Рішення

від 09.12.2020 по справі 564/1653/20

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 564/1653/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Венгерчук А.О.

секретар Войтко А.Г.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -орган опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, про позбавлення батьківських прав звернувсь ОСОБА_2 .

Свою позовну заяву мотивує тим, що з відповідачкою перебував в шлюбі з 22.05.2007, який рішенням суду від 02.10.2015 було розірвано. Від спільного шлюбу вони мають малолітню дитину - дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що відповідач участі у вихованні та утримані дитини не бере.

Вказує, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, не спілкується з нею, не навідує її, не цікавиться її життям, не піклується про стан її здоров`я, не піклується про її фізичний та духовний розвиток та не сплачує аліменти на утримання дочки.

Просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 17.08.2020 відкрито загальне позовне провадження по даній справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 02.10.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснила, що відповідач ухиляється від виконання свого обов`язку по вихованню дитини, не телефонує, не відвідує, не виконує будь-яких батьківських обов`язків, не виявляє інтересу, не піклується про стан здоров`я та розвиток, та не сплачує аліменти на її утримання. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, зокрема і через оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України - http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/ , заперечень проти позову не подавала, жодних клопотань від її імені на адресу суду не надходило. Відповідно до ч.2 ст.131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця про живання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію пові домлення або виклику, на останню відому судо ві адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою біль ше не проживає або не знаходиться, а тому керуючись ст. 280 ЦПК України, за клопотання позивача, суд прийшов до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, подала заяву про розгляд справи без участі представника Костопільської РДА.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача по справі і вказала, що вихованням дитини - ОСОБА_6 постійно займалися її дід та баба, які померли 4-5 років тому. Вказала, що оскільки мати дитини не займалася доглядом та вихованням дитини, тому її вихованням та утриманням повністю займався ОСОБА_2 , який багато часу проводив на роботі, тому при необхідності, сусіди забирали дитину до себе, годували її, незважаючи, що мати дитини проживала в тому ж населеному пункті, проте жодного разу не навідувала дитини. Зазначила, що позивач постійно працював, а згодом познайомився з іншою жінкою. Вказала, що неодноразово розмовляла з дитиною про її матір, і та їй повідомила, що їй дуже соромно за свою маму, оскільки вона не цікавиться її життям, не хоче з нею спілкуватися. Зазначила, що ОСОБА_3 вона бачила останній раз сім років тому.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача по справі і може підтвердити факт того, що ОСОБА_3 зовсім не цікавиться життям своє дитини, оскільки востаннє коли вона її бачила близько 6 років тому, то відповідач повідомила їй, що не має часу навідувати дитину. Вихованням ОСОБА_8 займалися її дід та баба. Зазначила, що дитина відмовляється від своєї матері, не хоче з нею спілкуватися, вказує на те, що їй соромно за свою матір. Вказала, що у ОСОБА_6 дуже хороші відносини із своєю мачухою, вона добре ставиться до неї, постійно гуляє із двома її дочками, відвідує гуртки.

Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони по справі вказані батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.7)

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 02.10.2015 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. (а.с.8)

08.07.2015 ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 уклали договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини у якому дійшли згоди щодо місця проживання та утримання спільної малолітньої дочки ОСОБА_4 , згідно з умовами якого місцем проживання дитини визначили місце проживання батька - ОСОБА_2 . Згідно п.1.4 вказаного договору, мати має право зустрічатися та без перешкод спілкуватися з дитиною, в тому числі у будь-який день тижня та у будь-який час, а також має право, за попередньою домовленістю з батьком, брати дитину до себе за місцем свого проживання у вихідні дні.

Відповідно до п.2.2 вказаного договору, мати зобов`язалася брати участь у вихованні та духовному розвитку дитини, незалежно від стосунків з батьком. (а.с.9)

Згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 24.10.2016 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вирішено стягувати аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі 500 грн. щомісячно з 06.09.2016 до досягнення дитиною повноліття. (а.с.10)

З розрахунку заборгованості із сплати аліментів від 10.02.2020 №6722 встановлено, що ОСОБА_3 починаючи з 06.09.2016 по січень 2019 року жодного разу не сплачувала аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 (а.с.11)

З інформації від 10.02.2020 наданої Костопільською ЗОШ І-ІІ ст. №8 встановлено, що ОСОБА_6 виховується у неповній сім`ї, оскільки дитину самостійно виховує тато - ОСОБА_2 , мати дини - ОСОБА_3 з сім`єю не проживає, з 2015 року по даний час питання навчання ОСОБА_8 не цікавиться, не брала участі у вихованні дитини, з учителями не спілкувалася, не забирала дитину додому з школи, не брала участі в батьківських зборах та інших шкільних заходах. (а.с.12)

З довідки №2119 від 30.06.2020 встановлено склад сім`ї позивача в яку окрім нього входять: його дочка - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_9 , дочка дружини - ОСОБА_10 , дочка дружини - ОСОБА_11 (а.с.13)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Костопільської РДА Рівненської області №02-2177/07/20 від 26.06.2020 вбачається, що вказаний орган вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно її дочки ОСОБА_4 (а.с.14-15)

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 16.10.2019 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище - ОСОБА_2 . (а.с.16)

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що в судовому засіданні було судом достовірно встановлено, виходячи з наданих суду доказів.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України . Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (рішення у справі "Хант проти України" від 07.12.2006, рішення у справі Olsson V. Sweden (№2) від 27.11.1992) нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно, воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Суд неодноразово в своїх рішеннях акцентував увагу, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При цьому, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач взагалі не має бажання та не спроможна виконувати батьківські функції щодо своєї дитини.

Через тривалий час окремого проживання між відповідачем та донькою втрачено родинні зв`язки та розуміння вікових психологічних особливостей доньки. Мати донькою не цікавиться, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не спілкується з донькою, не виявляє інтересу до неї, що розцінюється судом як свідоме нехтування своїми обов`язками.

Крім того, така поведінка матері суперечить принципам Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (принцип 6), в якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Вказані принципи відповідач, як мати, нехтує, оскільки ухиляється від виконання своїх обов`язків матері по вихованню дитини.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що відповідач тривалий час ухилялася від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, дитиною не займалася, не піклувалася про неї, матеріально не утримувала, на час розгляду справи не проявляє інтересу до стану її здоров`я та навчання, не цікавиться її фізичним, моральним і духовним розвитком, а тому суд вважає, що позов є обґрунтованим, у зв`язку з чим слід позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_4 .

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.1 ст.169 СК України , мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст.169 Сімейного кодексу України ).

На підставі ст. 141, 150, 164, ч.2 ст. 166 СК України, керуючись, ст. 141 , 211 , 258 , 259 , 263-265 , 268 , 273 , 280-282, 352 , 354 ЦПК України, суд

ухвалив

позов ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області (місцезнаходження: м.Костопіль, вул.Незалежності, буд.7 Рівненська область, код ЄДРПОУ 25930680) про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.