Рішення

від 04.12.2020 по справі 136/1376/20

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1376/20

провадження № 2/136/371/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2020 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області (далі - відповідачі) з вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 5 скликання Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 14.02.2007 Про затвердження технічної документації та внесення часткових змін до рішення Сиваковецької сільської ради про передачу у власність земельної ділянки ; скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №386109 виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (кад. №0522285800:01:000:0071) (акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010885800004) та відповідно скасувати державну реєстрацію від 10.01.2008 відносно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №386109 виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (кад. №0522285800:01:000:0071) (акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010885800004).

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сиваківці Липовецького р-ну, Вінницької обл. померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина. 21.10.2004 приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В. було посвідченого договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 (після укладення шлюбу прізвище змінено на " ОСОБА_5 ") житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 . Однак, після укладення вищевказаного договору, 14.02.2007 року 13 сесією 5 скликання Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області було прийнято рішення про передачу безоплатно ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку в межах АДРЕСА_1 - загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. 10.08.2008 на підставі вказаного рішення, було видано державний акт на право власності на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №386109 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (кад. №0522285800:01:000:0071) на ім`я ОСОБА_3 . Державна реєстрація земельної ділянки була проведена 10.01.2008, тобто до видачі державного акту. Тому позивач не має можливості належним чином розпоряджатись залежним їй майном, що порушує її майнові права. Таким чином, вищевказані обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач на підтвердження своїх вимог наводить: копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копію державного акта та витягу з ДЗК на земельну ділянку; копію договору дарування; копію рішення Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Ухвалою суду від 22.09.2020 відкрито провадження у даній справі, призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та встановлено строк для подання відповідачам відзиву. Також, з нотаріальної контори витребувано матеріали спадкової справи.

У визначений судом строк відповідачі відзиву до суду не подали, однак до канцелярії суду ними було подано заяви з проханням розглянути справу за їх відсутності, а також про визнання позову проти задоволення якого вони не заперечують.

З огляду на те, що у підготовче судове засідання позивач та її представник не з`явились, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.05.2019. Після її смерті відкрилась спадщина. За життя 21.10.2004 року мати позивача ОСОБА_3 посвідчила у приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С. В. договір дарування (зареєстрований в реєстрі за №3152), яким подарувала позивачу цілий житловий будинок з господарськими будівелями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 17). 14.02.2007 року 13 сесією 5 скликання Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області було прийнято рішення про передачу безоплатно ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку в межах АДРЕСА_1 - загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с. 15). 10.08.2008 було видано державний акт на право власності на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №386109 площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (кад. №0522285800:01:000:0071) на ім`я ОСОБА_3 . (а.с. 11). Факт родинних відносин сторін із спадкодавцем підтверджено належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, вирішуючи питання про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, суд виходить з наступних мотивів та норм права.

Правилами ст. 4 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом.

При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист передбачено у визначений ст.ст. 21, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) спосіб.

Згідно зі ст.ст. 391-393 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до положень ст. 377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

В силу вимог ст.120 ЗК України (в редакції на день винесення оспорюваних рішень), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Таким чином, Сиваковеиька сільська рада, приймаючи 14.02.2007 року 13 сесією 5 скликання Сиваковеиької сільської ради Липовеиького району Вінницької області рішення про передачу безоплатно матері позивача ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку в межах АДРЕСА_1 . - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд - 0,25га, - та видачу державного акта на право власності ОСОБА_3 , було порушено вимоги ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, оскільки на час прийняття даних рішень, житловий будинок розташований по АДРЕСА_1 вже належав на праві приватної власності, згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 21.10.2004, не ОСОБА_3 , - а позивачу ОСОБА_1 .

Згідно рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 по справі №1-9/2009, в якому передбачено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Тобто, якщо вже виданий державний акт на право власності на землю, скасування органами місцевого самоврядування своїх рішень можливе лише в судовому порядку.

Згідно з п. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб.

Абзацами 5 та 6 п. 5 рішення КС роз`яснено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни , якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує в громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед іконом.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, до передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків ... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею З ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Згідно зі ст.ст. 391-393 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно ст. 155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, що передбачено ст. 387 ЦК України.

Слід зазначити, що про прийняте протиправне рішення Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 14.02.2007, позивачу стало відомо лише через багато років під час звернення до нотаріуса при оформленні спадщини та до Сиваковецької сільської ради, у зв`язку із необхідністю отримання інформації про правовий статус земельної ділянки під належним їй житловим будинком, внаслідок чого нею пропущено термін для звернення із вказаним позовом до суду.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його ворушила.

Згідно положень ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2824цс15 зроблено висновок, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що рішення органу місцевого самоврядування є незаконними та підлягають скасуванню, а виданий на його підставі державний акт має бути визнаний недійсним, оскільки оскаржувані акти суперечать актам цивільного законодавства та порушують цивільні права та інтереси позивача, отож з метою захисту її порушеного права вони підлягають захисту судом у спосіб, що нею обраний.

Разом з тим, відповідачі подали до суду заяву про визнання позову.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, а також те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 189, 197, 200, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити у повному обсязі позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце знаходження: вул. 60-річчя Жовтня, буд. 7, с. Сиваківці, Липовецький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04329145) про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку.

Визнати протиправним та скасувати рішення 13 сесії 5 скликання Сиваковецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 14.02.2007 Про затвердження технічної документації та внесення часткових змін до рішення Сиваковецької сільської ради про передачу у власність земельної ділянки .

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №386109 виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (кад. №0522285800:01:000:0071) (акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010885800004) та відповідно скасувати державну реєстрацію від 10.01.2008 відносно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №386109 виданого ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (кад. №0522285800:01:000:0071) (акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010885800004).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко