Рішення

від 21.10.2020 по справі 160/11088/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Справа № 160/11088/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, зазначені у листі начальника відділу з питань перерахунків пенсій №14 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 0400-0319-8/77328 від 07.09.2020року.

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 22.10.1991 року по 30.09.1992 року - головним бухгалтером в МП РЕЗЕРВ (згідно запису у трудовій книжці за №11) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 зазначений період, з дня звернення за призначенням пенсії з 26 серпня 2020 року;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 20.10.1992 року по 30.07.1994 року - головним бухгалтером МП Содействие (згідно запису у трудовій книжці за №13) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 зазначений період, з дня звернення за призначенням пенсії з 26 серпня 2020 року;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року - головним бухгалтером МПП фірма СБС (згідно запису у трудовій книжці за №21) та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 зазначений період, з дня звернення за призначенням пенсії з 26 серпня 2020 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 26 серпня 2020 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) з заявою про призначення їй пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , проте листом від 07.09.2020р. за №9400-0319-8/77328 відповідач безпідставно відмовив позивачеві у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю у останньої необхідного загального страхового стажу, повідомивши при цьому, про неможливість зарахування до її загального трудового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 02.10.1991 року по 30.09.1992 року у МП РЕЗЕРВ та з 20.10.1992 року по 30.04.1994 року в МП Содействие , оскільки в записах трудової книжки позивача про ці періоди роботи мають місце виправлення, а також періоду роботи позивача з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року в МПП фірма СБС через відсутність у проставленій в трудовій книжці на запису про цей період роботи печатці підприємства його коду ЄДРПОУ. Однак, на думку позивача, оскільки вона має відповідні записи щодо спірних періодів роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. При цьому, позивач також зауважує, що нею, окрім іншого, були надані довідки з архіву, в яких зазначено, що архівний відділ виконавчого комітету Павлоградської міської ради не має можливості надати довідки про підтвердження трудового стажу та заробітну плату по МП Резерв за період роботи з 22.10.1991 року по 30.09.1992 року, за період роботи в МП Содействие з 20.10.1992 року по 30.07.1994 року та за період роботи в МПП фірма СБС з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року у зв`язку із тим, що документи з кадрових питань вищезазначених підприємств на зберігання не надходили. Таким чином, на думку позивача, її трудовий стаж за цей період в повному обсязі підтверджується відповідними документами, а, отже, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2020р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11088/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 07.10.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

16 жовтня 2020 року до канцелярії суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 07.09.2020 №0400-0319-8/77328 позивачеві правомірно та обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії за віком та у зарахуванні спірних періодів її роботи до загального страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки з наданої позивачем разом із заявою від 26.08.2020р. про призначення пенсії трудової книжки серії НОМЕР_2 встановлено, що в записах на сторінці 8 під №11 від 22.10.1991 та на сторінці 10 під №13 від 20.10.1992 про роботу позивача у з 02.10.1991 року по 30.09.1992 року у МП РЕЗЕРВ та з 20.10.1992 року по 30.04.1994 року в МП Содействие , відповідно, наявні виправлення; а на запису на сторінці 14 під №22 від 31.12.1998 про роботу позивача з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року в МПП фірма СБС проставлена печатка, на якій відсутній код ЄДРПОУ підприємства, що не відповідає вимогам чинного законодавства України. Інших документів, які б могли підтвердити спірні періоди роботи позивачем не надано. Таким чином, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не має законних підстав для зарахування періодів роботи ОСОБА_1 головним бухгалтером в МП РЕЗЕРВ з 22.10.1991р. по 30.09.1992р. , в МП Содействие з 20.10.1992р. по 30.07.1994р., в МПП фірма СБС з 22.08.1996р. по 31.12.1998р. до загального страхового стажу позивача. Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом 30.06.2020р. становить 25 років 3 місяці 29 днів, що відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування недостатньо для призначення пенсії за віком (необхідний стаж 27 років). Таким чином, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень, згідно з діючим законодавством, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Крім того, 16.10.2020р. на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2020р. відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.08.2020р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Павлоградського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

До вказаної заяви позивачем надано пакет документів на підтвердження загального трудового і страхового стажу, а саме: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; копію трудової книжки серії НОМЕР_2 ; копію диплому серії НОМЕР_3 ; копії довідок №1 від 28.08.2020р. та №451/97 від 10.08.2020р., скриншот відомостей (безкоштовний запит) за запитом ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.08.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області листом №0400-0319-8/77328 від 07.09.2020р. відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , у зв`язку із відсутністю у позивача передбаченого цією статтею необхідного для призначення пенсії за віком загального стажу 27 років. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що загальний стаж позивача складає лише 25 років 3 місяці 29 днів, оскільки при обрахунку цього стажу не може бути враховано стаж роботи позивача з 02.10.1991 року по 30.09.1992 року у МП РЕЗЕРВ та з 20.10.1992 року по 30.04.1994 року в МП Содействие , оскільки в записах трудової книжки ОСОБА_1 про ці періоди роботи мають місце виправлення, а також не може бути врахований період роботи з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року в МПП фірма СБС через відсутність в проставленій на записі в трудовій книжці про цей період роботи печатці підприємства його коду ЄДРПОУ.

Незгода позивача з відмовою відповідача зарахувати спірні періоди роботи до загального страхового стажу ОСОБА_1 сала підставою для звернення останньої до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року за наявністю страхового стажу не менше 27 років.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з приписами статті 62 Закон України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 Про трудові книжки працівників , заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.

Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у пункті 4.7 Порядку №22-1.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при первинному зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком подано трудову книжку серії НОМЕР_2 .

Щодо спірного періоду роботи позивача в Малому підприємстві РЕЗЕРВ з 02.10.1991 року по 30.09.1992 року, який не врахований відповідачем до загального страхового стажу позивача через наявність виправлень у записі в трудовій книжці ОСОБА_1 щодо цього періоду роботи суд зазначає, що дійсно з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 встановлено, що в ній наявний запис №11 від 22.10.1991р. про прийняття ОСОБА_1 на роботу в Мале підприємство РЕЗЕРВ на посаду головного бухгалтера відповідно до наказу З-К від 22.10.1991р., при цьому, у вказаному записі наявні виправлення у даті прийняття позивача на роботу та даті наказу, відповідно до якого її прийнято на роботу, а саме: 02.10.1991р. змінено на 22.10.1991р.

Водночас, можливість внесення виправлень у записах в трудовій книжці передбачена вищенаведеними приписами п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. і їх наявність не може свідчити про недостовірність такого запису, тим більше, що у даному випадку позивач просить врахувати їй період роботи в МП РЕЗЕРВ саме з 22.10.1991р., а не з 02.10.1991р. (не з більш ранньої дати, що могло б викликати сумніви).

Крім того, сам факт роботи ОСОБА_1 в МП РЕЗЕРВ пенсійним органом не ставиться під сумнів, бо в іншій частині записи про цей період роботи є чіткими та без виправлень, завірені відповідною печаткою цього підприємства, а саме підприємство є таким, що існувало (відповідно до оголошення від 21.07.1999р. Арбітражний суд Дніпропетровської області порушив справи про банкрутство, зокрема, щодо Малого громадського підприємства Резерв (Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Челюскінцев, 15/2, кв. 9, р/р НОМЕР_5 у Павлоградському АК АПБ Україна , МФО 305136) - справа Б26/55-99р.)

Фактично підставою для не врахування всього періоду роботи позивача в МП РЕЗЕРВ до її загального стажу стали сумніви відповідача щодо дати початку цього періоду роботи, однак, як зазначено вище, такі сумніви є необґрунтованими та не можуть бути підставою для не зарахування всього період роботи ОСОБА_1 в МП РЕЗЕРВ до її загального страхового стажу.

Щодо спірного періоду роботи позивача в Малому підприємстві Содействие з 20.10.1992 року по 30.04.1994 року, який не врахований відповідачем до загального страхового стажу позивача через наявність виправлень у записі в трудовій книжці ОСОБА_1 щодо цього періоду роботи суд зазначає, що дійсно з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 встановлено, що в ній наявний запис №13 від 20.10.1992р. про прийняття ОСОБА_1 на роботу в Мале підприємство Содействие на посаду головного бухгалтера відповідно до наказу №6 від 20.10.1992р., при цьому, у вказаному записі в частині зазначення дати наказу про прийняття позивача на роботу має місце не саме по собі виправлення, а написання цієї дати (числа) поза межами графи На підставі чого внесений запис (документ, його дата та номер) , відведеної для написання цієї інформації, сама ж дата (число) написана без виправлення і співпадає з датою запису (20.10.1992р.), яка виконана без жодних виправлень та не дає підстави для будь-яких сумнівів щодо її точності.

Таким чином, з даного запису можливо беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 20.10.1992 р. прийнята в МП Содействие головним бухгалтером на підставі наказу №6 від 20.10.1992 року, при цьому, дата прийняття на роботу та дата наказу збігаються.

Поряд із цим суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.

За таких обставин, пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи наведене, суд вважає, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем частково виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у зарахуванні цього періоду роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.

При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Відтак суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача головним бухгалтером в МП РЕЗЕРВ з 22.10.1991р. по 30.09.1992р. та в МП Содействие з 20.10.1992 по 30.07.1994р., вказаних у трудовій книжці ОСОБА_1 , до її загального страхового стажу, з підстав того, що вони заповнені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що стаж роботи позивача головним бухгалтером в МП РЕЗЕРВ з 22.10.1991р. по 30.09.1992р. та в МП Содействие з 20.10.1992р. по 30.07.1994р. підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цього періоду роботи до загального страхового стажу останньої, а тому неврахування відповідачем цього періоду до загального страхового стажу позивача є протиправним.

Щодо спірного періоду роботи позивача з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року в МПП фірма СБС , який не врахований відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 через відсутність в проставленій на записі в трудовій книжці про цей період роботи печатці підприємства його коду ЄДРПОУ (записи №№21-22 в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 ), суд зазначає наступне.

Обов`язковість наявності на печатках коду ЄДРПОУ визначена п. 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118, згідно з яким, ідентифікаційний код є обов`язковим для використання в усіх видах звітних та облікових документів суб`єкта і зазначається на його печатках та штампах.

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано відомості щодо МПП фірма СБС (код ЄДРПОУ 20216452), що також підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що дане підприємство зареєстроване: 04.04.1995р. та про нього внесено запис до ЄДР 22.01.2014, номер запису: 12321760000003615.

Проте володіючи інформацією про те, що МПП фірма СБС (код ЄДРПОУ 20216452) є діючим підприємством, ОСОБА_1 не звернулась до нього з проханням надання відповідних довідок на підтвердження періоду своєї роботи з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року, а надала до суду лист Архівного відділу виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 10.08.2020 року № М-512 про те, що останній не має можливості надати відповідні довідки про підтвердження трудового стажу та заробітну плату по МПП СБС за період роботи з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року у зв`язку із тим, що документи з кадрових питань вищезазначеного підприємства на зберігання не надходили, про що свідчить список архівних фондів і про їх місцезнаходження відділ не має жодної інформації, при цьому, доказів наявності об`єктивних обставин, які б перешкоджали отримати таку інформацію безпосередньо у роботодавця, позивач не надав.

При цьому, суд також зауважує, що й відповідач, у разі виникнення будь-яких сумнівів з приводу трудового стажу позивача за період з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року, не був позбавлений можливості скористатися своїми повноваженнями, передбаченими п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1, та витребувати у МПП фірма СБС (код ЄДРПОУ 20216452) подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевірити обґрунтованість їх видачі, однак, пенсійним органом не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити (або спростувати) стаж роботи позивача з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року у МПП фірма СБС .

Таким чином, в даному випадку ані позивач не використав свою можливість звернутися до свого колишнього роботодавця, ані відповідач не в повній мірі використав надані йому повноваження щодо отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж роботи позивача, водночас, жодним чином не спростував відомості, які зазначені в трудовій книжці позивача, про те, що ОСОБА_1 дійсно працювала з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року у МПП фірма СБС , а, отже, передчасно та безпідставно відмовив позивачеві у зарахуванні цього періоду роботи до страхового стажу позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії позивачеві, оформлене листом від 07.09.2020р. №0400-0319-8/77328 Про відмову в призначенні пенсії , в тому числі, в частині не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 02.10.1991 року по 30.09.1992 року у МП РЕЗЕРВ , з 20.10.1992 року по 30.04.1994 року в МП Содействие та з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року в МПП фірма СБС є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення, та передчасною, а, отже, зважаючи на те, що права позивача порушені саме цим рішенням відповідача, а не його діями з цього приводу, як помилково зазначав позивач у позовних вимогах, суд, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, якими передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, у даному випадку суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування цього рішення відповідача.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, викладена в листі №0400-0319-8/77328 від 07.09.2020року, є протиправною та підлягає скасуванню.

З метою поновлення вищевказаного порушеного права позивача суд доходить висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 22.10.1991 року по 30.09.1992 року головним бухгалтером в МП РЕЗЕРВ та з 20.10.1992 року по 30.07.1994 року головним бухгалтером МП Содействие та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.

Разом з тим, суд зауважує, що задоволенню не підлягають позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити зарахування спірного періоду роботи до загального страхового стажу ОСОБА_1 в частині щодо здійснення такого зарахування саме з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 26 серпня 2020 року, оскільки зарахування певного періоду до страхового стажу у разі зобов`язання здійснити таке зарахування відбувається з моменту виникнення права на його зарахування (з моменту набуття такого стажу), а дата звернення до пенсійного органу мала б значення у разі, якщо б позивачеві вже була б призначена пенсія і після підтвердження додаткових періодів стажу слід було б здійснити її перерахунок, проте, у даному випадку, відповідачем відмовлено у призначенні позивачеві пенсії взагалі, однак, така відмова за наслідками розгляду справи визнана протиправною, тому заява позивача від 26.08.2020р. про призначення пенсії за віком підлягає повторному розгляду, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Також, як зазначалося вище, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 22.08.1996 року по 31.12.1998 року в МПП фірма СБС , оскільки такі вимоги не є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Як зазначалося вище, ч.2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню на користь останньої пропорційно до розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у сумі 560,53 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), оформлене листом від 07.09.2020 року №0400-0319-8/77328.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) періоди її роботи з 02.10.1991 року по 30.09.1992 року у МП РЕЗЕРВ та з 20.10.1992 року по 30.04.1994 року в МП Содействие .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) від 26.08.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень 53 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 21.10.2020 року.

Суддя О.М. Турова