Постанова

від 08.12.2020 по справі 640/21957/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції Огурцов О.П. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Справа № 640/21957/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Клима В.І.,

представника відповідача Кошарської А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги дочірнього підприємства Алкатель-Лусент Україна та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року у справі

за позовом дочірнього підприємства Алкатель-Лусент Україна

до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Дочірнє підприємство Алкатель-Лусент Україна (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.10.2019 №№ 0118050301, 011705-03-01.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.10.2019 № 0118050301 за основним платежем на суму 402582,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 100 645,72 грн.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив наступного:

1) щодо податкового повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 011705-03-01 (завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток): залишки незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн., що були пов`язані з виконанням контракту №від 27.12.2013, не набули нульової вартості реалізації, а залишились у власності ПрАТ ВФ Україна , а тому, витрати, понесені позивачем на виробництво послуг по замовленню 4822_00_W_IPD MTS підлягають відображенню у складі витрат на виробництво, а не у складі інших операційних витрат та підлягають списанню до витрат підприємства при їх реалізації.

Також судом зазначено, що залишки незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн., що були пов`язані з виконанням контракту № RUT2708302 від 27.12.2013 не набули нульової вартості реалізації, а залишились у власності ПрАТ ВФ Україна та відсутність факту відмови останнього відшкодувати позивачу ПДВ з зазначеної суми, суд дійшов висновку про те, що у позивача були відсутні підстави для відображення на рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності вказаних податкових зобов`язань з ПДВ.

2) щодо податкового повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0118050301 (донарахування податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів): списання вартості товарів, що відображено на статті 4822_00_W_IPD MTS рахунку 977, на загальну суму 2 239 571,54 грн. було проведено у зв`язку з продажем товарів покупцеві - ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна . При цьому, власне сума 2 239 571,54 грн. є собівартістю реалізованих товарів, що підтверджується витягом з картки рахунку 97 та від продажу товарів отримано дохід у сумі 3 103 578,97 грн., крім того ПДВ 620 715,79 грн., а всього - 3 724 294,76 грн. Продаж було проведено на підставі Договору купівлі-продажу активів від 23.01.2018, передача товару за яким підтверджена актом прийому-передачі активів від 22.11.2018.

Разом з тим, суд зазначив, що відповідачем не доведено зворотного і допитаний в судовому засіданні інспектор, яким проводилася перевірка, не зміг надати жодних пояснень.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позову та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, наполягаючи на безпідставності висновків податкового органу та суду першої інстанції про те, що ним не було включено до складу доходу безоплатно передані товарно-матеріальні цінності на суму 3 937 223,11 грн. та не було відображено у податковій звітності (рядок 01) та у фінансовій звітності (інші доходи - р.2240).

Разом з тим, апелянт - позивач зазначає, що зазначені товарно-матеріальні цінності на вказану суму були передані на утилізацію спеціалізованому підприємству - ТОВ Соляріс у зв`язку з тим, що вони є застарілими (це модулі, технічні характеристики яких не відповідають вимогам сучасного мобільного зв`язку) та їх реалізація замовнику неможлива.

При цьому, апелянт вказує, що зазначені обставини були встановлені й податковим органом при перевірці, та вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень і фактично провів самостійно податкову перевірку.

Відповідач у своїй скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У своїй скарзі податковий орган наполягає на тому, що витрати позивача на виробництво послуг по замовленню 4822_00_W_IPD MTS повинні бути відображені у складі витрат на виробництво (рахунок 23), а не у складі інших операційних витрат (рахунок 949), та зазначає, що позивач не оскаржував висновків акта перевірки та самостійно відкоригував виявлені в нього порушення у своєму бухгалтерському та податковому обліку.

Також відповідач у своїй скарзі зазначає, що позивач безоплатно передав договір № RUT2708302 від 27.12.2013, по закінченню дії якого передбачено отримання компенсації та не включив до складу доходу відповідної суми 11 332 011,42 грн., що призвело до заниження його доходу на вказану суму.

Крім того, апелянт - відповідач стверджує, що позивач безоплатно передав ТОВ Соляріс ТМЦ на загальну суму 6 176 796,00 грн.

З цих та інших підстав апелянти вважають, що оскаржуване нею рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 та від 08.09.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить залишити її без задоволення, наполягаючи на своїй правовій позиції та стверджуючи про безпідставність доводів апелянта.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу позивача не подано.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 витребувано додаткові докази у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 а заявою представника позивача судове засідання призначено в режимі відеоконференції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП Алкатель-Лусент Україна є юридичною особою, платником ПДВ та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві.

1. Між позивачем та ПрАТ МТС Украина укладено договір від 27.12.2013 №RUT2708302, предметом якого є поставка программного забезпечення та надання послуг ПрАТ МТС Україна і ДП АЛЬКАТЕЛЬ-ЛУСЕНТ УКРАЇНА щодо створення системи PS Core №RUT2708241 від 13.11.2013 .

Розділом 4 вказаного договору передбачено, що за проведені роботи/послуги оплату буде здійснено після повного виконання робіт.

01.01.2019 між позивачем, ПрАТ ВФ Україна і ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна укладено додаткову угоду від 01.01.2019 № 6 про заміну Сторони в договорі № RUT2708302 від 27.12.2013, відповідно до якої змінено підрядника ДП АЛКАТЕЛЬ-ЛУСЕНТ УКРАЇНА на підрядника ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна та передано оригінал договору з додатками.

Разом з тим, до укладання зазначеної угоди позивач фактично виконав роботи із заміни частини обладнання або забезпечення, роботи з ремонту програмного обладнання або забезпечення, надав послуги з обслуговування програмного обладнання або забезпечення в асортименті тощо, при цьому програмне обладнання та забезпечення, по якому надавались наведені роботи/послуги, в тому чисті заміна деталей та запчастин належить ПрАТ ВФ Україна (що є правонаступником ПрАТ МТС Україна ), та знаходиться на майданчиках ПрАТ ВФ Україна , що підтверджується пунктами договору № RUT2708302 від 27.12.2013. Позивачем фактично надано зазначені роботи/послуги (через придбання субпідрядних послуг у постачальників (резидентів та нерезидентів)) на програмному обладнанні або забезпеченні ПрАТ ВФ Україна .

Витрати, понесені позивачем на виробництво послуг по замовленню 4822_00_W_IPD MTS на виконання договору № RUT2708302 від 27.12.2013, що були відображені у складі витрат підприємства на виробництво (рахунок 23), не передано новому підряднику ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна , а списано до складу інших операційних витрат, а саме, визнані як такі, що перевищують собівартість реалізованих послуг. В бухгалтерському обліку зазначені операції відображено проводками: Д-т рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності К-т рахунків 13, 23, 47, 37, 63, 64, 91 Д-т рахунку 791 Результат операційної діяльності К-т рахунку 949 Інші витрати операційної діяльності .

Залишки незавершеного виробництва на суму 11 332 044,42 грн., що були пов`язані з виконанням контракту № RUT2708302 від 27.12.2013, не набули нульової вартості реалізації, а залишились у власності ПрАТ ВФ Україна .

2. Між позивачем і ТОВ ТОВ Нокіа Солюшнз Енд Нетворке Україна укладено договір купівлі-продажу ТМЦ від 23.01.2018 за ціною 3 103 578,97 грн. та 620 715,79 грн. ПДВ, що загалом складає 3 724 294,76 грн.

Cобівартість товарів, реалізованих позвачем за вказаним договором, становить 2 239 571,54 грн.

Виконання сторонами вказаного договору його умов підтверджується актом прийому-передачі активів від 22.11.2018.

Списання вартості реалізованих ТМЦ на загальну суму 2 239 571,54 грн. позивачем відображено на статті 4822_00_W_IPD MTS рахунку 977.

3. Станом на 31.10.2018 позивачем була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, які зберігаються на його складах, за результатами якої виявлено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 937 223,11 грн., які за своїми технічними характеристиками не можуть бути використаними за первісним призначенням.

В акті інвентаризації у графі Стан зазначено: незадовільний, для подальшого використання не придатний .

Причини, ступінь і характер псування вказаних товарно - матеріальних цінностей. У зазначеному акті не вкзані.

Зазначена сума 3 937 223,11 грн. складається з вартості запасних частин (модулів), які використовувались або були придбані для використання в обслуговуванні мобільної мережі замовника ПрАТ Київстар .

Вказані модулі були списані з балансу позивача та передані на утилізацію спеціалізованому підприємству, у зв`язку з чим було укладено договір від 20.03.2018 № 010418 з ТОВ Соляріс предметом якого є виконання робіт зі збирання (приймання), первинної обробки та утилізації брухту і відходів від списаної електронної техніки, виведеного з експлуатації обладнання, приладів та передано товару на утилізацію за актом приймання-передачі на утилізацію від 30.11.2018.

На підтвердження вказаних фактів позивачем надано суду копії договору від 20.03.2018 № 010418, акту приймання-передачі на утилізацію від 30.11.2018, акту інвентаризації товарно - матеріальних цінностей та оборотних активів станом на 31.10.2018.

4. У період з 23.08.2019 по 13.09.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна виїзна перевірка ДП "Алкатель-Лусент Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 13.09.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 13.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 13.09.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 13.09.2019.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2019 №5/1/26-15-05-03-01/31570318, яким встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 14.1.202 та 14.1.203 пункту 14.1 статті 14. Підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, пунктів 6,7, 9.4, 11, 12, 17, 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, П(С)БО 15 Дохід затвердженого наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 284 299 грн., в тому числі за 3 квартали 2018 у сумі 21 801грн, за 2018 рік у сумі 1 284 299 грн. та завищено від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 11 332 011грн., в тому числі, за 1 квартал 2019 рік на суму 11 332 011грн., за півріччя 2019 рік на суму 11 332011 грн, порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України, а саме, несвоєчасно сплачено суму податкових зобов`язань з податку на прибуток за податковою декларацією з податку на прибуток підприємства.

Дочірнім підприємством Алкатель-Лусент Україна подано до Головного управління ДПС у м. Києві заперечення на зазначений акт.

За результатами розгляду вказаних заперечень листом від 16.10.2019 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило ДП Алкатель-Лусент Україна про те, що висновок акту викладено в наступній редакції: Перевіркою встановлено порушення ДП АЛКАТЕЛЬ-ЛУСЕНТ УКРАЇНА :

1.пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 , пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, підпункти 14.1.202 та 14.1.203 п. 14.1 ст. 14. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п.6, п.7, п.9.4, п. 11, п.12, п.17, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 284 299 грн, в тому числі за 3 квартали 2018 у сумі 21 801 грн, за 2018 рік у сумі 1 284 299 гривень.

2. пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.202 та 14.1.203 п. 14.1 ст. 14. пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, п.6, п.7, п.9.4, п. 11, п.12, п.17, п. 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 11 332 011 грн за півріччя 2019 року, в тому числі за 1 квартал 2019 року на суму 11 332 011 гривень.

3. п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, встановлено несвоєчасну сплату суми податкових зобов`язань з податку на прибуток по податковій декларацієї з податку на прибуток підприємства .

21.10.2019 на підставі акту перевірки від 20.09.2019 № 5/1/26-15-05-03-01/31570318 ГУ ДПС у м. Києві прийняті податкові повідомлення - рішення:

1) № 0118050301, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 1 605 374,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 321 075,00 грн.;

2) № 011705-03-01, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2019 року на 11 332 011,00 грн.

Позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положенням (стандартом бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - Положення № 318), Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі - Положення № 290), Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (далі - Положення № 246), Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань затвердженого наказом Міністерства фінансів України ід 02.09.2014 № 879 (далі - Положення № 879).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 4 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів ; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Підпунктами 14.1.202 та 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а такожоперації безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари; продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Підпунктом е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7 Положення № 290 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами : дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ; чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

Пунктом 8 вказаного Положення встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно з пунктами 6 та 7 Положення № 318 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 9.4 пункту 9 вказаного Положення встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, зокрема, інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Пунктами 10 та 11 Положення №318 встановлено, що собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з пунктом 12 вказаного Положення до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Відповідно до пункту 17 Положення № 318 витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Пунктом 20 вказаного Положення встановлено, що до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Згідно з пунктами 24, 25, 26, 27 Положення №246 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду.

Підпунктом 4.1 пункту 4 розділу ІІІ Положення 879 установлено, що інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 розділу ІІІ вказаного Положення виявлені під час інвентаризації непридатні або зіпсовані запаси вносяться до окремого інвентаризаційного опису, в якому вказуються найменування відповідних запасів, їх кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо їх знецінення, списання або можливості використання цих предметів у господарських цілях.

Пунктом 1 розділу VI Положення № 879 визначено, що висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам. Підприємства можуть додавати до протоколів іншу інформацію, що є суттєвою для прийняття рішень щодо визнання і оцінки активів і зобов`язань та розкриття відповідної інформації у фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 4 розділу VI вказаного Положення виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку, зокрема: нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму; нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Щодо формування позивачем показників його податкової звітності в частині операційних витрат (зарахування залишків незавершеного будівництва).

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством регламентовано чіткий та імперативний порядок формування платниками податкової звітності та, зокрема, відображення у ній витрат на виробництво.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що ним були понесені витрати на виробництво послуг по замовленню 4822_00_W_IPD MTS, що фатично перейшли до ПрАТ "ВФ Україна", є залишками незавершеного будівництва на суму 11 332 044,42 грн., які не набули нульової вартості та підлягали обліку у звітності позивача саме як витрати на виробництво, однак фактично у такому вигляді ним не обліковані, а віднесені до інших операційних витрат з відображенням відповідних зобов`язань з ПДВ.

Разом з тим, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не було надано належних і допустимих в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказів, які б підтверджували, що ПрАТ "ВФ Україна" відмовлося від відшкодування позивачу ПДВ з вартості залишків незавершеного виробництва на вказану суму та/або навпаки - доказів здійснення такого відшкодування.

Тож, як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідні витрати позивача підлягали акумулюванню на рахунках його бухгалтерського обліку, якм не впливають на фінансовий результат діяльності підприємства, зокрема при формуванні відповідних показників податкової звітності.

При цьому, доводи апелянта - позивача про те, що вказані вище залишки незавершеного будівництва не були передані кінцевому замовнику - ТОВ "Нокіа Солюшнз Енд Нетворкс Україна", судова колегія відхиляє, оскільки фактично такі залишки перейшли у власність ПрАТ "ВФ Україна", якому належить програмне обладнання та забезпечення, щодо якого виконувалися відповідні роботи (надавалися послуги).

2. Щодо списання позивачем товарів на суму 2 239 571,54 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 23.01.2018 було здійснено на користь ТОВ "Нокіа Солюшнз Енд Нетворкс Україна" реалізацію товарів (акт прийому-передачі активів від 22.11.2018), собівартість яких становить 2 239 571,54 грн., у зв`язку з чим вказану суму обліковано на рахунку № 977 як списання вартості таких товарів.

Разом з тим, ані в сулі першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було наведено жодних доводів, які б спростовували правомірність ведення позивачем його податкового обліку в цій частині.

Більш того, судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги податкового органу переважно містить аргументацію стосовно допущення позивачем порушень податкового законодавства в іншій частині, тобто за іншими епізодами, щодо яких в задоволенні позову судом першої інстанції в цій справі було відмовлено.

3. Щодо віднесення позивачем до складу витрат суми в розмірі 3 937 223,11 грн. (списання ТМЦ на утилізацію).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів звертає увагу на те, що на підставі договору від 20.03.2018 № 010418 позивачем було передано у власність ТОВ "Соляріс" ТМЦ на суму 3 937 223,11 грн.

При цьому, позивачем не доведено перед судом проведення інвентаризації вказаних ТМЦ, відповідно до приписів Положення № 879, та наявності підстав для їх утилізації у зв`язку з неможливістю їх реалізації та непридатністю для подальшого використання, що в сукупності виключає достатні та необхідні правові підстави для віднесення вказаної вище суми до складу витрат.

З огляду на викладене, доводи апелянта - позивача щодо понесення ним відповідних витрат, необхідності утилізації таких ТМЦ, їх непридатності та про те, що ним було сплачено, крім іншого, кошти за надання ТОВ "Соляріс" послуг з утилізації, колегія суддів відхиляє як такі, що не підтверджують наявності достатніх і необхідних правових підстав для віднесення до складу витрат суми в розмірі 3 937 223,11 грн.

Разом з тим, апеляційний суд вказує, що регламентована частиною другою статті 77 КАС України презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі не є абсолютною і, відповідно до частини першої зазначеної норми, позивач також повинен довести перед судом ті обставини, на яких ґрунтуються його доводи і заперечення.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в цій справі лише в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасовування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2019 № 0118050301 за основним платежем на суму 402582,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 100 645,72 грн. і відмови в іншій частині позову.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційні скарги дочірнього підприємства Алкатель-Лусент Україна та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягають залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги дочірнього підприємства Алкатель-Лусент Україна та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 квітня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 грудня 2020 року.

Головуючий суддя

Судді: