Постанова

від 14.12.2020 по справі 260/316/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/316/20 пров. № А/857/11793/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (головуючого судді Гебеш С.А., ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ужгород) у справі №260/316/20 за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),-

ВСТАНОВИВ:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області 04.02.2020 звернулося в суд з позовом до Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області судом залучено третю особу, без самостійних вимог на предмет спору - Відділ освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Березівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (Березівська ЗОШ І-ІІІ ступенів), розташованого за адресою: 90426, Закарпатська обл., Хустський район, с.Березово, 100, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року задоволено позов повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Березівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. Вказує, що ними здійснені заходи щодо усунення більшої частини виявлених під час перевірки порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, що підтверджується актом №121 від 02.09.2020, згідного якого з 9 порушень виявлених 19.12.2019 не усунуті залишились, які на час подачі апеляційної скарги перебувають в процесі усунення 2 порушення та відповідний акт був складений після прийняття рішення у справі. Також Відділом освіти Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області оголошено тендер на капітальний ремонт даху з утепленням фасадів відповідача, визначивши переможця з яким укладено договір підряду №329 від 17.08.2020 та після виконання робіт з капітального ремонту даху дерев`яні конструкції горища будуть оброблені вогнетривким розчином. Вказує, що вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з врахуванням принципу пропорційності та порушує права дітей на здобуття загальної освіти закріплені в Конституції України та право персоналу школи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку погоджується стаття 43 Конституції України.

Позивач та третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 260/316/20 та ухвалою суду від 27.10.2020 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у її сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконання наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 11.12.2019 № 353 у період з 18 по 19 грудня 2019 року працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено позапланову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд Березівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

За наслідками позапланової перевірки Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, розташованої за адресою: 90426, Закарпатська обл., Хустський район, с.Березово, 100 складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 19.12.2019 за №265, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ), Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту , затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 №312 (далі - ДБН В.2.5-56:2014), а саме:

1. Не розроблено та не затверджено керівником об`єкта інструкції про заходи пожежної безпеки та не вивішено на видних місця, (пункт 4 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

2. У приміщенні на видних місцях не вивішено таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежно-рятувального підрозділу (пункт 7 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

3. Дерев`яні конструкції горища не оброблено вогнетривким розчином. (Пункт 2.5 розділу III ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

4. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил електропроводів не виконано за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, а виконано методом «скрутки» (Розділ IV пункт 1.6 ППБУ, наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

5. Не проведені заміри опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання. (Розділ IV п. 1.20 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

6. Не проведено ревізію блискавкозахисту відповідно до вимог ДСТУ Б В2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд . ( Розділ IV, п. 1.21 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

7. Приміщення не обладнані автоматичною пожежною сигналізацією. (Пункт 1 2 розділу V ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

8. На території об`єкта не укомплектовані пожежні щити. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (Пункт 3.11 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

9. Працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено (пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки на час розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б свідчили про усунення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, вони продовжують створювати загрозу життю та здоров`ю людей, а тому наявність наведених порушень вимог протипожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Правилами пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697.

Згідно статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа (частина 4 статті 4 Закону №877-V).

Частиною 7 статті 7 Закону №877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Колегія суддів зазначає, що Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697, є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 Розділ І Правил пожежної безпеки в Україні).

Відповідно до статті 2 Кодексу цивільного захисту України, пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Відповідно частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України).

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Заходи реагування до суб`єкта господарювання не застосовуються у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису.

Відповідно до пунктів 26, 32, 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини; пожежа - неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища; техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

З аналізу вказаних приписів Кодексу вбачається, що настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Апелянтом до апеляційної скарги подано акт про позапланову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд Березівської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (Березівська ЗОШ І-ІІІ ступенів), з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту від 02.09.2020 №121 про наявність 3 порушень, а саме:

1. Невстановлено технічні засоби оповіщення людей про пожежу (р.2 п.7 Правил пожежної безпеки в Україні, наказ МВС 30.12.2014 №1417);

2. Дерев`яні конструкції покрівель непіддали повторній вогнезахисній обробці, вогнезахисним розчином (р.ІІІ п.2.5 ППБУ наказ МВС 30.12.2014 №1417);

3. Незабезпечено працівників засобами індивідуального захисту відповідно до номенклатури засобів радіаційного та хімічного захисту, а також норм забезпечення (пункт 9 Кодексу цивільного захисту України).

Щодо доводів апелянта про те, що він усунув більшість виявлених порушень, що підтверджує вказаний акт, який був прийнятий після рішення суду першої інстанції, а згідно частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, при цьому, апеляційний суд звертає увагу, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 823/589/16.

Отже, у спірному випадку не усунута загроза життю та здоров`ю людей та, як наслідок, і надалі існують підстави для застосування відповідних заходів реагування.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.10.2019 у справі № 826/7292/18.

Колегія суддів враховує, що захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об`єкта є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Не усунені відповідачем порушення є, на думку колегії суддів, суттєвими та створюють серйозну небезпеку, з огляду на те, що, зокрема, не встановлення технічного засобу оповіщення людей про пожежу, яка має на меті, в тому числі, раннє виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги може призвести до сповільнення процесу евакуації людей при пожежі та пізнього виявлення пожежі та оповіщення людей.

Не проведення вогнезахисної обробки дерев`яних конструкцій покрівлі будівлі, у разі виникнення пожежі, сприятиме її швидкому поширенню та зменшенню часу на евакуацію людей та ін, а щодо укладення тендеру на вказані роботи, то колегія суддів вважає, що такі дії не вказують про подання доказів про усунення вказаного порушення.

Тобто вказані порушення не є формальними, а стосуються наявності у відповідача порушень, які можуть призвести до займання і відсутності необхідної системи заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку.

Колегія суддів приходить до висновку, що виявлені порушення вимог пожежної безпеки Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області створюють реальну загрозу життю та здоров`ю, а їх не усунення може призвести до невиправних наслідків - до загибелі людей або ж нанесенню шкоди їх здоров`ю.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що навіть наявність одного неусуненого порушення з виявлених позивачем під час проведення перевірки Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області, може призвести до тяжких наслідків.

Як вже зазначалось вище, станом на момент розгляду справи, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повне усунення порушень, встановлених актом перевірки.

У пункті 48 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 по справі №809/443/16 та пункті 45 постанови Верховного Суду від 31.07.2019 по справі №2040/6351/18 зазначено, що посилання відповідача на те, що ним усунуто частину виявлених порушень не свідчить про минування загрози життю та здоров`ю людей та, як наслідок, відсутності підстав для застосування відповідних заходів реагування.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Вказане зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Так, наявність системи технічних засобів оповіщення людей про пожежу є надзвичайно важливими протипожежним засобом, яке впливає на швидкість евакуації людей та прискорення реагування співробітниками ДСНС у разі виникнення надзвичайної ситуації у приміщенні, а також сприяє вчасному гасінню пожежі ззовні, що в своє чергу призведе до своєчасного врятування життя людей.

Щодо доводів апелянта про обмеження права на освіту при застосуванні заходів реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) відповідача, то колегія суддів вказує на таке.

З огляду на Конвенцію ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-XII, а саме частину 3 статті 3 та статтю 3 Конституції України, Закон України Про охорону дитинства , пріоритетним в даному випадку є забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, що включено у систему заходів щодо охорони дитинства в Україні, а людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Щодо пропорційності заходу реагування, який просить застосувати позивач, слід зазначити, що забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення у порівняні з інтересом використання приміщення, навіть в освітній діяльності. Зазначене, на думку колегії суддів, свідчить про співмірність заходу реагування, який просить вжити позивач наслідкам його застосування.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб`єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об`єкті підвищеної небезпеки.

За таких підстав, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих письмових доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Той факт, що Березівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області в подальшому частково усунула виявлені порушення, не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність підстав для застосування заходів реагування на момент ухвалення оскаржуваного рішення та не впливає на оцінку законності цього рішення.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 30 вересня 2020 по справі №160/1736/19, від 22 жовтня 2020 року по справі № 820/5232/17, від 29 жовтня 2020 року по справі № 815/6378/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходу реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень, за таких підстав, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих письмових доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, тому необхідність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки є правильним.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №260/316/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький