Рішення

від 07.12.2020 по справі 233/5479/20

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/5479/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцькій О.В.,

секретаря Теліціної О.О.

за участю:

представника заявника -

представника заінтересованої особи -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Єфанов Ігор Дмитрович, заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи в певний час,

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті в певний час фізичної особи - його матері ОСОБА_2 , в якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве Донецької області та була похована у вказаному населеному пункті, тобто на тимчасово неконтрольованій території України. Ним було одержано лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 з довідкою про причину смерті, а також свідоцтво про смерть останньої, при цьому у зв`язку з тим, що вищевказані документи видані закладом охорони здоров`я та реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, вони є недійсними та не створюють юридичних наслідків. У проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) відмовлено, тому підтвердити смерть своєї матері у встановленому законом порядку він позбавлений можливості. Враховуючи, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, просив встановити факт смерті особи в певний час.

Представник заявника - Єфанов І.Д. - в судове засідання не з`явився, в поданій заяві просив розглянути справу без його участі та без участі заявника.

Представник заінтересованої особи - Костянтинівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

З`ясувавши позицію заявника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб Україна в особі своїх державних органів, зокрема і судів, вживає всіх можливих заходів, у тому числі щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 9 вищевказаного закону внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до абзацу першого п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення з наступними змінами та доповненнями, заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, згідно паспортних даних зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-9).

Відповідно до довідки УСЗН Костянтинівської міської ради № 1425-5000328254 від 04 грудня 2020 року (а.с. 15) заявника було взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_1 , актовий запис відділу ЗАГС м. Єнакієве Донецької області № 2017 від 16 грудня 1959 року (а.с. 14).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве Донецької області, про що було видано лікарське свідоцтво з довідкою про причину смерті № 817, що зазначена як Набряк легенів. Гостра серцево-судинна недостатність. Атеросклеротичний кардіосклероз (а.с. 17), видане закладом охорони здоров`я на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, а також свідоцтво про смерть останньої (а.с. 19), видане реєстраційним органом на тимчасово непідконтрольній державі Україна території, які є недійсними та не створюють юридичних наслідків.

Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), листом за вих. № 20.18-62-1280 від 04 грудня 2020 року (а.с. 16) представнику заявника за наявними документами було відмовлено у проведенні державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , оскільки пред`явлено документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті .

Судом досліджено надані заявником на підтвердження своїх вимог договір-замовлення № 5339 від 22 липня 2020 року на організацію і проведення поховання ОСОБА_2 (а.с. 18), фотознімки з місця поховання ОСОБА_2 (а.с. 20-22).

Даючи оцінку допустимості вищезазначених доказів, як документів, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Крім того, суд враховує норму статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , якою встановлено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо оцінки наданих доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Loizidou v.Turkev , Cyprus v.Turkev , а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v.the Republik of Moldova and Russia ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПО наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди маж бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для встановлення факту смерті особи в певний час на тимчасово неконтрольованій території України, оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве Донецької області, Україна. Встановлення даного факту має юридичне значення для заявника та іншим шляхом встановити цей факт неможливо, у проведенні державної реєстрації факту смерті за наявними у заявника документами Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), відмовлено.

Тому, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 , та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Уразове Валуйського району Курської області, - ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве Донецької області, Україна.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 95, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-317, 319ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), від імені та в інтересах якого діє адвокат Єфанов Ігор Дмитрович (місце здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа - Костянтинівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21969099), - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Уразове Валуйського району Курської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве Донецької області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені 07 грудня 2020 року, повний текст рішення виготовлений 16 грудня 2020 року.

Суддя