Постанова

від 19.08.2006 по справі 31/79пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/79пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.08.2006 р.                                                                                    справа №31/79пд

          Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Старовойтової  Г.Я.

суддівЗапорощенка  М.Д., Кондратьєвої  С.І.,

за участю  представників сторін:       

від позивача :Липатов О.В. –державний податковий інспектор, за дов. №б/н від 03.07.2006р.

від відповідача 1:від відповідача 2:не з'явивсяКудяєва В.І. –представник, за дов. №б/н від 10.07.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

на рішення господарського суду

Донецької області

від30.05.2006 р.

у справі№ 31/79 пд ( суддя Ушенко Л.В. )                        

за позовомДержавної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька

до відповідача 1:

до відповідача 2:товариства з обмеженою відповідальністю „МІУС Плюс”, м.Донецьктовариства з обмеженою відповідальністю „Т.Е.К. Транс”, м.Донецьк

провизнання недійсною угоди, укладеної між ТОВ „МІУС Плюс” та „Т.Е.К. Транс” на підставі рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р. та зобов'язання ТОВ „МІУС Плюс” повернути ТОВ „Т.Е.К. Транс” грошові кошти у сумі 53 571 грн. 42 коп. відповідно до виписки філії Промінвестбанку, а ТОВ „Т.Е.К. Транс” повернути ТОВ „МІУС Плюс” автозапчастини та моторне масло у кількості, асортименті на суму 53 571 грн. 42 коп.                      

                              ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2006 р. у справі                             № 31/79 пд ( суддя Ушенко Л.В. ) відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, до товариства з обмеженою відповідальністю „МІУС Плюс”, м.Донецьк, та товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Е.К. Транс”, м.Донецьк, про визнання недійсною угоди, укладеної між ТОВ „МІУС Плюс” та „Т.Е.К. Транс” на підставі рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р. та зобов'язання ТОВ „МІУС Плюс” повернути ТОВ „Т.Е.К. Транс” грошові кошти у сумі 53 571 грн. 42 коп. відповідно до виписки філії Промінвестбанку, а ТОВ „Т.Е.К. Транс” повернути ТОВ „МІУС Плюс” автозапчастини та моторне масло у кількості, асортименті на суму 53 571 грн. 42 коп.                      

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права; при винесенні постанови судом не були детально досліджені всі обставини та докази за справою, що призвело, на думку позивача, до прийняття неправильної постанови у справі.

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька, не згодна з рішенням господарського суду на підставі того, що господарським судом при винесенні рішення порушені норми матеріального права, а саме: ст. ст. 207, 208 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач зазначає, що директор ТОВ „МІУС Плюс” Хайтула А.В. засуджений Калінінським районним судом м.Донецька за ст. ст. 14, 309, ч. 1 ст. 70 Кримінального кодексу України. Згідно пояснень Хайтули А.В. він у якості директора ТОВ „МІУС Плюс” договорів, угод та інших документі по спірним зобов'язанням не укладав, податкових декларацій не підписував, це також підтверджується висновком спеціаліста науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру №91 від 01.04.2006р.

Позивач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька, просить скасувати рішення господарського суду, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.                         

Перший відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „МІУС Плюс”, м.Донецьк, відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в засідання суду не з'явився.

Другий відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Т.Е.К. Транс”, м.Донецьк, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим. Договір від 01.09.2005р. був укладений між відповідачами на підставі Статуту, свідоцтва про реєстрацію, довідки з обласного управління статистики, наказу про призначення директора, інших документів. Просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2006 р.   відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 31/79пд була призначена інша колегія суддів.

У відповідності до вимог ст. 811 Господарського процесуального кодексу України здійснювався запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в судове засідання апеляційного суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька, звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору постачання №б/н від 01.09.2005р. укладений між ТОВ „МІУС Плюс” та ТОВ  „Т.Е.К. Транс”, зобов'язання ТОВ „МІУС Плюс” повернути ТОВ „Т.Е.К. Транс” грошові кошти у сумі 53 571 грн. 42 коп. відповідно до виписки з банку філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, стягнення з ТОВ „Т.Е.К. Транс” у доход держави автозапчастини та масло моторне у кількості, асортименті на суму            53 571 грн. 42 коп. згідно рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р., у разі неможливості стягнення з ТОВ „Т.Е.К. Транс” товару накласти стягнення на суму 53 571 грн. 42 коп.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач клопотанням від 19.05.2006 року №6726/10/10-013-2 уточнив позовні вимоги. Позивач керуючись ст. 207, ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України просить визнати недійсною угоду, укладену між ТОВ „МІУС Плюс” та „Т.Е.К. Транс” на підставі рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р., зобов'язати ТОВ „МІУС Плюс” повернути ТОВ „Т.Е.К. Транс” грошові кошти у сумі 53 571 грн. 42 коп. відповідно до виписки з банку філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”, зобов'язати ТОВ „Т.Е.К. Транс” повернути ТОВ „МІУС Плюс” автозапчастини та масло моторне у кількості, асортименті на суму 53 571 грн. 42 коп., згідно рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р., у разі неможливості повернення ТОВ „Т.Е.К. Транс” в натурі автозапчастин та масла моторного зобов'язати ТОВ „Т.Е.К. Транс”  відшкодувати їх вартість ТОВ „МІУС Плюс”.                                                                      

Господарським судом у задоволенні позовних вимог відмовлено.  

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм діючого законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду не відповідає вимогам норм матеріального права та фактичним обставинам справи та  підлягає скасуванню з наступних підстав.

Перший відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „МІУС Плюс”, м.Донецьк, здійснював фінансово - господарську діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 308997 від 22.06.2005 р., виданого виконавчим комітетом Донецької міської ради, поставлено на облік Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м.Донецька 25.06.2005р., перебуває в ЄДРПОУ згідно довідки №22-2/1567 від 24.05.2006р.

Відповідно до Статуту товариства з обмеженою відповідальністю „МІУС Плюс”, товариство є юридичною особою приватного права, підприємницьким товариством. Відповідно до п. 1 Статуту ТОВ „МІУС Плюс”, здійснює свою діяльність в складі одного учасника - Хайтул Андрія Володимировича, який є засновником та директором підприємства.

Другий відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю „Т.Е.К. Транс”, м.Донецьк, здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 20.10.1999р., виданого виконавчим комітетом Донецької міської ради, поставлено на облік Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м.Донецька 22.10.1999р.

Перший відповідач, ТОВ „МІУС Плюс”, м.Донецьк, по витратній накладній №27 від 05.10.2005р. поставив другому відповідачу, ТОВ „Т.Е.К. Транс”, м.Донецьк, товарно-матеріальні цінності –запчастини на загальну суму 53 571 грн. 42 коп. і видав податкову накладну №0-27 від 05.10.2005р. на цю ж суму, виписав рахунок-фактуру №27 від 05.10.2005р.

Другий відповідач, ТОВ „Т.Е.К. Транс”, м.Донецьк, перерахував на рахунок першого відповідача, ТОВ „МІУС Плюс”, м.Донецьк, згідно платіжного доручення №931 від 06.10.2005р. суму 53 571 грн. 42 коп. Призначення платежу –за ремонт автомобіля згідно рахунку №27 від 05.10.2005р.

Як вбачається з листа Донецького СІЗО №5235 від 23.03.2006р. засновник та директор товариства з обмеженою відповідальністю „МІУС Плюс” був заарештований 31.08.2005р. за постановою СВ Калінінського ДГУ УМВС України в Донецькій області і з 08.09.2005р. знаходився в СІЗО.

Позивачем наданий апеляційному суду вирок Калінінського районного суду м.Донецька від 28.12.2005р. Зазначеним вироком засновник та директор товариства з обмеженою відповідальністю “МІУС Плюс” Хайтул А.В. був визнаний винним у скоєні злочину, передбачених ст. 124 ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України. Термін покарання рахується з 31.08.2005р.

Рахунок –фактура №27 від 05.10.2005р., податкова накладна №0-27 від 05.10.2005р., видаткова накладна №27 від 05.10.2005р., на підставі яких позивач просить визнати недійсною угоду, укладену між відповідачами, та ніби то підписану директором та одночасно головним бухгалтером Хайтул А.В. Однак, відповідно до вироку Калінінського районного суду м.Донецька від 28.12.2005р. Хайтул А.В. з 31.08.2005р. знаходився у СІЗО під вартою та не міг підписувати зазначені документи.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

  Згідно пояснень Хайтул А.В. він у якості директора ТОВ „МІУС Плюс” договорів, угод та інших документі не укладав, податкових декларацій не підписував. Згідно висновку спеціаліста науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру №91 від 01.04.2006р., підписи від імені Хайтул А.В. на податкових деклараціях виповнені не     Хайтул А.В.  

 Судова колегія вважає, що матеріалами справи підтверджено, що директор ТОВ „МІУС Плюс” Хайтул А.В. не підписував рахунок –фактуру №27 від 05.10.2005р., податкову накладну №0-27 від 05.10.2005р., видаткову накладну №27 від 05.10.2005р. на виконання спірної угоди. Вищенаведені оспорювальні документи підписані не встановленою особою, повноваження якої ніяким чином не підтверджені.

  Поняття господарського зобов'язання визначене в ст. 173 Господарського кодексу України. Господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання у сфері господарювання з підстав передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (соціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до статті 208 Господарського кодексу України  якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 208 Господарського кодексу України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.  

Наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, вказана норма Закону передбачає необхідність встановлення завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети та умислу однієї або обох сторін господарського зобов'язання щодо настання відповідних наслідків.

Господарське зобов'язання, укладене представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладання або з перевищенням цих повноважень, повинне бути визнане недійсним як таке, що не відповідає закону.

Сторона, з якою укладено господарське зобов'язання, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень. При цьому припущення про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладання господарського зобов'язання, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що господарський суд Донецької області дійшов хибного висновку, що угода (правочин), укладена між відповідачами на підставі рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р. не може бути визнана недійсною з підстав, передбачених ст. 207 Господарського кодексу України.

Господарське зобов'язання укладене невідомою особою, без належних повноважень на її укладання, повинне бути визнано недійсним як таке, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова колегія вважає, що позивач, Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м.Донецька, довів у розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України свої вимоги стосовно позовних вимог.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не оцінив докази в їх сукупності. Господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та неправомірно відмовив у задоволені позовних вимог позивача.

Судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. В решті позовних вимог, про зобов'язання в разі неможливості повернення ТОВ „Т.Е.К. Транс” в натурі автозапчастин та масла моторного зобов'язати ТОВ „Т.Е.К. Транс”  відшкодувати їх вартість ТОВ „МІУС Плюс” судова колегія вважає, що у позові слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду не відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а доводи, викладені в апеляційної скарзі, є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення, яким слід задовольнити позовні вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 173, 207, 208 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського  суду, -

                                            П О С Т А Н О В И Л А :

Рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2006 р. у справі                         № 31/79 пд ( суддя Ушенко Л.В. ) –скасувати.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, на рішення господарського суду Донецької області від 30.05.2006 р. у справі № 31/79 пд –задовольнити частково.

Визнати недійсною угоду (господарські зобов'язання), укладену між ТОВ „МІУС Плюс” та „Т.Е.К. Транс” на підставі рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „МІУС Плюс” (вул. Умова, 1, м.Донецьк, 83008, ЗКПО 33653998, р/р 26001000100 у Калінінській філії ТОВ „Банк Перспектива”, МФО 394341) повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Т.Е.К. Транс” (вул. Куйбишева, 70, м.Донецьк, 83096, ЗКПО 30600427, р/р 26009301750543 у філії „ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635) грошові кошти у сумі 53 571 грн. 42 коп. відповідно до виписки з банку філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області”.

Зобов'язати ТОВ „Т.Е.К. Транс” повернути ТОВ „МІУС Плюс” автозапчастини та моторне масло у кількості, асортименті на суму 53 571 грн. 42 коп., згідно рахунку –фактури №27 від 05.10.2005р., податкової накладної №0-27 від 05.10.2005р., видаткової накладної №27 від 05.10.2005р.

В решті позовних вимог –відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.

Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за  згодою сторін в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Головуючий          Старовойтова  Г.Я.

Судді:          Запорощенко  М.Д.

          Кондратьєва  С.І.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу 1

          3. відповідачу 2

          4. у справу

          5. ДАГС