Рішення

від 12.10.2020 по справі 296/9330/19

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/9330/19

2/296/260/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

"12" жовтня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Сингаївського О.П.,

за участю секретаря судового засідання Туровської К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ- Ресурси» в особі Житомирської філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» , третя особа: Головне управління Національної поліції в Житомирській області про повернення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) із вказаним позовом, в якому просить стягнути з Житомирської філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України (надалі - відповідач) на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 8424,00 грн. Заявлені вимоги мотивує тим, що 25.08.2016 слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області, в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016060020005539 від 25.08.2016, вилучено автомобіль марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким має право користування позивач. Даний автомобіль був поміщений на майданчик тимчасового зберігання транспортних засобів, який обслуговує Житомирська філія ДП МВС України «Інформ-Ресурси» . Так як арешт на автомобіль не накладався, ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 20.09.2016 (справа № 295/12316/16-к) було зобов`язано слідчого повернути вказаний вище автомобіль особі, у якої він був вилучений - ОСОБА_1 та позивач отримав повідомлення від слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області Рябчука А.В. про можливість забрати транспортний засіб з штрафмайданчика.

Представниками відповідача у безоплатному поверненні автомобіля ОСОБА_2 було відмовлено, виставлено рахунок за зберігання транспортного засобу на суму 8424,00 грн. та лише після його сплати автомобіль повернуто позивачу. На думку позивача, вказане свідчить про набуття відповідачем майна у вигляді грошових коштів в сумі 8424,00 грн. без достатньої правової підстави, оскільки фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням та пересиланням речей і документів у кримінальному провадженні, здійснюється за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і стягненню з власника такого майна не підлягають.

Ухвалою судді від 30.09.2019 було відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача адвокат Кушніренко А.В. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.37).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у судові засідання не з`явився, хоча повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, про причини неявки не повідомив (а.с. 26).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав (а.с. 25).

Відповідно до ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У зв`язку з викладеним, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та, за згодою представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд дослідив матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та приходить до висновку про обгрунтованість позову, з огляду на наступне.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно п.3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступні факти.

Позивач ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту серії НОМЕР_2 від 13.12.2012 керував транспортним засобом марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 25.08.2016, під час руху на даному автомобілі позивач був зупинений з метою перевірки документів. На думку інспектора роти ДПС, технічний паспорт серії НОМЕР_2 від 13.12.2012 мав ознаки підробки, про що він повідомив до чергової частини ВП ГУНП в Житомирській області. Цього ж дня, під час проведення огляду місця події слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 було вилучено вказаний вище автомобіль та технічний паспорт в ході досудового розслідування кримінального провадження №12016060020005539 від 25.08.2016 та автомобіль поміщено на штрафмайданчик за адресою: м.Житомир, вул. Покровська, 96.

Під час досудового розслідування кримінального провадження №12016060020005539 від 25.08.2016 арешт на автомобіль марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 не накладався, ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 20.09.2016 (справа № 295/12316/16-к) було зобов`язано слідчого повернути вказаний вище автомобіль особі, у якої він був вилучений - ОСОБА_1 та позивач отримав повідомлення від слідчого СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_4 про можливість забрати транспортний засіб з штрафмайданчика (а. с. 13).

Працівники відповідача відмовилися видати автомобіль безоплатно, тому 06.07.2017 позивачем сплачено грошові кошти в сумі 8424,00 грн. на рахунок ДП МВС України «Інформ-ресурси» м. Житомир за надання послуг по охороні та зберіганню транспортних засобів на спеціальному майданчику, що підтверджується платіжним документом (а. с. 12).

Вирішуючи даний спір, суд вважає необхідним врахувати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 КПК України витрати, пов`язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 (далі - Порядок) визначено правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Згідно п.20 Порядку зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Згідно п.32 Порядку фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Наведені норми свідчать про те, що чинним кримінально процесуальним законодавством України не передбачено стягнення з власника тимчасового вилученого майна плати за зберігання цього майна органом досудового розслідування, як стороною обвинувачення.

Факт отримання Житомирською філією ДП МВС України «Інформ-ресурси» від позивача грошових коштів в сумі 8 424,00 грн. знайшов своє підтвердження при розгляді справи судом та був доведений належними доказами.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зважаючи на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.1212, 1213 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 23, 44, 76-81, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 288-289, 1167 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ- ресурси» в особі відокремленого структурного підрозділу - Житомирська філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8424 (вісім тисяч чотириста двадцять чотири) гривні та судові витрати на сплату судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» , ідентифікаційний код 32248749, місцезнаходження за адресою: 01103, м. Київ, проїзд Військовий, 8, в особі відокремленого структурного підрозділу: Житомирська філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» , ідентифікаційний код 36277747, місцезнаходження за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар, 5/37.

Cуддя О. П. Сингаївський