Ухвала

від 17.12.2020 по справі 915/2474/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

17 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2474/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Головей В.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „30" червня 2020р., повний текст якого складено та підписано „03" липня 2020р

у справі 915/2474/19

за позовом: Фізичної особи-підприємця Золотаревської Оксани Анатоліївни

до відповідача: Миколаївської міської ради

про: визнання додаткової угоди укладеної в редакції позивача,

головуючий суддя - Ткаченко О.В.

місце ухвалення рішення - Господарський суд Миколаївської області

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 Фізична особа- підприємець Золотаревська Оксана Анатоліївна (далі-ФОП Золотаревська О.А.) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради, в якому з посиланням на ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі просила визнати додаткову угоду укладеною в редакції викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.01.2018 орендар - позивач подав до Миколаївської міської ради через Миколаївський міський дозвільний центр заяву №000008 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки з додатками. Однак, вказана заява і додаткова угода залишені без реагування зі сторони Орендодавця.Позивач після закінчення дії Договору оренди землі продовжує користуватися земельною ділянкою, продовжує сплачувати орендодавцю плату за оренду, орендодавець не надав заперечень з приводу користування землею, тому позивач вважає, що наявні правові підстави для поновлення договору оренди землі від 09.06.2015 №10879 на той самий строк та на тих самих умовах на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 по справі №915/2474/19 (суддя Ткаченко О.В.) позов задоволено в повному обсязі. Визнано додаткову угоду до договору оренди укладеною в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 09.06.2015р. за №10879

м.Миколаїв "__"

Миколаївська міська рада, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та витягу з протоколу 1 сесії Миколаївської міської ради VII скликання від 24.11.2015 p., надалі Орендодавець , з однієї сторони, та фізична особа підприємець Золотаревська Оксана Анатоліївна, надалі Орендар , з іншої сторони, уклали цю угоду про таке:

1. Миколаївська міська рада ПРОДОВЖУЄ ФОП Золотаревській Оксані Анатоліївні оренду земельної ділянки, площею 35 кв.м (кадастровий номер: 4810136900:02:002:0037) для обслуговування магазину за адресою: пр. Миру, 2-в/5, Інгульського району, м. Миколаєва.

2. Пункт 3.1 договору викласти в такій редакції:

Договір поновлено на 3 (три) роки до 11.06.2021 р. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору .

3. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий у Орендаря.

4. Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення.

5. У п`ятиденний строк після укладення Додаткової угоди Орендарю надати її копію до органу державної фіскальної служби.

Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін:

Орендодавець: Орендар:

Миколаївська міська рада Фізична особа підприємець

54001, м. Миколаїв, Золотаревська Оксана Анатоліївна

вул. Адміральська, 20 Іден.код НОМЕР_1

код ЕДРПОУ 26565573 Адреса: м. Миколаїв,

тел. 37-22-59 вул. Колодязна, 20, кв. 1

тел.: НОМЕР_2

Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Золотаревської Оксани Анатоліївни 1921,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Миколаївська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задовольнні позову відмовити.

На думку скаржника, рішення суду прийнято із неповно встановленими обставинами справи, неправильним застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Апелянт зазначає, що ФОП Золотаревська О.А. звернулась до відповідача із заявою про поновлення оренди землі з пропуском строку, передбаченого умовами договору, чим порушила умови спірного договору, а тому позивач не має права на продовження строку дії Договору оренди землі на підставі ст. 33 ЗУ Про оренду землі .

Скаржник зазначає також, що позивачем було змінено умови, визначені п.1.1 Договору №10879, а тому відстуні підстави для застосування ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі , що в свою чергу не враховано судом першої інстанції.

Крім того скаржник зазначає, що для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Виходячи з викладеного, скаржник зазначає, що за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди. Позивач, посилаючись на бажання скористатись своїм переважним правом, передбаченим ч.1-5 ст.33 ЗУ Про оренду землі , виявила намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана до Депаратменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заява від 05.01.2018.

Однак, вимоги позовної заяви зводяться до застосування ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі .

Також, скаржник посилаючись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касакційного господарського суду від 19.03.2019 у справі №908/2484/17 зазначає, що позивач після закінчення строку дії договору оренди мала право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Позивач не зверталась з додатковою угодою після закінчення дії договору оренди, а отже процедура передбачена ч.6 ст.33 ЗУ Про оренду землі для поновлення договору оренди землі шляхом укладення додаткової угоди не дотримана та не реалізована позивачем.

Зважаючи на викладене, на думку скаржника, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст.33 ЗУ Про оренду землі .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від „30" червня 2020р. у справі № 915/2474/19, призначено розгляд апеляційної скарги Миколаївської міської ради на 12 листопада 2020 року о 10:30 год.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

13.11.2020 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

З 26.10.2020 головуючий суддя Колоколов С.І. був тимчасово непрацездатний. У зв`язку з вищенаведеним, судове засідання, призначене на 12.11.2020р. не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 повідомлено учасників справи про те, що розгляд апеляційної скарги у справі №915/2474/19 відбудеться 17 грудня 2020 року о 12:00 год.

В судове засідання представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників учасників справи, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абз. 3 пп. 3 п. 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року №11-рп/2007).

Водночас, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - Господарським процесуальним кодексом України, відповідно до ч. 1 ст. 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

У відповідності до положень ст.ст. 162, 258 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається до суду в письмовій формі і підписується стороною у справ, або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, при цьому, якщо апеляційна скарга подається представником сторони у справі, то до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.

За змістом частин 1 і 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник (ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України).

В ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

При цьому, 30.09.2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 року №1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) .

Підпунктом 11 п. 16-1 Перехідні положення Конституції України передбачено, що з з 1 січня 2018 року представництво у судах апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, варто зазначити, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про самопредставництво в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, Законом України від 18.12.2019р. №390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019р., внесено зміни, до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

З аналізу цієї норми закону вбачається, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ) .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга від імені Миколаївської міської ради, м. Миколаїв підписана директором юридичного департаменту Миколаївської міської ради Бочаровою І.В.

На підтвердження повноважень підписанта до апеляційної скарги додано копію Витягу з рішення Миколаївської міської ради від 23.02.2017р. №16/32, яким затверджено Положення про юридичний департамент Миколаївської міської ради, копію розпорядження Миколаївського міського голови від 08.10.2018 року № 370рк Про призначення Бочарової І.В. на посаду директора юридичного департаменту Миколаївської міської ради, копію довіреності від 14.01.2020 року № 191/02.0201-22/02.06/14/20 та копію посадової інструкції директора юридичного департаменту Миколаївської міської ради від 09.12.2015р., яку було затверджено до внесення змін до статті 56 Господарського процесуального кодексу України та за своїм змістом, не охоплює випадки та порядок самопредставництва, що передбачені такими змінами.

Як вбачається зі змісту вказаних документів, зокрема з посадової інструкції, пункту 9 Розділу ІІ та пункту 1 Розділу ІІІ, Бочарова І. В. як директор юридичного департаменту Миколаївської міської ради, за дорученням керівництва зобов`язується представляти Миколаївську міську раду та її виконавчі органи. Однак, вказана посадова інструкція є локальним (внутрішнім) нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини з питань праці відповідно та у межах актів трудового законодавства, а отже не відноситься до документів, визначених ч. 4 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, якими можливо підтвердити повноваження вказаної особи на самопредставництво.

Крім того, поданий пакет документів не підтверджує наявність у підписанта апеляційної скарги права на такий підпис у порядку самопредставництва у розумінні ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, апеляційним судом вчинено дії щодо підтвердження наявності у Бочарової І.В. повноважень на підписання та подання апеляційної скарги як представника Миколаївської міської ради.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) керівником Миколаївської міської ради, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, має право вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначено ОСОБА_1 . Інформація про особу, що підписала апеляційну скаргу Миколаївської міської ради в такому Реєстрі відсутня.

Водночас, згідно з п. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4)доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до апеляційної скарги додано копію довіреності виданої на ім`я Бочарової І.В. Як випливає з вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України, довіреність може підтверджувати повноваження лише представника, а не у порядку самопредставництва, у свою чергу представником в суді апеляційної інстанції може бути лише адвокат.

Відповідно до відкритих відомостей Єдиного реєстру адвокатів України Бочарова Інна Валеріївна має свідоцтво адвоката України від 19.07.2019 року №001649, однак, згідно даних реєстру право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 19.07.2019 року на підставі заяви адвоката.

З огляду на наведене вище, оскільки до матеріалів апеляційної скарги Миколаївської міської ради не додано доказів на підтвердження того, що директор юридичного департаменту Миколаївської міської ради Бочарова І.В. у даній справі має право відповідно до закону підписувати апеляційну скаргу від імені Миколаївської міської ради у якості представника за довіреністю, як адвокат, або в порядку самопредставництва, колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.

Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року №908/592/19 (щодо підтвердження повноважень підписанта апеляційної скарги) та ухвалі від 12.11.2020 року у справі № 915/145/20 (щодо повноважень Бочарової І.В. на підписання скарг).

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

З огляду на те, що апеляційну скаргу підписано особою - Бочаровою І.В., яка не має права на її підписання на час подання апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про закриття апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п. 2 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Закрити апеляційне провадження за апеляційної скаргою Миколаївської міської ради на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2020 року у справі №915/2474/19.

2. Справу повернути до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у 20-денний строк.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк