Рішення

від 11.12.2020 по справі 645/2759/20

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/2759/20

Провадження № 2/645/1379/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання - Синьогуб А.Ю.,

учасники справи:

представник відповідача - адвокат Рижов С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер"

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні витрати на загальну суму 61914,03 грн., три відсотка річних на загальну суму 7342,02 грн., нарахованих у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання за весь час прострочення. В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси № 521/4111/14-ц від 13 травня 2015 року, яке набрало законної сили, з відповідача на користь позивача стягнуто грошову суму боргу за поставлені будівельні матеріали в розмірі 27000,00 грн і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням. Проте відповідач належним чином не виконав вказане зобов`язання, у зв`язку з чим позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження. Також, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і усіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 04.08.2020 року подав до суду Відзив на позов, в якому він заперечував проти заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись, зокрема, на те, що оскільки позивач стверджував, що товар відповідачеві поставлявся партіями, починаючи з 19.03.2011 року по 26.04.2011 року включно, та строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в межах якого позивач мав право звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних, закінчився 25.04.2014 року, у зв`язку з чим відповідач просив застосувати позовну давність та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач просив поновити пропущений строк для надання відзиву на позовну заяву.

У Відповіді на відзив, яка надійшла до суду 13.08.2020 року позивач просив відмовити в задоволенні клопотання відповідача від 04.08.2020 року про поновлення процесуальних строків для подання відзиву на позов, пропущеного без поважних причин; залишити без розгляду відзив відповідача від 04.08.2020 року на позов, як такий, що поданий після закінчення процесуальних строків, та розглянути справу за наявними в ній матеріалами; повністю відмовити відповідачу в застосуванні строку позовної давності.

30.09.2020 року відповідачем, в порядку ст. 182 ЦПК України, заявлено клопотання, в якому він просив застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер".

Представник відповідача адвокат Рижов С.Є. в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позов, а також просив застосувати строк позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси № 521/4111/14-ц від 13 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" стягнуто грошову суму боргу за поставлені будівельні матеріали в розмірі 27000,00 грн..

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.04.2020 року касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення у справі № 521/4111/14-ц Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін, і також поновлено виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року.

Згідно з п. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням у справі № 521/4111/14-ц, що набрало законної сили, не потребують доведення у справах між тими ж сторонами. Так, судом встановлено, що Відповідач одержав від ТОВ ІПГ МАЙСТЕР вантаж (будівельні матеріали в асортименті) на загальну суму 27000,00 грн., направлений йому кур`єрською службою доставки ТОВ Нова Пошта , про що свідчить його підпис в транспортних накладних, копії яких надані ТОВ ІПГ Майстер Одеською філією ТОВ Нова Пошта , однак товар згідно із наведеними товарними накладними не оплатив.

Позивачем 14.03.2014 року на адресу відповідача направлено письмову вимогу № 2555 про сплату боргу з урахуванням інфляції та 3 % річних, яка залишена відповідачем без відповіді і без задоволення.

Зі змісту статті 526 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання .

Зі змісту вищевказаного рішення Малиновського районного суду м. Одеси № 521/4111/14-ц від 13 травня 2015 року вбачається, що ТОВ "Інвестиційно-промислова група "Майстер" за договором доручення з ОСОБА_2 був поставлений товар ОСОБА_1 партіями, а саме: починаючи з 19.03.2011 року по 26.04.2011 року включно, проте останній не сплатив вартості товару на загальну суму 27000 грн..

На підставі зазначеного, позивачем нараховано суму 3 % річних за періоди: 20.03.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 820,11 грн. за накладною № 10003075102 від 18.03.2011 року; 24.03.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 819,12 грн. за накладною № 10003075110 від 22.03.2011 року; 25.03.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 818,88 грн. за накладною № 10003075120 від 23.03.2011 року; 31.03.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 817,64 грн. за накладною № 0002552227 від 28.03.2011 року; 31.03.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 817,64 грн. за накладною № 10002552222 від 29.03.2011 року; 16.04.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 813,45 грн. за накладною № 10003075752 від 14.04.2011 року; 21.04.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 812,22 грн. за накладною № 10003075781 від 15.04.2011 року; 21.04.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 812,22 грн. за накладною № 10003075763 від 18.04.2011 року; 27.04.2011 року - 30.04.2020 року в сумі 810,74 грн. за накладною № 10003476002 від 26.04.2011 року, всього на суму 7342,02 грн.. Також нараховано суму інфляційних за періоди: квітень 2011 року - березень 2020 року в сумі 5595,03 грн. за накладною № 10003075102 від 18.03.2011 року; квітень 2011 року - березень 2020 року в сумі 5595,03 грн. за накладною № 10003075110 від 22.03.2011 року; квітень 2011 року - березень 2020 року в сумі 5595,03 грн. за накладною № 10003075120 від 23.03.2011 року; квітень 2011 року - березень 2020 року в сумі 5595,03 грн. за накладною № 10002552227 від 28.03.2011 року; квітень 2011 року - березень 2020 року в сумі 5595,03 грн. за накладною № 10002552222 від 29.03.2011 року; травень 2011 року - березень 2020 року в сумі 8484,72 грн. за накладною № 10003075752 від 14.04.2011 року; травень 2011 року - березень 2020 року в сумі 8484,72 грн. за накладною № 10003075781 від 15.04.2011 року; травень 2011 року - березень 2020 року в сумі 8484,72 грн. за накладною № 10003075763 від 18.04.2011 року; травень 2011 року - березень 2020 року в сумі 8484,72 грн. за накладною № 10003476002 від 14.04.2011 року, всього на загальну суму 61914,03 грн..

Відповідачем в ході розгляду справи подано заяву про застосування щодо заявлених позивачем вимог строку позовної давності.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем позовної давності до вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних суд зазначає наступне.

До суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення грошового зобов`язання позивач звернувся 18 травня 2020 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України ).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) зазначено, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України , застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу ). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України ). Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України . Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу , за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ). Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову .

Позивач наголосив, що не заперечувалося стороною відповідача, що на час звернення з позовом до суду 18.05.2020 року заборгованість в сумі 27000 грн. ОСОБА_1 на користь ТОВ Інвестиціно-промислова група Майстер сплачена не була.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем заявлено про сплив строку позовної давності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в межах строків позовної давності, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача інфляційних витрат за прострочення грошового зобов`язання за період з 18.05.2017 року по 31.03.2020 року та 3 % річних за період з 18.05.2017 року по 30.04.2020 року, які обчислюються судом за такими формулами:

Стягнення інфляційних витрат відповідно до ст.625 ЦК України : /сума боргу за кожною накладною (3000 грн.) х середній індекс інфляції за період з 18.05.2017 по 31.03.2020 року (1,2305888) - сума боргу за кожною накладною (3000 грн.)) х кількість накладних (9)/, у тому числі:

- сума боргу за накладними: № 10003075102 від 18.03.2011 року - 3000 грн.; № 10003075110 від 22.03.2011 року- 3000 грн.; № 10003075120 від 23.03.2011 року - 3000 грн.; № 10002552227 від 28.03.2011 року - 3000 грн.; № 10002552222 від 29.03.2011 року - 3000 грн.; № 10003075752 від 14.04.2011 року - 3000 грн.; № 10003075781 від 15.04.2011 року - 3000 грн.; № 10003075763 від 18.04.2011 року - 3000 грн.; № 10003476002 від 14.04.2011 року - 3000 грн..

- середній індекс інфляції за період з 18.05.2017 року по 31.03.2020 року складає: 1,003х1,016х100,2х0,999х1,020х1,012х1,009х1,010х1,015х1,009х1,011х1,008х1,000х1,000х0,993х1,000х1,019х1,017х1,014х1,008х1,010х1,005х1,009х1,010х1,007х0,995х0,994х0,997х1,007х1,007х1,001х0,998х1,002х0,997х1,008=1,2305888.

Таким чином, сума інфляційних витрат за період з 18.05.2017 по 31.03.2020 року складає 6225,93 грн. /(3000 х 1,2305888 - 3000) х 9/.

Стягнення 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України : /сума боргу за кожною накладною (3000 грн.) х 3 % / 365 (днів на рік) х кількість днів прострочення (1081 день)) х кількість накладних (9)/, у тому числі:

- сума боргу за накладними: № 10003075102 від 18.03.2011 року - 3000 грн.; № 10003075110 від 22.03.2011 року- 3000 грн.; № 10003075120 від 23.03.2011 року - 3000 грн.; № 10002552227 від 28.03.2011 року - 3000 грн.; № 10002552222 від 29.03.2011 року - 3000 грн.; № 10003075752 від 14.04.2011 року - 3000 грн.; № 10003075781 від 15.04.2011 року - 3000 грн.; № 10003075763 від 18.04.2011 року - 3000 грн.; № 10003476002 від 1..4.04.2011 року - 3000 грн..

- період прострочення - 18.05.2017 року по 31.03.2020 року (1081 день).

Таким чином, сума 3 % річних за період з 18.05.2017 року по 31.03.2020 року складає 2398,95 грн. /(3000 х 3% / 365 х 1081) х 9/.

При цьому, суд критично оцінює наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3 % річних та інфляційних за весь період виникнення заборгованості, починаючи з березня 2011 року щодо нарахування 3 % річних, та з квітня 2011 року щодо нарахування інфляційних, оскільки позивачем помилково не взято до уваги, що право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Крім того, суд зазначає, що заперечення відповідача в частині твердження про закінчення строку позовної давності 25.04.2014 року, ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні норм діючого законодавства, які регламентують застосування строку позовної давності до вищевказаних позовних вимог позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України , а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 261,77 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12 , 81 , 247 , 263-265 , 273 , 354ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер" відшкодування інфляційних витрат на загальну суму 6225,93 грн., три відсотка річних на загальну суму 2398,95 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 261,77 грн..

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "Майстер", код ЄДРПОУ 33658179, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Єврейська, 2А.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 16 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Федорова