Рішення

від 09.12.2020 по справі 451/1766/19

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

09 грудня 2020 рокуСправа №451/1766/19 Провадження № 2/451/470/20

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_2., відповідача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/1766/19 за позовом ОСОБА_2 .- представника позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

28 грудня 2019 року ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 . Факт родинних відносин підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, що буде надане у підготовчому засіданні стороною позивача. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно - земельну ділянку, площею 1,4524 га, яка розташована на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності спадкодавця на дану земельну ділянки підтверджується відповідним державним актом на право приватної власності на землю, серії ЛВ № 1885 від 27 квітня 1999 року. За життя спадкодавець залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті. Згідно заповіту спадкоємцем майна ОСОБА_4 є відповідач - ОСОБА_5 , яка змінила своє прізвище на " ОСОБА_5 ". Єдиними спадкоємцями, що належним чином прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Вказана обставина підтверджується довідкою № 355 від 25.11.2016 року, виданою Барилівською сільською радою Радехівського району Львівської області. При цьому звертають увагу суду на те, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , був непрацездатним. Цей факт підтверджується довідками, що видані Львівським обласним центром медико-соціальної експертизи. Із вказаних довідок вбачається те, що відповідач має інвалідність з дитинства. Враховуючи це ОСОБА_3 має право на обов`язкову частку у спадковому майні у відповідності до вимог ст. 535 ЦК УРСР як син спадкодавця. Однак, наразі позивач не може оформити за собою право власності у вищезазначеному спадковому майні. Причиною цьому є відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, які підтверджували право власності спадкодавця на вищевказане нерухоме майно. Враховуючи те, що відповідач на час відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, а також здійснював догляд за майном спадкодавця після його смерті, свідчить про фактичний вступ ним в управління та володіння спадковим майном. При цьому сторона відповідача звертає увагу суду на те, що оскільки спадкодавець залишив заповіт на ім`я позивача, відповідач, як непрацездатна особа на момент відкриття спадщини, повинний успадкувати 2/3 частки від 1/2 частини спадкового майна, яка б належала йому у випадку спадкування за законом. Таким чином, розмір обов`язкової частки відповідача у спадщині після смерті ОСОБА_4 становить 1/3 частину всього спадкового майна (2/3 від 1/2 = 1/3) незалежно від змісту заповіту. За таких обставин, за позивачем підлягає визнанню право власності на 1/3 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4524 га, які знаходяться на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Позивач просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , право власності на частку в розмірі 1/3 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,4524 га, яка знаходиться на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії ЛВ № 1885 від 27.04.1999 року.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, просив суд постановити рішення, яким визнати за позивачем у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , право власності на частку в розмірі 1/3 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали спадкодавцю на підставі Державного акту, серії ЛВ №1885, зокрема земельну ділянку, площею 0,0269 га та земельну ділянку, площею 0,3832 га.

Відповідач у підготовче судове засідання з`явилася, уточнені позовні вимоги позивача визнала, просила постановити рішення, яким задовольнити уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляжу справи був належним чином повідомлений (а.с.25).

Суд прийшов до висновку про розгляд справи у відсутності представника Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, оскільки рішення суду не впливає на їх права та обов`язки.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вислухавши пояснення представника позивача, заяву відповідача про визнання позовних вимог, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 виданого повторно 02.02.2018 року Луцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинській області (а.с.10).

З довідки № 355 від 2016 року, виданої Барилівською сільською радою Радехівського району Львівської області, вбачається, що гр. ОСОБА_4 постійно до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) була зареєстрована по АДРЕСА_1 , разом з нею на час її смерті проживали: її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та онук - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 р. (а.с.11).

Відповідно до заповіту від 11.01.1996 р. ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_5 (а.с.12).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ЛВ №1885 від 27 квітня 1999 року, виданого головою Радехівської райдержадміністрації на підставі розпорядження голови Радехівської райдержадміністрації від 20 квітня 1999 року №185, та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за №1522, вбачається, що земельна ділянка, площею 1,4524 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, належала ОСОБА_4 (а.с.13).

Відповідно до копій довідок, виданих Львівським обласним центром медико-соціальних експертиз, ОСОБА_3 проходив огляд 20.09.2007 року, де йому встановлено третю групу інвалідності з дитинства, з наступним визначенням дати переогляду - 20.09.2008 р., та 22.09.2008 року - встановлено третю групу інвалідності з дитинства безтерміново (а.с.14-15).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм ст.529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст.524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За змістом ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч.1 ст.549 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Відповідно до заповіту спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_5 , яка змінила прізвище на ОСОБА_5 . Єдиними спадкоємцями, що належним чином прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Барилівської сільської ради від 25.11.2016 року №355.

ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства та на час виникнення спірних правовідносин був непрацездатним (а.с.84-85).

Оскільки, спадкодавець залишив заповіт на ім`я позивача, відповідач як непрацездатна особа на момент відкриття спадщини, повинен успадкувати 2/3 частки від 1/2 частини спадкового майна (2/3 від 1/2 = 1/3) незалежно від змісту заповіту.

Тобто, ОСОБА_3 спадкує обов`язкову частку, що становить 1/3 спадкового майна, 2/3 частки спадкового майна - спадкує ОСОБА_1 за заповітом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду м. Київ 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (справа про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими.

Таким чином судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 , інвалід ІІІ групи з дитинства, як спадкоємець обов`язкової 1/3 частки в майні померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 мами ОСОБА_4 має право на таке спадкування, проте відповідач ОСОБА_1 не визнає права на обов`язкову частку позивача в майні померлої мами, тому позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200, 206, 258-259,263-265, 315 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4 , право власності на частку в розмірі 1/3 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із земельної ділянки, площею 0,0269 га та земельну ділянку, площею 0,3832 га. та знаходиться на території Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ЛВ № 1885 від 27.04.1999 року.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 та Барилівської сільської ради Радехівського району Львівської області код ЄДРПОУ 36153148, місцезнаходження: 80231 с. Барилів вул. Богдана Хмельницького, 1 Радехівського району Львівської області на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 по 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 двадцять) копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 14 грудня 2020 року.