Рішення

від 16.12.2020 по справі 160/10040/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Справа № 160/10040/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №54359-5340-0417 від 27.04.2020р., -

ВСТАНОВИВ :

20.08.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 07.09.2020р., просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №54359-5340-0417 від 27.04.2020р., прийняте відповідачем, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб на загальну суму 46927,72 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.04.2020р. контролюючим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, за якими податковим органом позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб на загальну суму 46927,72 грн. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки він, як орендар, отримав земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства для чого було створене ФГ ПЕРЕМОГА КВІ , яке і сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою; фактичним користувачем земельної ділянки кадастровий номер 1221455800:01:004:0003 площею 13,1805 га є ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ", яке своєчасно сплачує орендну плату за землю; контролюючим органом без заперечень приймалися податкові декларації з плати за землю від ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ". В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на численні постанови Великої Палати Верховного Суду та постанову Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі №814/1005/16.

Ухвалою суду від 21.09.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.62).

09.10.2019р. засобами електронного зв`язку та 12.10.2020р. до канцелярії суду, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю посилаючись на те, що позивач є користувачем земельної як фізична особа, оформив право оренди земельної ділянки на себе як на фізичну особу та, оскільки обов`язок нарахування орендної плати покладено на контролюючий орган, то відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло у спосіб та в порядку, визначеному чинним законодавством України; згідно інформації з Державного реєстру речових прав та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна саме на позивача зареєстроване право оренди земельної ділянки та він не оформив належним чином передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу. В обгрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 13.09.2019р. у справі №120/4362/18-а (а.с.67-68,87-90).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.12.2020р. було продовжено строк розгляду справи до 25.12.2020р.

Враховуючи викладене, рішення у даній адміністративній справі приймається 16.12.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

30.12.2016р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки №13/30-12/16 ДО, за умовами якого встановлено, що земельна ділянка передається в строкове платне користування для ведення фермерського господарства загальною площею 13,1805 га (рілля), кадастровий номер 1221455800:01:004:0003, що підтверджується змістом копії відповідного договору (а.с.23-29,79-84).

Згідно п.6.2 договору передбачено, що цільове призначення земельної ділянки за КВЦПЗ: код 01.02 (для ведення фермерського господарства) - (а.с. 23-29,79-84).

Вказаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.02.2017р., за яким орендарем визначено ОСОБА_1 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.22).

Рішенням власника Фермерського господарства "ПЕРЕМОГА КВІ" ( ОСОБА_1 ) №1 від 17.07.2014р. було засновано Фермерське господарство "ПЕРЕМОГА КВІ", за яким єдиним його членом та засновником є ОСОБА_1 (а.с.21).

Згідно п.4.2.1 Статуту ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ" до складу майна фермерського господарства можуть входити зокрема, права на користування землею, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (а.с.7-19).

Згідно з копією податкової декларації з плати за землю за 2020 рік, поданою до контролюючого органу ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ", а також згідно копій платіжних доручень видно, що орендна плата за вищенаведеною земельною ділянкою у період з січня по грудень 2020 року сплачується саме ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ" (а.с.31-35,37-42).

Незважаючи на наведене, 27.04.2020р. контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №54359-5340-0417, за якими позивачеві визначено суми податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2020 рік на суму 46927,72 грн., що підтверджується змістом його копії (а.с.5).

Правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №54359-5340-0417 від 27.04.2020р. є предметом розгляду у даній справі

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про фермерське господарство» (далі - Закон №973) визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За нормами ст.4 Закону №973 встановлено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

У відповідності до ст.7 Закону №973 надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно до вимог ст.8 Закону №973 (в редакції чинній на момент укладання договору оренди земельної ділянки та створення фермерського господарства) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Тобто, до складу майна фермерського господарства можуть входити, зокрема, майнові права, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Частиною 2 ст.12 Закону №973 встановлено, що права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Підпунктом 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є, зокрема, землекористувачі.

Об`єктом оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.п.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України).

Відповідно до ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що об`єктом сплати за землю у даних правовідносинах є земельна ділянка, надана в оренду фізичній особі з метою створення фермерського господарства, а майнові права на користування такою земельною ділянкою передані до статутного складеного капіталу фермерського господарства, яке, реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю.

Так, як встановлено судом із матеріалів справи, 30.12.2016р. позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а згідно рішення №1 від 17.07.2014р. позивачем було засновано Фермерське господарство "ПЕРЕМОГА КВІ", за яким єдиним його членом та засновником є ОСОБА_1 (а.с.21, 23-29,79-84).

При цьому, у 2020 році ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ" подало до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю, яка була прийнята без зауважень Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується копіями відповідної декларації та квитанції про її прийняття контролюючим органом (а.с.31-35).

Окрім того, ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ" своєчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату за спірну земельну ділянку у 2020 році, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень про перерахування орендної плати за землю до бюджету (а.с.37-42).

Отже, із наведеного видно, що у даному випадку саме ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ" реалізувало право на користування вищезгаданою земельною ділянкою шляхом виконання свого обов`язку як землекористувача, а саме: шляхом подання декларацій про нарахування орендної плати за землю та її сплати у встановленому законодавством порядку, що підтверджується вищенаведеними доказами, які не спростовані відповідачем жодними доказами.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини у даній справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач, передавши своє право користування земельною ділянкою створеному фермерському господарству, реалізував виконання умов договору оренди земельної ділянки та цільове використання земельної ділянки, оскільки земельна ділянка була надана позивачеві саме для ведення фермерського господарства, а, відповідно, передача майнових прав на користування земельною ділянкою до статутного складеного капіталу фермерського господарства свідчить про те, що такі права перейшли до такого фермерського господарства як землекористувача, який і має обов`язок внесення орендної плати за землю до бюджету.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 04.09.2018р. у справі №814/1005/16.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, судом враховується і те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. у справі №160/10039/20 було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №54846-5340-0417 від 27.04.2020 р., яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» на загальну суму 42438,40 грн. (а.с.123-126).

При цьому, вказаним рішенням встановлено наступне: …враховуючи, що оренду плату за спірну земельну ділянку самостійно задекларувало ФГ "Перемога КВІ", суд приходить до висновку, що грошове зобов`язання донараховне контролюючим органом, визначене оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням, призведе до подвійного оподаткування… .

Отже, виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, складене по відношенню до позивача підлягає скасуванню, оскільки податкове зобов`язання з орендної плати за землю повинен сплачувати суб`єкт відповідних податкових правовідносин, у даному випадку ФГ "Перемога КВІ", що ним і було зроблено… .

Вказане рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. у справі №160/10039/20 набрала законної сили 24.11.2020р. згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що підтверджується його роздруківкою (а.с.123-126).

У відповідності до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, нарахування контролюючим органом позивачеві орендної плати за землю за оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням призведе до подвійного оподаткування, а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не наведено обґрунтованих підстав та не надано жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням обставин встановлених судом, аналізу вищенаведених проаналізованих судом норм чинного законодавства, правової позиції Верховного Суду та з урахуванням обставин встановлених рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2020р. у справі №160/10039/20, яке набрало законної сили, щодо того, що донарахування контролюючим органом ОСОБА_1 грошового зобов`язання призведе до подвійного оподаткування та дані встановлені факти не підлягають доказуванню при розгляді даної справи у відповідності до вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та необґрунтованими доводи представника відповідача стосовно того, що із інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано за позивачем, а тому саме позивач є платником орендної плати за цим договором оренди земельної ділянки, з огляду на те, що контролюючий орган, на якого покладено контроль за справлянням податків та зборів, протиправно не врахував наявну у нього інформацію (декларацію з плати за землю подану до податкової інспекції) про реалізацію саме Фермерським господарством "ПЕРЕМОГА КВІ" свого права користування спірною земельною ділянкою як землекористувачем з урахуванням норм податкового та спеціального законодавства щодо створення фермерського господарства, якими не передбачено сплату орендної плати за одну й ту саму земельну ділянку двома землекористувачами (позивачем та ФГ "ПЕРЕМОГА КВІ").

Разом з тим, судом враховується і те, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були у тому числі і дії позивача, які полягають у тому, що, передаючи майнові права на користування вищевказаною спірною земельною ділянкою Фермерському господарству "ПЕРЕМОГА КВІ", позивач не дотримався порядку та процедури державної реєстрації передачі таких прав відповідно до закону, зокрема, не дотримався вимог ст.ст. 177, 182 Цивільного кодексу України, що і призвело до формування відповідачем оскаржуваних рішень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №54359-5340-0417 від 27.04.2020р., суд приходить до висновку, що приймаючи наведене податкове повідомлення-рішення щодо визначення позивачеві суми податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення №54359-5340-0417 від 27.04.2020р., відповідачем були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судового захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного податкового повідомлення-рішення.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп., понесені позивачем згідно квитанції №ПН1481995 від 14.08.2020р. (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №54359-5340-0417 від 27.04.2020р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №54359-5340-0417 від 27.04.2020р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва