Рішення

від 16.12.2020 по справі 225/4105/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/4105/20

Номер провадження: 2/225/802/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю секретаря - Голубової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) про визнання права власності у порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ

Представник позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Північної селищної ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Позов обґрунтовано таким:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане виконавчим органом Кіровської селищної ради міста Дзержинська Донецької області, та був зроблений відповідний актовий запис № 21. Про факт споріднення між Позивачем та померлим свідчить свідоцтво про шлюб.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина. Єдиним спадкоємцем є його дружина ОСОБА_2 . Звернувшись до Торецької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого чоловіка, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та запропоновано звернутись до суду. Приводом звернення до суду є наступні обставини: 12.08.1998 року ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 з ОСОБА_6 . Зазначений договір був укладений у місті Донецьк на Товарній біржі Время та посвідчений підписами продавців, покупцем, та уповноваженим представником ТБ Время Татаринцевою А.Н. Договір було зареєстровано на товарній біржі відповідно до ст. 15 ЗУ Про товарну біржу , при його укладенні було узгоджено всі суттєві умови, необхідні для укладання договору купівлі-продажу майна, зокрема, щодо ціни, характеристик майна, передачі майна у власність, та відбулося повне його виконання з боку сторін. ОСОБА_5 , сплатив грошові кошти за квартиру та з 04.09.1998 року разом с дружиною мав постійну реєстрацію у вищевказаному житловому приміщенні., про що є відмітка в паспорті позивача.

Згідно довідки БТІ м. Торецька від 06.04.2020 р. квартира в багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 належить ОСОБА_5 на підставі Біржового контракту № 0019БК1/98, що зареєстрований на Товарній біржі Время від 12.08.1998 року. Інформація про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно міститься у реєстраційній книзі №3 стор. 422 під №41 від 18.08.1998 р.

На момент укладання зазначеного вище договору у відповідності до ст. 15 ЗУ Про товарну біржу , який діяв на час виникнення правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Саме з цих підстав вказаний вище договір було прийнято в БТІ у якості правовстановлюючого документу, та покупцем зареєстроване право приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що згідно ЗУ Про нотаріат від 02.09.1993 року нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Тобто, у зв`язку з тим, що було виявлено відсутність правовстановлюючих документів померлого на вищезгадану квартиру, які потрібні для вчинення нотаріальних дій, а саме біржовий контракт не відповідає нотаріальній формі.

Відповідно до ст. 650 ЦК України від 2003 року встановлено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України від 2003 року передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі - продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі - продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10.12.1991 року (що діяв і на момент укладення договору купівлі-продажу від 12.08.1998 р.), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж. поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі: б) якщо її учасниками є члени біржі: в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

У відповідності до ст. ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування має особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідно органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до п. 23 роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають, У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до норм ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Просить суд визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 право власності на квартиру із багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 у порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_5 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 31 липня 2020 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

Згідно ухвали суду від 16 вересня 2020 року оголошено перерву у підготовчому засіданні. Витребувано з Торецької державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) засвідчену належним чином копію спадкової справи (номер у спадковому реєстрі 58560015) заведену 10.02.2016 року Торецькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ухвали суду від 28 вересня 2020 року замінено відповідача у цій справі з Північної селищної ради на ОСОБА_3 . Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 . Оголошено перерву у підготовчому засіданні.

23 листопада 2020 року судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про визнання права власності у порядку спадкування за законом, та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та її представник не прибули, представником позивача до суду надано заяву з проханням справу розглядати без участі сторони позивача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не прибув, надав до суду заяву в якій зазначив що просить справу розглянути без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

У судове засідання третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 не з`явилася. Належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Причин неявки суду не повідомила, будь-яких заяв, клопотань не надавала.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд доходить висновку, що встановлені такі факти та відповідні правовідносини:

Позивач у справі ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 46,47).

За час життя, 12.08.1998 року ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 з ОСОБА_4 (а.с. 11). Зазначений договір був укладений у місті Донецьк на Товарній біржі Время та посвідчений підписами продавців, покупцем, та уповноваженим представником ТБ Время Татаринцевою А.Н. Договір було зареєстровано на Товарній біржі Время . Місце проживання позивача зареєстровано у вищевказаному житловому приміщенні, про що є відмітка в паспорті позивача (а. с. 5).

Позивач вказує, що після укладання договору сторонами були виконані умови договору.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57 , 58 Конституції України , ст. 5 Цивільного кодексу України , до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року , що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що правовідносини щодо купівлі-продажу спірного майна виникли у серпні 1998 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Приписами ст. 224 ЦК УРСР встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР , право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР , чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу ).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов`язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

Позивачем не надано до суду доказів визнання судом дійсним договору купівлі-продажу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , який був укладений у місті Донецьк на Товарній біржі Время . Також, цей позов не містить вимоги щодо визнання вказаного договору дійсним.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 від 02.02.2016 року (а. с. 46). Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема, на квартиру в багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно довідки БТІ м. Торецька від 06.04.2020 р. квартира в багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_5 належить ОСОБА_5 на підставі Біржового контракту №0019БК1/98, що зареєстрований па Товарній біржі Время від 12.08.1998 року. Інформація про реєстрацію права власності на вищезазначене нерухоме майно міститься у реєстраційній книзі №3 стор.422 під №41 від 18.08.1998 р.(а. с. 9).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 28.08.2020 року за № 61468078 убачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена у Торецькій державній нотаріальній конторі Донецької області (а. с. 29-31). Копія вказаної вище спадкової справи була витребувана судом.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцями першої черги є дружина спадкодавця - ОСОБА_2 , та син ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи (а. с. 39-56). Доказів того, що будь-хто з цих спадкоємців відмовився від спадщини суду не надано. Інших спадкоємців після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 судом не встановлено.

Поряд із цим, постановою державного нотаріуса Костянтинівської державної нотаріальної контори Донецької області від 29 травня 2020 року, було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів померлого на вищезгадану квартиру, які потрібні для вчинення нотаріальних дій, а саме, біржовий контракт не відповідає нотаріальній формі (а. с. 53).

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплюються і у національному законодавстві України. Так, відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно Цивільного кодексу України підставами виникнення права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини, зокрема, також і в порядку спадкування після смерті громадянина.

Положеннями статті 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За статтею 1217 цього Кодексу , спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1223 Цивільного кодексу України , право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно із ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України , незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Суд відмічає, що відповідно до ч. ч. 1, 3 статті 13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України ).

Стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі №265/19735/18.

Частиною 2 статті 264 ЦПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів померлого на вказану квартиру, які потрібні для вчинення нотаріальних дій, оскільки біржовий контракт не відповідає нотаріальній формі. Отже, наведене вище свідчить про недійсність договору та про відсутність підстав вважати такий біржовий контракт купівлі-продажу квартири правовстановлюючим документом.

Однак, відповідно до матеріалів справи, позивач з вимогами про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) дійсним, не зверталась, вказані вимоги не були предметом розгляду в іншій будь-якій справі.

Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що оскільки договір купівлі-продажу квартири (біржовий контракт) не було визнано судом дійсним, позовні вимоги про визнання права власності у порядку спадкування за законом, є передчасними, а тому такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимог щодо визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) дійсним.

Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом було сплачено судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок (а. с. 2).

Оскільки раніше суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, сплачений судовий збір слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 , 12 , 89 , 141 , 259 , 263-265 , Цивільного процесуального кодексу України , суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який діє в інтересах ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ) про визнання права власності у порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: