Рішення

від 16.12.2020 по справі 301/2519/20

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/2519/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2020 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Бобіта Г.М., з участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 15600,90 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 вересня 2019 року ОСОБА_2 взяла у позивача у борг продукти харчування на суму 8000 грн. під 2% в місяць, про що надала відповідну розписку. Згідно вказаної розписки, у разі неповернення коштів у строк до 10 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 зобов`язувалася додатково сплатити неустойку в розмірі 20% в місяць від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту фактичного повернення грошей із врахуванням індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідачка зобов`язувалася повернуту суму боргу до 10.10.2019 року. Однак, 08.08.2020 року повернула лише 4308 грн. До цього часу решта боргу відповідачкою не повернута. 22 травня 2020 року позивачем на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення було направлено претензію від 20.05.2020 року за №7 із вимогою про повернення боргу у строк до 18.06.2020 року.

Відповідачка вказану претензію залишила без реагування та задоволення. Станом на 20.11.2020 року борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 15600,90 грн., з яких:

- 3692,00 грн. - основний борг;

- 1070,10 грн. - 2% в місяць за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року;

- 10706,80 грн. - 20% в місяць за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року;

- 132,00 грн. - 3% річних за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року.

Просив стягнути з відповідачки в його користь борг в сумі 15600,90 грн.

Ухвалою Іршавського районного суду від 24.11.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 16.12.2020 року на 10.20 годин.

14.12.2020 року позивач подав заяву, згідно якої відповідачка 02.12.2020 року повернула йому 1500 грн. боргу, а 09.12.2020 року повернула ще 2192 грн., тобто загалом повернула борг на загальну суму 3692 грн. і залишок такого становить 11908,90 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав частково, пояснив, що станом на 09.12.2020 року відповідачка повернула йому всього 8000 грн., тому просив стягнути з ОСОБА_3 11908,90 грн. боргу, що складається із суми нарахованих відсотків за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена за зареєстрованою адресою місця проживання, причини її неявки не відомі, відзиву на позов та заяви про розгляд справи в її відсутність не подала (а.с.16).

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.ст. 12 , 13 ЦПК України ).

Відповідно до вимог ст. ст. 11-16 , 509 , 526 , 530 , 610 , 614 , 625 , 629 ЦК України , цивільні зобов`язання, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися, тобто відповідно до умов договору у вказаний у договорі строк; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, не завдаючи шкоди іншій особі; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ст.ст. 1046 , 1049 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей у строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України , договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

В судовому засіданні встановлено, що 10.09 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідачка ОСОБА_2 взяла у борг продукти харчування на суму 8000 грн., що підтверджується копією відповідної розписки (а.с. 4).

З даної розписки вбачається, що відповідачка взяла у позивача борг на суму 8000 грн. під 2% в місяць, які зобов`язувалася повернути до 10 жовтня 2019 року. У разі неповернення боргу у зазначений строк, ОСОБА_2 зобов`язувалася, що борг буде зростати щомісячно на 20% неустойки із врахуванням індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань за договором, 22 травня 2020 року позивачем на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення направлено письмову претензію від 20.05.2020 року за №7 із вимогою про повернення боргу в повному обсязі у строк до 18.06.2020 року (а.с.6, 7). Вказана претензія залишена відповідачкою без реагування та задоволення.

08.08.2020 року відповідачка повернула борг в сумі 4308 грн. і станом на 09.08.2020 року такий становив 3692 грн.

02.12.2020 року відповідачка повернула ще 1500 грн. боргу, а 09.12.2020 року повернула ще 2192 грн.

Таким чином, у ОСОБА_2 станом на 09.12.2020 року відсутній основний борг.

Згідно договору, ОСОБА_2 зобов`язувалася повернути борг до 10.10.2019 року.

Згідно ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, строк виконання зобов`язання щодо повернення боргу у сумі 8000 грн. настав 10.10.2019 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку боргу (а.с.3), станом на 20.11.2020 року борг ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 становить 15600,90 грн., з яких:

- 3692,00 грн. - основний борг;

- 1070,10 грн. - 2% в місяць за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року;

- 10706,80 грн. - 20% в місяць за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року;

- 132,00 грн. - 3% річних за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України . В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки зі спливом строку, на який була надана позика, припинилося право позивача нараховувати проценти за договором позики, то після 10.10.2019 року позивач не міг нараховувати такі проценти.

З огляду на вказане суд вважає, що позивач не мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Дана позиція суду узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 390/1875/16-ц та від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.

За умовами договору позики сторони погодили сплату відсотків від суми позики, яку надано до 10 жовтня 2019 року в розмірі 2% місячних, що становить 160 грн. (1% від суми 8000 грн. становить 80 грн.).

З огляду на викладене, з відповідачки ОСОБА_2 підлягають до стягнення 2% місячних за договором позики, що становить 160 грн. за період з 10.09.2019 року по 10.10.2019 року.

Позовні вимоги щодо стягнення 2% в місяць за період з 10.10.2019 року по 20.11.2020 року, а також 20% в місяць за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року, що становить 10706,80 грн. є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог. Позивач просив стягнути суму боргу, а також відсотки та інфляційні втрати, за період до 20.11.2020 року. Саме станом на 20.11.2020 року проведений розрахунок боргу, приєднаний до матеріалів справи (а.с.3).

Так, станом на 10.10.2019 року сума основного боргу ОСОБА_2 становила 8000 грн. 08.08.2020 року відповідачка повернула 4308 грн., 02.12.2020 року - 1500 грн., а 09.12.2020 року - 2192 грн.

Станом на 16.12.2020 року у відповідачки відсутня сума основного боргу, яка підлягає до стягнення.

Позивач просить стягнути з відповідачки 3% річних та інфляційні втрати згідно ч.2 ст.625 ЦК України за період з 10.09.2019 року по 20.11.2020 року.

Разом з тим, 3% річних та інфляційні втрати є санкцією за порушення грошового зобов`язання, тому їхній розрахунок повинен бути проведений за період з 10.10.2019 року по 08.08.2020 року від суми 8000 грн. (304 дні), та за період з 08.08.2020 року по 20.11.2020 року від суми 3692 грн. (105 днів).

Так, 3% річних за період з 10.10.2019 року по 08.08.2020 року від суми 8000 грн. становить 199,49 грн., а інфляційні втрати - 160,62 грн.

Також 3% річних за період з 08.08.2020 року по 20.11.2020 року від суми 3692 грн. (залишок боргу) становить 31,78 грн., а інфляційні втрати - 96,69 грн.

З огляду на викладене, суд вважає позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 648,58 грн.:

- 160 грн. - 2% за договором позики за період з 10.09.2019 року по 10.10.2019 року на суму боргу 8000 грн.,

- 199,49 грн. - 3% річних за період з 10.10.2019 року по 08.08.2020 року від суми 8000 грн.;

- 160,62 грн. - інфляційні втрати за період з 10.10.2019 року по 08.08.2020 року від суми 8000 грн.;

- 31,78 грн. - 3% річних за період з 08.08.2020 року по 20.11.2020 року від суми 3692 грн.;

- 96,69 грн. - інфляційні втрати за період з 08.08.2020 року по 20.11.2020 року від суми 3692 грн.

Відзиву на позов відповідачка не подала.

Оскільки п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, стягнути такий з відповідачки в сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 263-265, 280 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 648 (шістсот сорок вісім) гривень 58 копійок боргу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору на рахунок: отримувач коштів: УК в Іршавському районі/Іршавський р-н/ 22030101; код за ЄДРПОУ: 37720989; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA068999980313171206000007104; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року.

Головуюча : М. О. Пітерських