ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" грудня 2020 р. Справа№ 911/1164/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Тарасенко К.В.
Михальської Ю.Б.
Розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1164/20 (суддя Христенко О.О., м. Київ)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Будівельне об`єднання-3", с. Мила, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.
про стягнення 1 555,99 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач/АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Будівельне об`єдання-3" (надалі - відповідач/ ОК "ЖБК "Будівельне об`єдання-3"), в якому просило суд стягнути з відповідача 720,96 грн пені, 131,92 грн. 3% річних, 703,11 грн. інфляційних втрат та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.12.2015 між позивачем та відповідачем укладено Договір № 1267/16-ТЕ-17 постачання природного газу. На виконання умов договору позивач у січні-липні 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 60 655,42 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 720,96 грн, 3% річних у сумі 131,92 грн та 703,11 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов`язань.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі №911/1164/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОК "ЖБК "Будівельне об`єднання-3" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 643,29 грн пені, 120,82 грн 3% річних, 703,11 грн інфляційних втрат та 1 982,08 грн коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог місцевий господарський суд посилався на те, що:
- 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;
- при цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідач погасив заборгованість за зобов`язаннями за квітень 2016 до набрання чинності Законом № 1730-VIII (тобто до 30.11.2016), отже, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань з оплати придбаного газу за квітень 2016 року не підлягають стягненню;
- місцевий господарський суд встановив, що остаточна оплата за отриманий відповідачем природний газ за вказаними актами була здійснена 07.04.2017, тобто після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому в цій частині позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України", звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 77,67 грн та 3% річних у розмірі 11,10 грн скасувати.
У поданій апеляційні скарзі скаржник посилався на те, що:
- згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 списання заборгованості є частиною процедури врегулювання заборгованості у відповідності до ст. 1 наведеного закону, і дія вказаного закону розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення у відповідності до ст. 2 Закону. В свою чергу, учасниками процедури врегулювання заборгованості (у т.ч. процедури списання) є підприємства та організації, включені до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
- застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016 правомірне лише щодо підприємств та організацій, включених до відповідного Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, до якого відповідач не включений;
- матеріали справи не містять документів щодо включення підприємства відповідача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Крім того, скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1164/20.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.
Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у. своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2020 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 911/1164/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 911/1164/20 апеляційну скаргу АТ "НАК"Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1164/20- залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 задоволено клопотання АТ "НАК"Нафтогаз України" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі №911/1164/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1164/20; розгляд апеляційної скарги АТ "НАК"Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1164/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі №911/1164/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як убачається із матеріалів справи, 21.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником та ОК "ЖБК "Будівельне об`єднання-3", як споживачем укладено Договір постачання природного газу № 1267/16-ТЕ-17 (далі- Договір), відповідно до п.п. 1.1.,1.3. позивач зобов`язується передати у власність споживачеві у 2016 році природний газ за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України, а відповідач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.
У п. 1.2. Договору визначено, що позивач передає відповідачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) природний газ обсягом до 43,2 тис. куб метрів, у тому числі за місяцями: січень 2016 року 14,88 тис. куб. метрів, лютий 2016 року 13,44 тис. куб. метрів, березень 2016 року 14,88 тис. куб. метрів.
Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.4. Договору).
Відповідно до п. 3.5. Договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, відповідач зобов`язується подати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8 числа повертає відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовй формі мотивовану відмову від підписання акта (п. 3.5 Договору);
Ціна за 1000 куб. м. за цим Договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) становить 1 770,00 грн, крім того збір у вигляді цільової надбавки до ціни природного газу - 2%; податок на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 2 167,38 грн (п. 5.2 .Договору);
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 8.2. Договору визначено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 Договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього Договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років (п. 10.3. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12. Договору).
31.12.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до Договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1267/16-ТЕ-17, якою внесено зміни в деякі пункти Договору, в тому числі змінено ціну газу (п. 5.2. Договору), а саме ціна за 1000 куб. м. за цим Договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) становить 1 770,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" - 197,50 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 237,00 грн. Усього до сплати разом з ПДВ - 2 361,89 грн.
29.01.2016 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до Договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1267/16-ТЕ-17, якою внесено зміни в п. 1.3. Договору.
31.03.2016 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до Договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1267/16-ТЕ-17, якою внесено зміни в п. 2.1 Договору щодо постачання позивачем відповідачу з 01 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року (включно) газ обсягом до 10,8 тис. куб. м, також змінено ціну газу (п. 5.2. Договору), а саме ціна за 1000 куб. м. за цим Договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) становить 1 770,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89 грн. Також викладено п. 6.1 Договору у наступній редакції: "Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу". Пункт 12 Договору викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
30.04.2016 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 4 до Договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1267/16-ТЕ-17, якою внесено зміни в п. 2.1 Договору, яким визначено, що позивач передає відповідачу з 01 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року (включно) газ обсягом до 55,08 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: травень 2016 року 11,16 куб. м., червень 2016 року 10,8 куб. м., липень 2016 року 11,16 куб. м., серпень 2016 року 11,16 куб. м., вересень 10,8 куб. м.; в тому числі змінено ціну газу (п. 5.2 Договору), а саме ціна за 1000 куб. м. за цим Договором в період з 01.05.2016 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) за ставкою 20%. Всього до сплати разом з ПДВ - 5 930,40 грн. Пункт 12 Договору викладено в наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
15.08.2016 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 5 до Договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1267/16-ТЕ-17, якою внесено зміни в деякі пункти Договору, в тому числі змінено п. 8.2 Договору, яким встановлено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На виконання умов Договору постачання природного газу у січні 2016 року - липні 2016 року позивач здійснював поставки відповідачу природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 21 422,33 грн, акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 на суму 13 382,46 грн, акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 на суму 13 271,45 грн, акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 на суму 3 642,06 грн, акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2016 на суму 521,88 грн, акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2016 на суму 5 817,72 грн, акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2016 на суму 2 597,52 грн.
До матеріалів справи залучено довідку по операціях за договором № 1267/16-ТЕ-17 від 21.12.2015 та виписки з банківського рахунку позивача, з яких вбачається, що оплата за поставлений природний газ відповідачем здійснювалась з порушеннями встановленого Договором строку.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою для нарахування позивачем 720,96 грн пені, 131,92 грн 3% річних, 703,11 грн інфляційних втрат та підставою для звернення позивача до суду для захисту порушеного права шляхом примусового стягнення нарахованих сум.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Апеляційний господарський суд відзначає, що позивач у поданій апеляційній скарзі оскаржує прийняте господарським судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 77,67 грн та 3% річних у розмірі 11,10 грн
Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції оскаржуваній позивачем частині.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
За правовою природою Договір Договір № 1267/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.015 є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 712 Цивільного кодексу України також регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, газ, що продавався за цим договором, повинен був бути використаний покупцем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
На його виконання позивач, передавав відповідачу протягом січня - липня 2016 року природний газ на загальну суму 60 655,42 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в обсягах, які визначені у договорі, а відповідач зобов`язався його оплатити у строки, визначені договором.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Стосовно вимоги позивача про стягнення пені в сумі 720,96 грн. за період з 26.05.2016 по 05.07.2016 за зобов`язаннями за квітень 2016, з 30.06.2016 по 05.07.2016 за зобов`язаннями за травень 2016, з 26.07.2016 по 06.04.2017 за зобов`язаннями за червень 2016, з 26.08.2016 по 06.04.2017 за зобов`язаннями за липень 2016, суд апеляційної зазначає наступне.
Пунктом 8.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016) визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача згідно ст. 625 ЦК України 131,92 грн. 3% річних та 703,11 грн. інфляційних втрат за період з 26.05.2016 по 06.04.2017 по кожному акту окремо.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
В свою чергу, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03.11.2016 року (далі - Закон).
Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно ст. 2 Закону, дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 9 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користуванню зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Пунктом 3 Порядку визначено, що реєстр формується з метою забезпечення збирання, накопичення, обробки, захисту, обліку та надання інформації про теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону (далі - підприємства).
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас ч. 3 ст. 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи вищенаведені приписи Закону, дійшов висновку, що частина 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" - є імперативною нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Згаданий Закон не містить й зворотної норми з приводу того, що якщо відповідне підприємство не включене до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, то пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню.
Зазначене кореспондується з преамбулою вказаного Закону, відповідно до якої цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення та ст.2, згідно з якою дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Крім цього, на виконання приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій справі, апеляційним судом враховано висновки щодо застосування норм права, наведені в постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №905/1526/18, від 04.04.2019 у справі №906/576/18, від 27.03.2019 у справі №905/302/18, від 21.03.2019 у справі №914/359/18.
Отже, до заборгованості, яка виникла і погашена до набрання чинності вищезгаданим Законом, не можуть бути застосовані передбачені Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Наведене також свідчить про наявність підстав для відхилення доводів позивача щодо необхідності застосування більш ранньої судової практики в аналогічних справах.
Крім того, позивачем не було доведено належними і допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України, що відповідач не відноситься до теплопостачального підприємства, яке має ліцензії на виробництво та постачання теплової енергії.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що на підставі укладеного з позивачем договору відповідач придбав природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (що чітко зазначено в пункті 1.2 Договору, як в первісній редакції, так і з урахуванням змін за додатковою угодою 31.12.2015).
Наведеним спростовуються доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, щодо необхідності включення відповідача до зазначеного Реєстру, як підстави для застосування ч. 3 ст. 7 Закону.
Як вірно встановлено місцевим судом, весь обсяг газу, що був переданий за Договором № 1267/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, використаний відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Вказана обставина підтверджується змістом актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2016, від 29.02.2016, від 31.03.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016, 30.06.2016, від 31.07.2016, що додані позивачем до позовної заяви.
Заборгованість за придбаний за Договором № 1267/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 природний газ позивач частково погасив до 30.11.2016, а саме за зобов`язання за квітень 2016 року (сплачено відповідачем повністю 06.07.2016). Тому нараховані позивачем до цього часу неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню відповідно до положень ч. 3 ст. 7 "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" з дня набрання чинності цим Законом.
Остаточна оплата за отриманий відповідачем природний газ за вказаними актами була здійснена 07.04.2017, тобто після набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нараховані позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 77,67 грн та 3% річних у розмірі 11,10 грн за несвоєчасне виконання умов Договору № 1267/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015 - не підлягали нарахуванню в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону, а тому обумовлені законом підстави для їх стягнення в судовому порядку - відсутні, у зв`язку з чим вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених позивачем в апеляційній скарзі
Доводи скаржника про порушення місцевим господарським положень ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII від 03.11.2016, а також доводи про те, застосування зазначених положень закону правомірне лише щодо підприємств та організацій, включених до відповідного Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, до якого відповідач не включений спростовані, про що зазначено у мотивувальній частині даної постанови.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі №911/1164/20 ( в оскаржуваній позивачем частині), та, відповідно, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1164/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 11.08.2020 у справі № 911/1164/20.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді К.В. Тарасенко
Ю.Б. Михальська
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2020 |
Оприлюднено | 17.12.2020 |
Номер документу | 93557250 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Разіна Т.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні