Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/14705/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020Справа № 910/14705/20 за позовом Акціонерного товариства "БРОТЕП-ЕКО"

до Приватного підприємства "Будівельна компанія "ЧЕПАК

про стягнення 383 276,78 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Бротеп-Еко звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Будівельна компанія Чепак про стягнення 383 276,78 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору поставки продукції № 19056 від 17.12.2019 не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 261618,56 грн, 3% річних у розмірі 6620,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 3081,42 грн, штраф у розмірі 78485,57 грн та пеню у розмірі 33470,64 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Частинами 3, 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на предмет позову у даній справі, ціну позову та незначну складність справи, суд визнає справу № 910/14705/20 такою, яку доцільно розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України , суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Так, будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи від сторін спору до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про розгляд даної справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2019 року між Акціонерним товариством Бротеп-Еко (постачальник, позивач) та Приватним підприємством Будівельна компанія Чепак (покупець, відповідач) укладено договір поставки продукції № 19056 (далі - Договір), відповідно до якого покупець зобов`язується прийняти і оплатити за встановленими цінами, а постачальник виготовити, поставити та передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна сума вартості продукції по цьому договору складає 434832,00 грн, крім того ПДВ 20% 86966,40 грн, загалом 521798,40 грн.

Умовами пункту 3 Договору визначено, що оплату продукції покупець здійснює згідно наданих постачальником рахунку-фактури наступним чином:

попередня оплата у розмірі 10% вартості продукції, вказаної в п. 2.2 цього договору;

завершальна оплата у розмірі 90% суми вартості продукції здійснюється протягом 7-ми банківських днів з моменту поставки продукції покупцю у відповідності до погоджених умов поставки. Дата поставки продукції визначається в товарно-супровідних документах.

Згідно з п. 4.1 Договору поставка продукції по цьому договору здійснюється протягом 5 робочих днів з моменту здійснення попередньої часткової оплати у розмірі 10%. Датою поставки продукції вважається дата підписання акту приймання передачі продукції, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї із сторін), у інших випадках - відмітка про отримання на товарно-супровідних документах.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, тобто з дати, вказаної у правому верхньому куті першої сторінки цього договору і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (гарантійного строку), якщо інше не передбачено умовами цього договору. З моменту підписання договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу (п. 11.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 521798,40 грн, що підтверджується накладними № 188 від 20.12.2019 та № 246 від 20.12.2019, а також, відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт № 161 від 20.12.2019 позивач надав відповідачу послуги з постачання продукції вартістю 3000,00 грн.

Разом з тим, оплату відповідачем було здійснено частково, сума боргу становить 261618,56 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам Договору поставки продукції № 19056 від 17.12.2019 не здійснив оплату за поставлений товар у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 261618,56 грн, 3% річних у розмірі 6620,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 3081,42 грн, штраф у розмірі 78485,57 грн та пеню у розмірі 33470,64 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 17 грудня 2019 року між Акціонерним товариством Бротеп-Еко та Приватним підприємством Будівельна компанія Чепак було укладено договір поставки продукції № 19056, відповідно до якого покупець зобов`язується прийняти і оплатити за встановленими цінами, а постачальник виготовити, поставити та передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення.

Відповідно до п. 2.2 Договору загальна сума вартості продукції по цьому договору складає 434832,00 грн, крім того ПДВ 20% 86966,40 грн, загалом 521798,40 грн.

Умовами пункту 3 Договору визначено, що оплату продукції покупець здійснює згідно наданих постачальником рахунку-фактури наступним чином:

попередня оплата у розмірі 10% вартості продукції, вказаної в п. 2.2 цього договору;

завершальна оплата у розмірі 90% суми вартості продукції здійснюється протягом 7-ми банківських днів з моменту поставки продукції покупцю у відповідності до погоджених умов поставки. Дата поставки продукції визначається в товарно-супровідних документах.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 521798,40 грн, що підтверджується накладними № 188 від 20.12.2019 та № 246 від 20.12.2019

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідачем частково оплачено вартість поставленого товару, що підтверджується банківськими виписками, копії яких додано до позовної заяви.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості поставленого товару за Договором, а саме доказів сплати грошових коштів у розмірі 261618,56 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 261618,56 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення 6620,59 грн. 3% річних та 3081,42 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за період з 02.01.2020 до 11.02.2020 щодо суми 469618,00 грн, з 12.02.2020 до 01.03.2020 щодо суми 419618,00 грн, з 02.03.2020 до 04.03.2020 щодо суми 319618,00 грн, з 05.03.2020 до 21.09.2020 щодо суми 261618,00 грн, однак, враховуючи пункт 3 Договору щодо періоду оплати (7 банківських днів), суд зазначає, що обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат щодо суми 469618,00 грн є період з 03.01.2020 по 11.02.2020, усі інші періоди, визначені позивачем є обґрунтованими, оскільки, визначені з урахуванням часткових оплат.

Зробивши перерахунок, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі, тобто, у розмірі 3081,42 грн, 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 6582,08 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 78485,57 грн та пеню у розмірі 33470,64 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 Договору за затримку оплати залишку вартості продукції по цьому договору покупець виплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати.

За умови затримки оплати залишку вартості продукції понад 15 календарних днів, покупець виплачує постачальнику одноразовий штраф у розмірі 30% від неоплаченої суми вартості продукції (п. 6.4 Договору).

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, однак, неправильно визначено початок періоду нарахування, відтак здійснивши перерахунок, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 33470,64 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 33124,19 грн.

Розрахунок штрафу є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі - 78485,57 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Будівельна компанія Чепак (02156, м. Київ, вул. Братиславська, 30-А, кв. 98; ідентифікаційний код: 35222566) на користь Акціонерного товариства Бротеп-Еко (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Ярослава Мудрого, 88; ідентифікаційний код: 20054481) основний борг у розмірі 261618 (двісті шістдесят одну тисячу шістсот вісімнадцять) грн 56 коп., 3% річних у розмірі 6582 (шість тисяч п`ятсот вісімдесят дві) грн 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 3081 (три тисячі вісімдесят одну) грн 42 коп., штраф у розмірі 78485 (сімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 57 коп., пеню у розмірі 33124 (тридцять три тисячі сто двадцять чотири) грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 5743 (п`ять тисяч сімсот сорок три) грн 38 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева