Постанова

від 16.12.2020 по справі 320/2510/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2510/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Еталон-К до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Еталон-К (далі - позивач, ТОВ Еталон-К ) звернулось у суд з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 20 березня 2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20 березня 2019 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог скарги апелянт зазначає, зокрема те, що позивачем не надано можливості впевнитись в достовірності заявлених у декларації відомостей, а тому метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується. Також наголошує, що здійснення митного контролю, у тому числі контролю правильності визначення митної вартості товарів, є дискреційними повноваженнями митних органів. Митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав для сумніву в митній оцінці товару, який переміщується через митний кордон. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що 11 травня 2017 року між позивачем та компанією PAMESA CERAMICA S.L., резидентом Іспанії, було укладено Контракт №40/МК17 (далі - Контракт), згідно умов якого продавець (PAMESA CERAMICA S.L.) продає, а покупець (ТОВ ЕТАЛОН-К ) купує товари відповідно до інвойсів (рахунків-фактур).

Згідно пункта 4.1 Контракта, ціна за одиницю товару встановлюється в Євро (EUR), і зазначається інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну партію товару за цим Контрактом.

Відповідно до пункта 3.1 продавець поставляє покупцю товар на умовах, зазначених в інвойсі (на підставі ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до пункта 8.2 Контракта, умовою оплати є відстрочення платежу - протягом 180 днів після дати поставки.

До зазначеного Контракта сторони 13 липня 2017 року підписано додаток № 1, в якому обумовили, що продавець надає покупцеві знижку:

у розмірі 43-53% від ціни, зазначеної в прайс-листі на всі декоративні елементи керамічної плитки PAMESA і HOME, які продаються поштучно, але не менше однієї коробки;

у розмірі 7% від ціни, зазначеної в прайс-листі на всі елементи базової керамічної плитки ATRIUM, які продаються повними палети.

Згідно з умовами Контракта, з урахуванням Додатка № 1 нерезидентом за Інвойсами (рахунками-фактурою) № 002456/91, № 002457/91 від 06 лютого 2019 року поставлено позивачу обумовлений товар на умовах EXW відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС (в редакції 2010 року).

Для здійснення митного оформлення товару за вищевказаними Інвойсами (рахунками-фактурою) позивачем надано до Відділа митного оформлення №1 Митного посту Західний Київської міської митниці ДФС України шляхом електронного декларування митну декларацію №UA100010/2019/323879 із зазначенням ціни товару, визначеної відповідно до основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, у розмірі 292707,80 грн., 55381,36 грн., 136660,66 грн. та 89351,47 грн.

Для підтвердження митної вартості позивач надав відповідачу перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товара та здійснення митного контролю, а саме:

зовнішньоекономічний контракт №40/МК17 від 11 травня 2017 року з додатками до нього (Додаток № 1 від 13 липня 2017 року, Додаток № 2 від 07 грудня 2018 року);

інвойси № 002456/91, № 002457/91 від 06 лютого 2019 року;

коносамент № 2019 А 02092 001 від 19 лютого 2019 року;

автотранспортну накладну CMR № 26554, 26554/1 від 15 березня 2019 року;

довідку про транспортні витрати № 7912 від 14 березня 2019 року.

Окрім того, декларантом 18 березня 2019 року по МД №UА100010/2019/323879 від 18 березня 2019 року подано наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товара:

ВМД за якими було здійснено митне оформлення ідентичних товарів №UA100010/2018/136236 від 06 червня 2018 року, № UA 100010/2018/139191 від 02 липня 2018 року, № UA100010/2018/145393 від 21 серпня 2018 року, № UA 100010/2018/147428 від 08 вересня 2018 року, № UA100010/2018/147437 від 08 вересня 2018 року, № UA 100010/2018/149008 від 20 вересня 2018 року, №UA100010/2018/150788 від 03 жовтня 2018 року, № UA 100010/2018/150795 від 03 жовтня 2018 року, № UА100010/2018/151823 від 11 жовтня 2018 року, № UA100010/2018/154765 від 01 листопада 2018 року, №UA100010/2018/161056 від 17 грудня 2018 року;

прайс-лист виробника 2019 від 01 лютого 2019 року;

рахунок за послуги перевезення № 300808 від 14 березня 2019 року;

договір № 841/15 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 16 квітня 2015 року;

протокол розбіжностей до договора № 841/15 від 16 квітня 2015 року;

експортна ВМД № 19ES00461110362858 від 12 лютого 2019 року.

Однак, відповідач направив декларанту повідомлення щодо надання додаткових документів від 18 березня 2019 до МД № UA100010/2019/323879 та зазначив, що згідно статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості надати:

рформи-інвойс;

якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (відповідно до вимог наказа Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296);

якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження.

На вищевказане повідомлення митного органу листом від 20 березня 2019 року позивачем надано письмові пояснення щодо надання у повному обсязі обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товару згідно з вимогами частини 2 статті 53 Митного кодексу України, що декларантом на підставі частини 6 цієї правової норми за власним бажанням 18 березня 2019 року подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також надані додаткові документи, які вимагалися митним органом:

експертний висновок № КТП-0682 від 19 березня 2019 року Київської обласної Торгово-промислової палати;

бухгалтерські документи, що стосуються товару за 2018 рік, а саме: видаткові накладні № ЦБФ00001848 від 21 грудня 2018 року, № ЦБФК0001010 від 21 листопада 2018 року, № ЦБФ00003396 від 22 травня 2018 року, № ЦБФ00001816 від 30 жовтня 2018 року;

заявка на послуги перевезення № 4 від 06 березня 2019 року;

оплата за попередні поставки за контрактом, а саме: платіжне доручення № 196 від 12 лютого 2019 року (за яким було сплачено інвойс № 010163/83 від 10 травня 2018 року, інвойс № 010162/83 від 10 травня 2018 року).

Однак, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100010/2019/000030/2 від 20 березня 2019 року, яким визначена загальна сума товару у розмірі 9679,85 EUR, тобто відповідач скоригував (збільшив) митну вартість товару на 98,08 EUR, 290,84 EUR, 1097,99 EUR, 1202, 35 EUR, всього - на 2689,26 EUR.

У зв`язку з вищевикладеним відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товару за ціною договору (контракту), прийнявши рішення у формі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100010/2019/00518 від 20 березня 2019 року.

Позивачем надано нову митну декларацію IM 40 ДЕ №UA 100010/2019/324411 від 21 березня 2019 року з урахуванням митної вартості, визначеної митним органом в рішенні про коригування митної вартості.

Тобто, різниця між сумою митних платежів, визначених декларантом та митним органом, внесена позивачем в якості грошової застави з метою випуску товара у вільний обіг на підставі частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

За наведеною МД товар оформлено відповідачем у митному режимі імпорту - випущено у вільний обіг на митній території України.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що декларант подав всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які ідентифікували товар, що ввозився на митну територію України, та містили повні й достовірні дані, що підтверджували задекларовану за основним методом (за ціною договору) митну вартість. Згідно з висновком суду ненадання декларантом запитуваних відповідачем документів, за відсутності з боку останнього належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товара за основним методом, не є підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості та коригування митної вартості.

Колегія суддів з такими висновку суду погоджується.

Порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України встановлює та регулює Митний кодекс України (далі - МК України).

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (статті 257МК України).

Частиною 7 статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною 10 статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58цього Кодексу.

Названою правовою нормою передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункта 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 цієї правової норми).

Цією ж правовою нормою визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 52 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї правової норми наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено у цій нормі.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З врахуванням положень наведених норм органи доходів і зборів, здійснюючи контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару, мають право витребувати додаткові документи не у всіх випадках, а лише в тих, які передбачені частиною 3 статті 54 МК України. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товара.

Водночас, повноваження митниці витребувати додаткові документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, обмежене документами, які є необхідними для усунення обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої декларантом митної вартості товару. Ненадання декларантом витребуваних митницею документів може бути підставою для визначення митної вартості за іншим, ніж обрав декларант, методом лише тоді, коли подані документи не підтверджують усі складові задекларованої митної вартості та/або є суперечливими чи такими, що у своїй сукупності не спростовують обґрунтований сумнів у достовірності наданої заявником інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини 1- 3 статті 57 МК України).

Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як убачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу документи відповідно до частини 2 статті 53 МК України, які підтверджували всі складові задекларованої митної вартості товара, не мали розбіжностей та/або явних ознак підробки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що надані позивачем документи, за відсутності обґрунтованих доводів з боку відповідача про зворотне, підтверджують задекларовану митну вартість за ціною договора.

Відповідач не навів доводів, які саме складові задекларованої митної вартості товара залишилися непідтвердженими, та не довів, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані про ці складові та які саме документи декларант повинен був надати для встановлення показників задекларованої митної вартості. Крім того, документи, щодо яких є посилання в рішенні про коригування митної вартості, не входять до переліка документів, встановленого частиною 2 статті 53 МК, а відтак не є обов`язковими для пред`явлення разом з митною декларацією.

Ураховуючи критерії, закріплені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яким має відповідати рішення суб`єкта владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено їх дотримання під час прийняття оскаржуваного рішення, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька