Рішення

від 09.12.2020 по справі 922/2928/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2928/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ до Приватного підприємства "Мера Нова", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 309882,77 грн. за участю представників:

не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Мера Нова", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором поставки № УГВ3390/30-19 від 20.12.2019, в розмірі 309882,77 грн., з яких: 163932,94 грн. - пеня, 145949,83 грн. - штраф. Також просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду від 14.09.2020 відкрито провадження у справі № 922/2928/20 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 07.10.2020 о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 14 грудня 2020 року. Відкладено підготовче засідання на 02.12.2020 о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 02.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2928/20 до судового розгляду по суті на 09.12.2020 о 14:15 год.

У судове засідання 09.12.2020 представник позивача не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2020 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Втім, судова кореспонденція по справі адресована відповідачу була повернута ПАТ "Укрпошта" на адресу суду у зв`язку з тим, що відповідач за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою відсутній.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення - є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним підприємством "Мера Нова" (відповідач, постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (позивач, покупець) укладено договір поставки № УГВ 3390/30-19 від 20.12.2019, відповідно до умов якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/додаються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації (далі - специфікація), яка є додатком № 1 до договору та є її невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказуються в специфікації до цього договору.

Відповідно до п. 6.3.1 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.

П. 5.2 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника ло покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.9. договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Специфікацією № 1 від 20.12.2019 до договору (специфікація № 1) сторони узгодили найменування/асортимент товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару, загальну ціна договору та умови поставки.

Зокрема, п. 1 вказаної специфікації № 1 передбачено поставку товару на загальну суму 2084997,60 грн.

П. 3 специфікації № 1 передбачено, що строк поставки товару протягом 120 календарних днів з дати підписання договору (тобто граничний строк поставки товару є - 18.04.2020).

П. 4 специфікації № 1 також передбачено умови та строк оплати: протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до видаткових накладних № 37 від 06.07.2020, № 38 від 07.07.2020, № 39 від 06.07.2020, № 40 від 07.07.2020, № 41 від 07.07.2020 постачальник поставив позивачу товар на суму 2084997,60 грн.

Тобто, зобов`язання щодо поставки товару загальною вартістю 2084997,60 грн. відповідач виконав несвоєчасно, з порушенням п.5.1, пп. 6.3.1 п.6.3, п.3 специфікації №1 до договору та графіку поставки.

Як свідчать матеріали справи, з метою виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати штрафних санкцій в розмірі 309882,77 грн. в добровільному порядку, позивач направив на адресу відповідача відповідну претензію № 30/356 від 13.08.2020, проте, вимоги викладені в претензії були залишені відповідачем без відповідного реагування.

Обставини щодо стягнення з відповідача нарахованих штрафу та пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Враховуючи презумпцію свободи договору, сторони у справі, укладаючи договір поставки, узгодили всі його істотні умови. Підписавши договір, відповідач, як постачальник товару, погодився із строками поставки, підтвердив спроможність їх дотримання без будь-яких застережень, схвалив умови щодо поставки товару та відповідальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, ст. 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже було зазначено вище, пунктом 5.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку до цього договору, який є його невід`ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної.

При цьому, пунктом 3 специфікації № 1 передбачено, що строк поставки товару - протягом 120 календарних днів з дати підписання договору (тобто граничний строк поставки товару є - 18.04.2020).

Однак, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань з поставки товару, оскільки не виконав їх в строк, встановлений в специфікації № 1.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до видаткових накладних № 37 від 06.07.2020, № 38 від 07.07.2020, № 39 від 06.07.2020, № 40 від 07.07.2020, № 41 від 07.07.2020 постачальник поставив позивачу товар на суму 2084997,60 грн.

Тобто, зобов`язання щодо поставки товару загальною вартістю 2084997,60 грн. відповідач виконав несвоєчасно, з порушенням п.5.1, пп. 6.3.1 п. 6.3, п.3 специфікації №1 до договору та графіку поставки.

Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які посилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання. Виходячи з принципу свободи договору (ч. 3 ст. 549 ЦК), сторони в договорі можуть забезпечити за допомогою пені, зокрема, виконання не грошового зобов`язання. Таким чином, пеня може бути встановлена для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і не грошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Оскільки п. 7.9. договору передбачено право позивача на нарахування відповідачу пені у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або недопоставленого товару за кожен день прострочення, а також штрафу у розмірі 7% від вартості непоставленого або недопоставленого товару за прострочення понад тридцять днів, дії позивача про нарахування таких штрафних санкцій за весь час прострочення виконання зобов`язання, є правомірними.

Відповідач заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій не оспорив та не спростував.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приходить до висновку про його обґрунтованість та арифметичну вірність. Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про правомірність нарахування позивачем пені в сумі 163932,94 грн., та штрафу в сумі 145949,83 грн., а всього 309882,77 грн.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Мера Нова" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, код ЄДРПОУ 36455879) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) пеню у розмірі 163932,94 грн., штраф у розмірі 145949,83 грн., судовий збір в розмірі 4648,24 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775);

Відповідач - Приватне підприємство "Мера Нова" (61052, м. Харків, пров. Сімферопольський, 6, код ЄДРПОУ 36455879).

Повне рішення складено 16.12.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2928/20