Ухвала

від 10.12.2020 по справі 761/19013/16-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

адвоката, яка діє

в інтересах заявника

ПАТ «ІСКРА» ОСОБА_6 ,

представника ТОВ «Фінансова

компанія «Інвестохіллс Веста» ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою адвоката, яка діє в інтересах заявника ПАТ «ІСКРА» ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2016 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.218-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.5 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

23 травня 2016 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.218-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, згідно переліку, наведеного в клопотанні про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2016 року клопотання про арешт майна задоволено.

Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування обставин які вказують на те, що майно використовувалось підозрюваним і такий захід забезпечення кримінального провадження необхідний з метою запобігання незаконному заволодінню майном.

На вказану ухвалу слідчого судді адвокат, яка діє в інтересах заявника ПАТ «ІСКРА» ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу з доповненнями в якій не погоджується з ухвалою слідчого судді, вважає її необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм кримінального процесуального законодавства. Вказує, що право власності на нежитлові приміщення, на які накладено арешт, відповідно до правовстановлюючих документів набуто ПАТ «ІСКРА» на підставі рішення господарського суду та ніким у судовому порядку не оспорено. Крім того зазначає, що ухвала слідчого судді не містить відомостей про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні та відповідність його критеріям, визначеним у ст.98 КПК України для речових доказів. При цьому ухвала не містить жодних посилань на докази щодо можливого наступного відчуження товариством об`єктів нерухомого майна у випадку не накладення на них арешту. На думку апелянта, арешт майна ПАТ «ІСКРА» не виправдовує такий ступінь втручання у право товариства на мирне володіння майном і явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна і завданнями кримінального провадження. Також звертає увагу, що клопотання про арешт майна розглянуто судом без виклику представника заявника, копію оскаржуваної ухвали представником товариства отримано 17.11.2020 року, і таким чином вважає не пропущеними строки апеляційного оскарження. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 24 травня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Заслухавши:

доповідача суддю апеляційного суду;

прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги;

адвоката, яка діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ОСОБА_7 , яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги;

адвоката, яка діє в інтересах заявника ПАТ «ІСКРА» ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити;

ознайомившись з матеріалами клопотаннята обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього кодексу.

Як вбачається з копій матеріалів провадження та ухвали слідчого судді про арешт майна, на підставі постанови Правління Національного банку України №145/БТ від 20.03.2014 року укладено кредитний договір від 24.03.2014 року №19 на суму 120000000,00 гривень в межах наданого забезпечення на строк з 24.03.2014 року по 12.12.2014 року. За вказаним кредитним договором оформлено у якості основного забезпечення майнові права за укладеними між ПАТ «УПБ» та юридичними особами кредитними договорами, згідно з реєстром, заставною вартістю 545946028,39 гривень, про що укладено договір застави майнових прав від 24.03.2014 року №19/ЗМП. У якості додаткового забезпечення по кредитному договору від 24.03.2014 року виступали майнові права на депозит майнового поручителя ТОВ «Торговий дім «Мілкіленд» в розмірі 50000000,00 гривень; акції ПАТ «УПБ», що належать основному акціонеру ТОВ «Український інвестиційно-фінансовий альянс» в розмірі 280000000,00 гривень; порука ДП «Мілкіленд «Україна» в розмірі 120000000,00 гривень. Крім того, інформація про заборону відчуження майнових прав за кредитними договорами, укладений між Банком та позичальниками юридичними особами внесена 28.03.2014 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (номер витягу 43842616).

З 24.03.2014 року по 28.03.2014 року Національним банком України відповідно до умов Кредитного договору №19 від 24.03.2014 року для збереження ліквідності ПАТ «УПБ» надано п`ять рівних траншів по 24 000 000,00 гривень щоденно.

На підставі Постанови Правління НБУ від 28.08.2015 року №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Український професійний банк»

Станом на 06.05.2016 року право власності на нерухоме майно згідно інформаційних довідок, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПАТ «Іскра» (код ЄДРПОУ 14005946).

30 квітня 2015 року відповідно до договору відступлення прав вимоги, ПАТ «УПБ» відступив кредитору ПАТ «Банк Михайлівський», належні ПАТ «УПБ» права грошових вимог до позичальників ТОВ ПП «ІТ Інвест» та ТОВ «Кільченський беріг», а також відповідні права вимоги Іпотекодержателя (за відповідними іпотечними договорами).

Крім того, за рахунок акумульованих на рахунку ТОВ «Розвиток-2012» коштів, 28.05.2015 року надано фінансову допомогу ТОВ «ФК АУРУМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 39243396) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підприємства № НОМЕР_1 на загальну суму 5450000,00 гривень. При цьому в порушення вимог Постанови Правління НБУ №293/БТ від 30.04.2015 перерахування грошових коштів здійснено без використання кореспондентського рахунку ПАТ «УПБ», відкритого в Національному банку України.

Наслідком зазначених незаконних дій службових осіб ПАТ «УПБ» стала розтрата майна банку, віднесення його до категорії неплатоспроможних та заподіяння великої матеріальної шкоди державі у вигляді неповернення Національному банку України кредиту, наданого згідно кредитного договору №19 від 24.03.2014 року, в сумі 106695000,00 гривень та нарахованих несплачених процентів у розмірі 1596133,77 гривень.

Таким чином, органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ПАТ «УПБ», шляхом зловживання своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб вчинили розтрату грошових коштів та майна в особливо великих розмірах та довели банк ПАТ «УПБ» до неплатоспроможності, що завдало великої матеріальної шкоди державі та кредиторам.

23 травня 2016 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.218-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, згідно переліку, наведеного в клопотанні про арешт майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2016 року клопотання про арешт майна задоволено.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у відповідності до ст.173 КПК України слідчий суддя правильно встановив обґрунтованість визнання вказаного нерухомого майна об`єктом кримінально протиправних дій, а також наявності об`єктивних підстав вважати, що майно може бути відчужене або передане, що унеможливить відшкодування шкоди заданої кримінальними правопорушеннями, та прийшов до правильного висновку про те, що незастосування арешту майна може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави вважати об`єкти нерухомості такими, що містять ознаки доказу кримінальних правопорушень, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки прокурором доведено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження на користь інших осіб.

Також колегія суддів апеляційного суду не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Іскра» бере участь у вказаному кримінальному провадженні у статусі третьої особи і клопотання про арешт майна мало бути подано виключно прокурором, з огляду на приписи ч.2 ст.64-2 КПК України.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що норма ч.2 ст.64-2 КПК України є загальною та якщо звернутися до спеціальних норм Кримінального процесуального кодексу України, в даному випадку статті 171 цього Кодексу, то частиною першою зазначеної статті передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. При цьому в пункті 3 ч.2 ст.171 КПК України наведені вимоги до клопотання про арешт майна, зокрема про необхідність зазначення документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Таким чином, зазначеною спеціальною нормою КПК України встановлюється право слідчого на звернення до слідчого судді, суду із клопотанням, погодженим прокурором, про арешт майна третьої особи, а тому такі доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції наголошує, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси третіх осіб, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, застосовуючи такий захід забезпечення кримінального провадження, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката, , яка діє в інтересах заявника ПАТ «ІСКРА» ОСОБА_6 , необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2016 року, залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката, яка діє в інтересах заявника ПАТ «ІСКРА» ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 24 травня 2016 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000795 від 02.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.218-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366, ч.3 ст.209, ч.5 ст.191 КК України, а саме: на майно згідно переліку, наведеного в клопотанні про арешт майна, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3