Постанова

від 30.08.2007 по справі 13/443ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/443ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30.08.07                                                                                 Справа № 13/443ад.

За позовом Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів м. Луганськ

до державного підприємства “Свердловантрацит” в особі відокремленого підрозділу “шахта “Харківська” смт. Шахтарський Свердловського району Луганської області

про стягнення 202198 грн. 20 коп.

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Буймирська О.В.

Від позивачаСизова Т.М. дов.  від 09.01.2007 р. № 03-01/3 .

Від відповідача Бондарева І.М. дов. від 30.12.2006 р. № 14-43д

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлена вимога про стягнення несплачених адміністративно –господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 рік в розмірі  202 198 грн. 20 коп.

Позивач позов підтримав.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що  відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п.3.3.3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 286 від 28.09.05., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.05 за № 1442/11722 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма № 10-ПІ) з 46 інвалідів штатних працівників у відповідача працювало 36 особи, таким чином кількість робочих місць на зайнятих інвалідами дорівнює 10. Згідно розрахунку здійсненого відповідно до зазначеного звіту сума коштів адміністративно господарських санкцій за нестворені робочі місця становить 202198 грн. 20 коп.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.01 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у 2006 році у розмірі 202 198 грн. 20 коп.

Розрахунок ціни позову відповідає фактичним обставинам, відповідач не спростований.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що він здійснював заходи щодо працевлаштування необхідної кількості інвалідів, він зазначає, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахісту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, які не виконали належним чином свої обов'язки, не направили відповідачу необхідну кількість інвалідів.

В силу специфіки роботи підприємства, відповідач не має можливості працевлаштувати  необхідну кількість інвалідів.  

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив  робочих  місць  для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків    середньооблікової   чисельності   штатних працівників  облікового  складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,  організації  громадських   організацій   інвалідів, фізичні   особи,  які  використовують  найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї  статті,  і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів.   При розрахунках   кількість   робочих  місць  округлюється  до  цілого значення.

Підприємства, установи, організації,    у    тому    числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні  особи,  які  використовують  найману  працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”

Виконанням нормативу робочих місць  у  кількості,  визначеній згідно з частиною першою цієї статті,  вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією,  у тому    числі підприємством,  організацією  громадських  організацій  інвалідів, фізичною особою,  яка використовує найману працю,  інвалідів,  для яких це місце роботи є основним.

До виконання   підприємствами,   установами,   організаціями, фізичними особами,  які використовують  найману  працю,  нормативу робочих  місць,  визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може   бути   зараховано   забезпечення   роботою   інвалідів   на підприємствах,  в  організаціях  громадських організацій інвалідів шляхом   створення   господарських об'єднань  підприємствами, установами,  організаціями,  фізичними особами, які використовують найману працю, та  підприємствами,   організаціями   громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої,  наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та  соціальних завдань.

Відповідно до п. 1, п. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного  судочинства України кожна сторона повинна  довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Згідно п. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного  судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів працевлаштування інвалідів в кількості розрахованої згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України”.

Належним доказом, на підтвердження вчинення всіх передбачених заходів щодо працевлаштування інвалідів є їх працевлаштування відповідно до нормативу встановленого законом.

Посилання відповідача на неналежне виконання на його думку державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахісту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів обов'язків стосовно забезпечення його кандидатами для працевлаштування, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що обов'язок щодо працевлаштування інвалідів покладене законом саме на відповідача, зазначені органи з врахуванням положень ст. 19 Конституції України лише сприяють відповідачу в виконанні ним свого обов'язку.

Положення Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” розповсюджуються на всі підприємства, не зважаючи на особливості їх виробничої діяльності.

Таким чином, у разі нездійснення належних заходів по працевлаштуванню інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити штраф, який відповідно до ст. 20 Закону України  “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” буде використаний на  фінансування заходів,    які    здійснюються центральними  органами  виконавчої  влади  та  підпорядкованими їм установами,  у  тому  числі  спеціалізованими,  і  підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів,  щодо соціальної, трудової,  фізкультурно-спортивної  (за   поданням   Національного комітету  спорту  інвалідів  України)  та професійної реабілітації інвалідів; надання підприємствам,  установам, організаціям, у тому числі підприємствам,  організаціям  громадських  організацій  інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю, цільової позики (на  поворотній  основі  з  терміном повернення до трьох років) на створення  робочих   місць,   призначених   для   працевлаштування інвалідів,  у  межах  коштів,  передбачених на зазначені потреби у відповідному році.  Цільові позики підприємствам  та  організаціям громадських  організацій  інвалідів  надаються  лише  за наявності відповідного рішення Комісії; фінансування витрат  на   професійне   навчання   непрацюючих інвалідів,   у   тому   числі  за  направленням  державної  служби зайнятості,  на професійне навчання інвалідів із числа випускників спеціальних      загальноосвітніх      шкіл     (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх      санаторних      шкіл      (шкіл-інтернатів), загальноосвітніх  навчальних  закладів  на спеціалізованих робочих місцях підприємств, організацій інвалідів;  надання фінансової допомоги на здійснення заходів соціальної, трудової,   фізкультурно-спортивної   (за  поданням  Національного комітету спорту інвалідів  України)  та  професійної  реабілітації інвалідів (відновлення працездатності шляхом забезпечення інваліда технічними реабілітаційними засобами,  створення умов  для  занять фізичною культурою і спортом, оплата навчання та перекваліфікації, створення     на     робочому     місці     інваліда      належних санітарно-гігієнічних,   виробничих  і  технічних  умов  згідно  з індивідуальною  програмою  реабілітації   інваліда,   випуск   для інвалідів   спеціальної   літератури   та   аудіозаписів   для  їх професійної   підготовки),   працевлаштування   інвалідів   шляхом створення робочих місць, у тому числі спеціальних робочих місць, а також надання фінансової допомоги  на  технічне  оснащення  діючих робочих місць для працевлаштування на них інвалідів та на технічне переоснащення  виробництва  підприємств,  організацій  громадських організацій інвалідів з метою створення додаткових робочих місць і працевлаштування на них інвалідів.  Фінансова  допомога  надається лише за наявності відповідного рішення Комісії;  надання  підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам,  організаціям  громадських  організацій  інвалідів, фізичним  особам,  які  використовують  найману  працю, дотацій на створення   спеціальних   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів,   зареєстрованих   у  державній  службі  зайнятості  як безробітні  або такі, що шукають роботу.

З врахуванням вищевикладеного, позов є обґрунтованим, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується в силу положень ст.. 94 Кодексу адміністративного  судочинства України.

Керуючись ст.. 1,2, 94, 159-164 Кодексу адміністративного  судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з  державного підприємства “Свердловантрацит” в особі відокремленого підрозділу “шахта “Харківська” ідентифікаційний код  26350016 смт. Шахтарський Свердловського району Луганської області на користь державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 р. в розмірі 202 198 грн. 20 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з  дня  складення  постанови в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько

Постанову складено у повному обсязі

та підписано 04.09.2007 р.