Рішення

від 16.12.2020 по справі 910/13850/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/13850/20

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державне підприємство "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва"

про дострокове розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" про дострокове розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що протягом дії договору оренди №7497 нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.07.2016 року відповідач систематично порушує положення чинного законодавства та свої зобов`язання за договором, що виразились у невнесення орендної плати.

У зв`язку з чим позивач просить суд розірвати договір оренди №7497 нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.07.2016 року, виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 192,80 кв.м на шостому поверсі (кімната 611- 91,5 кв.м та кімната 612 - 101,3 кв.м), що розміщене за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 та стягнути заборгованість з орендної плати в розмірі 61 151,48 грн, з яких: орендна плата - 55 983,26 грн., пеня - 2 731,87 грн., штраф - 1 679,50 грн., інфляційні нарахування - 756,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: державне підприємство "Український інститут інженерно-технічних розвідувань для будівництва" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 3848878)

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01054 74423200 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.09.2020 року, а саме: 04053, м. Київ, вулиця Обсерваторна, будинок 23, оф. 17.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 21.09.2010 р. повернута до суду у зв`язку з: адресат відсутній за вказаною адресою .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

19.10.2020 року до канцелярії суду (електронну пошту) від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

21.10.2020 року секретарем судового засідання направлено відскановані документи на електронну адресу представника відповідача.

03.11.2020 року до канцелярії суду (електронну пошту) від відповідача надійшла заява, в якій повідомлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" заперечує у повному обсязі проти позовних вимог. Зазначено, що станом на теперішній час діяльність відповідача тимчасово призупинена у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19. Через відсутність замовлень працівника відповідача переведені на відділену роботу. За таких обставин, відповідач позбавлений можливості своєчасно та належно підготувати свої заперечення проти позову та надати докази, що їх підтверджують. Та, керуючись ст. 119 ГПК України просив продовжити для відповідача строк для подання відзиву на позов на 10 календарних днів.

20.11.2020 року до канцелярії суду (електронну пошту) від відповідача надійшли відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позову та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтуванні поданого клопотання зазначено, що заборгованість з орендної плати виникла внаслідок сторонніх об`єктивних причин. Станом на теперішній час відповідач вживає всіх можливих заходів для погашення заборгованості з орендної плати, а тому договір №7497 не може бути достроково розірваний, а позивач виселений з орендованого майна. Оскільки вказані обставини можуть бути повно та всебічно встановлені лише у судовому засіданні, зокрема шляхом надання пояснень сторонами, а також, ураховуючи істотну значущість справи для відповідача, то вбачається необхідність у призначенні справи до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

Судом враховано, що на підтвердження вищезазначених обставин позивачем не надано жодних доказів.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 2 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У порядку спрощеного позовного провадження, окрім малозначних справ, може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції Господарського суду, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 910/13850/20 в порядку загального позовного провадження, суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, за змістом указаних приписів закону відповідач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

10.12.2020 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив в якому просить суд позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

22.07.2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7479.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) загальною площею 192,80 кв.м на шостому поверсі (кімната 611- 91,5 кв.м, та кімната 612 - 101,3 кв.м), розміщена за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26 (реєстровий №38488780.1.ВССЧГН021), що перебуває на балансі Державного підприємства Український інститут інженерно-технічних розслідувань для будівництва ДП УКРППНТР код ЄДРПОУ 38488780 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29 лютого 2016р. і становить 3043275,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч.1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює проектно-конструкторські роботи.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

22.07.2016 р. сторони підписали акт приймання-передавання орендованого майна.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 22.07.2016 р. по 22.06.2019 р. включно.

Відповідно п. 10.3 договору оренди зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.

Згідно з п. 10.10 договору оренди майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 р. у справі №910/1553/19 визнано недійсним договір № 7497/01 від 20.07.2017 про припинення договору оренди № 7497 від 22.07.2016, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 року у справі №910/1216/20 (набрало законної сили 07.08.2020 року) стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" до Державного бюджету України (одержувач УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), р/р 148999980000031117094026011, КЕКД 22080300, призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна) 203 288,87 грн заборгованості, 30 131,92 грн пені та 21 230,80 грн інфляційних втрат. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 3 819,77 грн. судового збору.

З вищезазначеного рішення суду вбачається, що з відповідача стягнуто розмір орендної плати за договором оренди №7497 від 22.07.2016р. у період з червня 2017 року по жовтень 2019 року.

Як зазначено позивачем, станом на день подання позовної заяви орендар свої зобов`язання по договору оренди так і не виконав.

Як вказує позивач та не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку, з листопада 2019 року по червень 2020 року відповідач не сплачував орендну плату за договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по договору в загальному розмірі 55 983,11 грн.

Відповідно до ч.1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.6 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2016 р. 25 360,63 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Оренда плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п. 9 розділу "Перехідні положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік".

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлений Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням п. 9 розділу "Перехідні положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік".

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Листом №30-05/9530 від 19.11.2019 року позивач повідомив відповідача про те, що станом на 18.11.2019 року заборгованість по орендним платежам до державного бюджету за оренду нерухомого майна, що належить до державної власності по договору оренди №7497 від 22.07.2016 року складає - 203 288,87 грн. вимагав протягом десяти днів ліквідувати заборгованість з орендної плати та надати відповідне документальне підтвердження до регіонального відділення.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-яких доказів оплати матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 55 983,11 грн. ( заборгованість з орендної плати за період з листопада 2019 року по червень 2020 року включно) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 731,87 грн., штраф в розмірі 1 679,50 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 756, 85 грн. нараховані станом на 27.07.2020 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, із врахуванням п. 9 розділу "Перехідні положення" ЗУ "Про державний бюджет України на 2016 рік".

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 2 731,87 грн. та штрафу в розмірі 1 679,59 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 756,85 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7479 від 22.07.2016 року.

Згідно з частиною третьою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Цивільного кодексу України.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Відповідно до п.10.3 договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін.

Згідно з п.10.7.3 договору сторони погоджуються, що цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар: систематично/ більше трьох раз/ порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення.

Листом №30-06/4095 від 25.05.2020 року позивачем на адресу відповідача направлено пропозицію про дострокове розірвання договору оренди №7497 від 27.06.2017 року, в якій зазначено, на сьогоднішній день п..5.3 договору оренди (орендар зобов`язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату) ТОВ Укрбудгарант не виконується так, як цього вимагає договір та Закон України Про оренду державного та комунального майна . Враховуючи вищевикладене, а також на підставі статті 188 ГК України, п.10.9 договору оренди, регіональне відділення, як орендодавець по договору, пропонує ТОВ Укрбудгарант розірвати договір оренди №7497 від 22.07.2016 та з моменту отримання листа у 20-денний термін повернути державне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі України, 26, за актом приймання-передачі орендодавцю (балансоутримувачу) та провести повний розрахунок по заборгованості з орендної плати, пені та штрафних санкцій за вест період оренди по день фактичної передачі майна.

Листом від 15.06.2020 року ТОВ Укрбудгарант повідомив позивача про те, що станом на теперішній час, товариство перебуває у скрутному фінансовому стані через відсутність замовлень та впровадження на території України обмежувальних заходів для запобігання гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Товариство не має наміру достроково припиняти дію договору оренди №7497 від 22.07.2016. Оренда має для товариства суттєва значення, адже за відсутності приміщення товариство взагалі не зможе здійснювати свою господарську діяльність та, як наслідок, може припинити своє існування.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України є істотною умовою договору оренди.

Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7494 від 22.07.2016 за період з листопад 2019 року по червень 2020 року включно.

Оскільки договором прямо передбачена можливість дострокового припинення дії договору у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати систематично/ більше трьох раз (п10.7.3), а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 10.9 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Отже, оскільки договір розірваний судом та у зв`язку з чим відповідач втрачає статус орендаря, тому вимога щодо виселення з державного нерухомого майна є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що з моменту укладення договору оренди відповідач належно використовував майно відповідно до умов договору №7497, сплачував орендну платі і до теперішнього часу забезпечує збереження орендованого майна.

Неможливість внесення орендної плати протягом листопада 2019 року до червня 2020 року включно пов`язано з тим, що з червня 2017 року і до лютого 2020 року балансоутримувач регулярно протиправно обмежував відповідача у користуванні майном шляхом вимкнення електроенергії у орендованих приміщеннях.

Як наслідок, відповідач не міг належно виконувати свої зобов`язання перед контрагентами через що втратив частину прибутку і нині перебуває у тяжкому фінансовому становищі.

Відповідач неодноразово усно та письмово повідомляв позивача про вищезазначені обставини і зобов`язався погасити заборгованість з орендної плати.

Також, з метою часткового погашення заборгованості з орендної плати відповідач листом від 15.06.2020 звертався до позивача з проханням здійснити зарахування заборгованості позивача перед відповідачем та розглянути можливість відстрочення або розстрочення сплати заборгованості з орендної плати.

Нині, діяльність відповідача фактично призупинена у зв`язку з встановленням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобіганню поширенню на території України коронавірусу COVID-19 карантину на усій території України та запровадження відповідних обмежувальних заходів.

Так, суд зазначає, що відповідно до ч. 4, 6 статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Отже, відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством .

Проте, відповідач не надав будь-яких належних та допустимих доказів існування обставин, за які він не відповідає, і які звільняють його від обов`язку сплачувати плату за користування орендним приміщенням.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди №7497 нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.07.2016 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант".

3. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 23, оф. 17; код ЄДРПОУ 40257061) з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень загальною площею 192,80 кв.м на шостому поверсі (кімната 611- 91,5 кв.м, та кімната 612 - 101,3 кв.м), розміщена за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 23, оф. 17; код ЄДРПОУ 40257061) до Державного бюджету України (одержувач УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), р/р 778999980313020094000026011, КЕКД 22080300, призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна) заборгованість в розмірі 55 983 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 26 коп., пеню в розмірі 2 731 (дві тисячі сімсот тридцять одну) грн. 87 коп., штраф в розмірі 1 679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) грн. 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн. 85 коп.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудгарант" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 23, оф. 17; код ЄДРПОУ 40257061) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 50-Г; код ЄДРПОУ 19030825) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий