Постанова

від 10.12.2020 по справі 2-3866/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-3866/12 Головуючий в суді І інстанції Заставенко М.О.

Провадження № 22ц-824/12479/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про визнання виконавчого листа № 2-3866/12 від 23 травня 2013 року, виданого Дарницьким районним судом м. Києва на виконання рішення цього ж суду від 29 березня 2012 року у справі № 2-3866/12 таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із його добровільним виконанням, мотивуючи заяву тим, що вона повністю виконала зобов`язання за вказаним судовим рішенням, на підтвердження чого 15 січня 2020 року ОСОБА_1 було особисто написано розписку про отримання грошових коштів на виконання цього судового рішення.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про задоволення заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що місцевим судом не було належним чином досліджено письмових доказів та не враховано, що вона виконала у повному обсязі зобов`язання за вказаним судовим рішенням і 15 січня 2020 року ОСОБА_1 було особисто підписано розписку про отримання грошових коштів на виконання цього рішення, тому вважає висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви необґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надала будь-яких доказів того, що вона виконала рішення суду і, що стягувач немає до неї жодних майнових вимог з приводу виконання цього рішення, а також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про видачу стягувачу виконавчого листа у вказаній справі, через що суд вважав відсутніми підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2012 року у справі № 2-3866/12 стягнуто солідарно з ТОВ Слов`янка та ОСОБА_2 на користь ПАТ ПроКредит Банк суму заборгованості за договорами у розмірі 2 518 521 грн. 33 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2020 року було замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання вказаного судового рішення у справі №2-3866/12 з ПАТ ПроКредит Банк`на його правонаступника - ОСОБА_1 .

Відповідно до положень частини 1 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (частина 2 статті 432 ЦПК України).

Відтак за змістом цієї норми процесуального закону підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є, зокрема, повна або часткова відсутність обов`язку боржника перед кредитором.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином дослідив обставини справи і перевірив їх доказами та правильно виходив з того, що ОСОБА_2 не надала жодних належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження того, що нею було добровільно виконане заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2012 року у справі № 2-3866/12 та, що стягувач ОСОБА_1 не має до неї жодних майнових вимог з приводу виконання цього рішення, крім того місцевий суд також правильно виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про видачу стягувачу виконавчого листа у вказаній справі, через що дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить та у своїй сукупності вони повторюють доводи заяви.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: