Постанова

від 15.12.2020 по справі 910/18249/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18249/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю Кітчер - Дівелопмент - Тарновецький П.Я., адвокат (ордер від 23.11.2020),

відповідача - акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк - Тищенко А.В., адвокат (дов. від 07.10.2020),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКТР - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кітчер - Дівелопмент

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (суддя Мудрий С.М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 (головуючий суддя: Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.)

у справі № 910/18249/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кітчер - Дівелопмент (далі - ТОВ Кітчер - Дівелопмент )

до акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (далі - Банк),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю СПЕКТР (далі - ТОВ СПЕКТР ),

про визнання договору поруки недійсним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ Кітчер - Дівелопмент звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Банка про визнання недійсним договору поруки від 17.11.2016 № 4С13649И/П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин вчинений позивачем під впливом обману щодо істотних умов вказаного договору (частина перша статті 230 Цивільного кодексу України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2020 зі справи № 910/18249/19, у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, тим, що позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 до участі у справі № 910/18249/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ТОВ СПЕКТР .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 зі справи рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ Кітчер - Дівелопмент просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій зі справи, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України): неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини першої статті 230 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, а саме, під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови такого банку у виконанні своїх обов`язків за відповідним правочином .

Також скаржник в обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій посилається на приписи пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу; порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу).

Доводи інших учасників справи

15.12.2020 від Банка надійшов відзив на касаційну скаргу поза межами строку, визначеного згідно з ухвалою Суду від 18.11.2020. При цьому клопотання про продовження строку на вчинення відповідної процесуальної дії в порядку приписів статті 119 ГПК України до Суду не надходило.

У зв`язку з наведеним, Суд долучає відзив Банка на касаційну скаргу до матеріалів справи, проте залишає його без розгляду.

Касаційне провадження

Ухвалою Верховного Суду від 18.11.2020, зокрема: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Кітчер - Дівелопмент зі справи № 910/18249/19; призначено її розгляд на 15.12.2020; повідомлено учасників справи про розгляд касаційної скарги ТОВ Кітчер - Дівелопмент зі справи у закритому судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.12.2020 до початку розгляду касаційної скарги по суті, Суд, порадившись на місці, з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, визначені приписами статті 300 ГПК України, враховуючи, що Верховний Суд є судом права, а не факту, з метою забезпечення принципу гласності судового процесу, постановив розгляд касаційної скарги ТОВ Кітчер - Дівелопмент у справі № 910/18249/19 провести у відкритому судовому засіданні.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17.11.2016 ТОВ Кітчер - Дівелопмент (позичальник) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (Банк) укладено кредитний договір № 4К16120Г, згідно з яким позивач як позичальник отримав від Банка кошти (кредит) у розмірі 952 160 096,31 грн.

Також ТОВ Кітчер - Дівелопмент , як поручителем та публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк , як кредитором укладено договори поруки у забезпечення виконання зобов`язання перед Банком:

- договір поруки від 17.11.2016 № 4К14391И/П, відповідно до предмета якого поручитель надав поруку перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю КІНАН (далі - попередній боржник , старий боржник ) своїх зобов`язань за кредитними договорами: від 19.12.2014 № 4К14391И, від 24.12.2014 № 4К14392И (далі - первісні кредитні договори , кредитні договори старого боржника ),

- договір поруки від 17.11.2016 № 4С13649И/П, відповідно до предмета якого поручитель надав поруку перед кредитором за виконання ТОВ СПЕКТР (далі - попередній боржник , старий боржник ) своїх зобов`язань за кредитними договорами: від 14.10.2013 № 4С13649И, від 15.10.2013 № 4С13650И, від 19.09.2014 № 4С14320И, від 24.12.2014 № 4С14403И (далі - первісні кредитні договори , кредитні договори старого боржника ).

За доводами позивача, договір поруки від 17.11.2016 № 4С13649И/П (далі - Договір поруки) укладений під впливом обману, що тягне за собою визнання його недійсним на підставі приписів частини першої статті 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, як зазначав позивач, ТОВ Кітчер - Дівелопмент мало значну кількість господарських відносин з різними організаціями та установами, зокрема, позивачем відкриті рахунки у Банку, у тому числі, рахунки для заробітної плати працівників названого Товариства.

За час співпраці ТОВ Кітчер - Дівелопмент з Банком, позивач зарекомендував себе як надійний та перспективний клієнт, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.

За твердженням позивача, Банк, володіючи повною фінансовою інформацією про ТОВ Кітчер - Дівелопмент , усвідомлюючи високі економічні показники діяльності названого Товариства, звернувся до позивача з пропозицією щодо можливості його участі у процедурі трансформації кредитного портфеля Банка. Така процедура, зі слів співробітників Банка, була ініційована Національним банком України.

Так, відповідно до рішення правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, Банк зобов`язаний розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.

При цьому, за твердженнями позивача, Банк наголошував на тому, що кредитні зобов`язання попередніх боржників забезпечені ліквідними активами, у тому числі, корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами, тощо. Про ліквідність забезпечення зобов`язань боржників також свідчили дані окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіт незалежного аудитора 31.12.2015 (ТОВ АФ Прайсвортерхаускуперс (аудит) ). Пізніше такі дані були підтверджені Окремою фінансовою звітністю та звітом незалежного аудитора 31.12.2016 (ТОВ Ернст енд Янг аудиторські послуги ), які були розміщені на вебсайті Банка.

За доводами позивача, дії ТОВ Кітчер - Дівелопмент з отримання кредитних коштів за кредитним договором від 17.11.2016 № 4К16120Г були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань боржників Банка в межах реалізації зазначеного плану трансформації кредитного портфелю Банка, ініційованого Національним банком України.

Так, на виконання названого плану представники Банка та ТОВ Кітчер - Дівелопмент погодили відкриття відновлювальної кредитної лінії шляхом укладення кредитного договору, внаслідок чого позивачем та Банком укладені кредитний договір № 4К16120Г та договори поруки: від 17.11.2016 № 4К14391И/П, № 4С13649И/П.

Як стверджує позивач, обов`язковою умовою, на якій наполягало назване Товариство було набуття ТОВ Кітчер - Дівелопмент права власності на активи, що забезпечували зобов`язання старих боржників перед Банком.

На виконання зазначених домовленостей, згідно з планом трансформації 17.11.2016 Банком та ТОВ Кітчер - Дівелопмент укладено договори поруки № 4К14391И/П, № 4С13649И/П на загальну суму 952 160 096,31 грн.

За твердженнями позивача, ТОВ Кітчер - Дівелопмент , як поручитель, виконало зобов`язання:

- товариства з обмеженою відповідальністю КІНАН за кредитними договорами від 19.12.2014 № 4К14391И, від 24.12.2014 № 4К14392И;

- ТОВ СПЕКТР за кредитними договорами від 14.10.2013 № 4С13649И від 15.10.2013 № 4С13650И, від 19.09.2014 № 4С14320И, від 24.12.2014 № 4С14403И, -

а саме, з повернення кредитів та сплати відсотків за користування кредитами на умовах та в терміни, встановлені у кожному конкретному кредитному договорі, сплативши суму у розмірі 952 160 096,31 грн.

Після завершення процесу переоформлення боргів старих боржників перед Банком, рішенням Національного банку України від 18.12.2016 № 498-р Банк визнано неплатоспроможним, внаслідок чого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2016 № 961 Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи Банк перейшов у власність держави, при цьому, зобов`язання Банка щодо передання ТОВ Кітчер - Дівелопмент документів, що посвідчували права заставодержателя на активи, якими були забезпечені зобов`язання старих боржників, - виконані не були, документи названому Товариству не передані.

Протягом 2017-2018 років позивач звертався до суду з приводу отримання таких документів від Банка.

Згідно з судовими рішеннями (справи № 910/15967/17, № 910/14454/17) встановлено, що Банк не був зобов`язаний передавати на користь ТОВ Кітчер - Дівелопмент такі документи, хоча, за твердженням позивача, саме отримання таких документів і було метою укладення кредитного договору № 4К16120Г та договорів поруки: від 17.11.2016 № 4К14391И/П, № 4С13649И/П.

Ненадання Банком документів, які б надали змогу ТОВ Кітчер - Дівелопмент звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань старих боржників перед Банком, на думку названого Товариства, також свідчить про відсутність намірів у Банка виконувати свої зобов`язання за оспорюваним Договором поруки ані в момент його укладення, ані протягом значного періоду після його укладення, що також свідчить про те, що Банк свідомо ввів в оману ТОВ Кітчер - Дівелопмент щодо істотних умов оспорюваного Договору поруки.

За твердженням позивача, Банк, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля Банка, ініційованої Національним банком України, ввело в оману позивача про існування у Банка договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитним зобов`язанням боржника - ТОВ Кітчер - Дівелопмент у розмірі, що суттєво перевищує розмір заборгованості за кредитом, та спонукало позивача до укладення з Банком пов`язаних між собою кредитного договору та договорів поруки.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання оспорюваного Договору поруки недійсним, з підстав його вчинення позивачем під впливом обману щодо істотних умов вказаного правочину.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що: кредитний договір від 17.11.2016 укладений виключно для фінансування поточної діяльності позивача; жоден пункт кредитного договору не містить інформації про трансформацію , необхідність укладення договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач зазначає в обґрунтування заявлених позовних вимог; укладення позивачем договорів поруки (у тому числі, оспорюваного правочину) відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення в порядку приписів статті 627 ЦК України; позивачем не доведено обставин, які свідчили б про введення відповідачем позивача в оману, не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких позивач стверджує про введення його в оману.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частиною першою статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення . Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/13451/18.

За доводами касаційної скарги ТОВ Кітчер - Дівелопмент посилається, зокрема, на те, що підставами для касаційного оскарження судових актів попередніх інстанцій є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України: неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини першої статті 230 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, а саме, під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови такого банку у виконанні своїх обов`язків за відповідним правочином.

Також скаржник в обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій посилається на приписи пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу; порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу).

Що до наведеного Суд зазначає таке.

Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу ; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Що до посилання скаржника на те, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права: частини першої статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, а саме, під час реструктуризації (трансформації) банком свого корпоративного кредитного портфеля та у зв`язку з ненаданням банком під час вчинення правочину інформації, яка в подальшому стала підставою для законної відмови такого банку у виконанні своїх обов`язків за відповідним правочином, то Суд зазначає, що відсутні підстави для формування такого висновку у даній справі, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що: кредитний договір від 17.11.2016 укладений виключно для фінансування поточної діяльності позивача ; жоден пункт кредитного договору не містить інформації про трансформацію , необхідність укладення договорів поруки та щодо інших обставин, які позивач зазначає в обґрунтування заявлених позовних вимог; укладення позивачем договорів поруки (у тому числі, оспорюваного правочину) відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення в порядку приписів статті 627 ЦК України .

Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

Також скаржник обґрунтовував свою касаційну скаргу з посиланням на статтю 310 ГПК України, оскільки, за твердженням Товариства, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, якщо підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 вказаного Кодексу визнані не обґрунтованими, то у скаржника не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав порушення судом норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового рішення у касаційному порядку з цієї підстави є неможливим (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.09.2020 зі справи № 915/1734/18).

Як визначено частиною першою статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Вимога касаційної скарги в даній справі полягає, як зазначалося, зокрема, у скасуванні судових рішень попередніх інстанцій і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому скаржником не наведено й не обґрунтовано наявності жодної з підстав для передачі справи на новий розгляд у розумінні приписів статті 310 ГПК України. У Касаційного господарського суду, в свою чергу, відсутні підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Кітчер - Дівелопмент підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

Понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на ТОВ Кітчер - Дівелопмент , оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 зі справи № 910/18249/19 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кітчер - Дівелопмент - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов