характерна для керівників навчальних закладів.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Згідно з п . 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку.

Контракт, у якому передбачено термін дії, який неодноразово переукладався, не вважається таким, що укладений на невизначений строк, оскільки за два місяці до закінчення строку дії контракту за згодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.

Відповідно до ч . 2 ст. 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 цього Кодексу.

Разом з тим, якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, враховуючи, що працівник належним чином інформований про умови укладеного договору, контракт розглядається як встановлене законом виключення з правила ч . 2 статті 39-1 КЗпП України.

Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту, по суті, не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц.

Відтак, укладений з позивачем 25 серпня 2006 року строковий трудовий контракт, був оформлений відповідно до положень чинного трудового законодавства.

Підписання контракту ОСОБА_1 вказувало на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і у період, що визначений у контракті.

При цьому, переукладання контракту на наступні роки здійснювалися саме за особистою заявою позивача, що свідчить про обізнаність останньої про строковий характер трудових відносин, які склалися між сторонами.

За відсутності укладення між сторонами до дня закінчення строку дії контракту угоди щодо продовження його дії на новий строк, роботодавець, на підставі умов контракту та у зв`язку з припиненням строку його дії правомірно припинив трудові правовідносини з позивачем на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Доводи позивача відносно того, що чинним Законом України Про освіту не передбачено можливість укладення контракту з педагогічними працівниками, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки позивачем не враховано, що контракт було укладено в період дії Закону України Про освіту №1060-ХІІ від 23.05.1991 року в редакції від 01.01.2006 року. Частина 3 ст. 54 якого передбачала, що педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Крім того, слід також зазначити, що Закон України Про освіту №2145-VIIIвід 05.09.2017 року, який набув чинності на момент припинення (не продовження) трудових відносин між сторонами, не містить положень щодо заборони укладення з педагогічними працівниками строкового трудового договору у формі контракту.

Частина 3 ст. 40 КЗпП України встановлює заборону звільнення працівника в період його перебування у відпустці лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених ст.ст. 40 , 41 КЗпП України, а позивача звільнено за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України . Відтак, посилання позивача, що звільнення відбулося у період її перебування у відпустці, не може бути підставою для визнання звільнення незаконним, оскільки заборона звільнення у період тимчасової непрацездатності, встановлена ч. 3 ст. 40 КЗпП України, не розповсюджується на випадок звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку (пункти 2 і 3 ст . 23 КЗпП України ). Так як, закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку із цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини.

У такому випадку звільнення має бути проведено саме на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України - закінчення строку дії контракту.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц.

Враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що звільнення позивача з роботи здійснено відповідачем з дотриманням норм трудового законодавства, а тому у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі слід відмовити. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають залишенню без задоволення, враховуючи що вони є похідними від вимог про поновлення на роботі.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст. 368,374,376, 381 -384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року скасувати та постановити нове, за яким;

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні заявлених вимог до Муніципального закладу вищої освіти Київська академія мистецтв про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач:

Судді :