Рішення

від 15.12.2020 по справі 750/7648/20

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/7648/20

Провадження № 2/750/1767/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Карапута Л.В.,

секретаря Пишенко М.М.,

за участі представника відповідача - Огородник Ю.О., представника третьої особи - Количевої О.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Чернігівської міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, третя особа - Управління освіти Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в :

02.09.2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Чернігівської міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку , просила стягнути з відповідача середній заробіток за період затримки розрахунку в розмірі 120496 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн. 00 коп.

Обґрунтовано позов тим, що позивач працювала на посаді завідуючої бібліотеки в Чернігівській загальноосвітній школі 1-3 ступеня №13 з 12.09.1994 року. 17 липня 2017 року отримала по пошті листа про те, що вона звільнена 19.05.2017 року з роботи за прогул на підставі наказу від 09.06.2017 року. Позивач зазначає, що у період з 19.05.2017 року по 02.06.2017 року перебувала на лікарняному. Після звільнення чотири дні ще працювала і була фактично звільнена лише 09.06.2017 року. Позивач зверталася до суду із позовною заявою про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, хоча рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08.11.2017 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки пропустила місячний термін звернення до суду. З 06.06.2017 року по 09.06.2017 року ОСОБА_1 постійно знаходилася на робочому місці та виконувала трудову фунцію. 16.07.2020 року рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова (справа (№750/4945/20), позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 602 грн 48 коп., що виникла за період з 6 по 9 червня 2017 року включно. Станом на день подачі даного позову, вище вказане судове рішення вступило в законну силу та виконано. 17 серпня 2020 року на картку позивача було перераховано заробітну плату вказану у судовому рішенні. Свої позовні вимоги у зазначеній частині позивач збільшує на день розгляду справи в суді. Крім матеріальної шкоди вважає, що їй була завдана моральна шкода, яка полягає у завданні душевних страждань, що негативно відобразились на стані здоров»я, приниження особистості та авторитету, втрати нормальних життєвих зв`язків, внаслідок невиплатою заробітної плати.

У судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позивач до суду не зявилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працювала на посаді завідуючої бібліотеки в Чернігівській загальноосвітній школі 1-3 ступеня № 13 з 12.09.1994.

Наказом № 11-к від 09.06.2017 була звільнена з роботи за прогул, відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України за відсутність на роботі 19.05.2017.

В серпні 2017 року ОСОБА_1 було подано позов про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, який став підставою для його розгляду в Новозаводському районному суді м. Чернігова (справа №751/5085/17) та Апеляційному суді Чернігівської області (справа № 75/5085/17, провадження № 22-ц/795/72/2018). В задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів № 13 було відмовлено.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16.07.2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 13 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 602 грн 48 коп., що виникла за період з 6 по 9 червня 2017 року включно.

Рішення суду від 16.07.2020 року було виконано відповідачем 17.08.2020 року.

Позов про виплату середнього заробітку подано лише в червні 2020 року. І відповідно період нарахування відшкодування за затримку виплати взято позивачем починаючи з 09.06.2017 по 16.08.2020, період прострочення вплати складає 800 днів. Розмір середньоденної заробітної плати позивача складаї 150 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові належних йому сум, підприємство зобов`язано виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Як роз`яснено в Пленумі Верховного суду України в пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв 'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли в він у день звільнення не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

В правових позиціях Верховного Суду викладених у постанові від 21.09.2020 (справа № 225/5266/18), зазначено, що механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки правомірності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця.

Хоча працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до ч.І ст. 9 Цивільного кодексу України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Положення ЦК України мають застосовуватись субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний суд України, зокрема у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц.

Пунктом б ч. 1 ст. З ЦК України передбачено, що загальними засадами Цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обоє 'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч. З ст. 13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати гикоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обоє 'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаційний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, і зазначила, що розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно врахувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов 'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при .еііьненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

ОСОБА_1 заявляє вимоги про стягнення з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 13 Чернігівської міської ради на свою користь суми відшкодування за час затримки розрахунку в розмірі 120 496 грн., що в двісті разів перевищує суму заробітної плати 602 грн. 48 коп. належної до стягнення за чотири дні роботи, яка підлягала до виплати згідно рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 липня 2020 року, що є неспівмірним.

При цьому, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, з 120496 грн. до 1000 грн. 00 коп.

У зв`язку із викладеним вище, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1000 грн. 00 коп. середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Суд вважає також доведеним заподіяння позивачу моральної шкоди, що виразилась в душевних стражданнях. Вирішуючи питання розміру відшкодування суд враховує глибину та тривалість заподіяних душевних страждань і з урахуванням принципу розумності, об`єктивності та справедливості вважає достатньою компенсацією стягнення 500 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки вимогу про стягнення середнього заробітку було заявлено на суму 120496 грн. 00 коп., а задоволено на 1000 грн. 00 коп., що складає 0,83 % від заявленої суми, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір за розгляд вимоги про стягнення середнього заробітку у розмірі 10 грн. 00 коп. - пропорційно задоволених позовних вимог (0,83 % від 1204 грн. 96 коп. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви) та вимогу про стягнення моральної шкоди було заявлено на суму 25000 грн. 00 коп., а задоволено на 500 грн. 00 коп., що складає 2% від заявленої суми, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір за розгляд вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 16 грн. 82 коп. - пропорційно задоволених позовних вимог (2 % від 840 грн. 80 коп. судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви), що в сумі складає 26 грн. 82 коп.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 Чернігівської міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, третя особа - Управління освіти Чернігівської міської ради - задовольнити частково.

Стягнути з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 13 Чернігівської міської ради Чернігівської області (зареєстроване місце заходження: м. Чернігів, вул. Любецька, 40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 33259332) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.06.2017 року по 17.08.2020 року в розмірі 1000 грн. 00 коп., виплату вказаних сум провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави.

Стягнути з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 13 Чернігівської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 500 грн. 00 коп.у відшкодування моральної шкоди та 26 грн. 82 коп. у відшкодування сплаченого судового збору .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 16.12.2020.

Суддя Л.В. Карапута