Постанова

від 10.12.2020 по справі 911/2886/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Справа№ 911/2886/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Кубей В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Неведомський В.О.;

від відповідача: Пальченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову

у справі № 911/2886/20 (суддя: Карпечкін Т.П.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К

про визнання недійсним рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, а саме заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "МТМ-К", код ЄДРПОУ 33911492, та зміни відомостей про керівника, учасників юридичної особи, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вносити такі зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 №б/н від 02.10.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 911/2886/20

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2020 у даній справі та ухвалите нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що заходи забезпечення позову, що мали бути застосовані, не перешкоджали продовженню господарської діяльності відповідача, мали на меті забезпечити ефективне відновлення порушених прав та інтересів позивача, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К та їх невжиття може ускладнити виконання рішення в майбутньому.

Водночас, скаржник вказав, що у зв`язку з відмовою вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції, на даний момент відповідачем, його посадовими особами можуть бути проведені відповідні реєстраційні дії в Державному реєстрі юридичних осіб, на підставі неправомірного, протиправного рішення, прийнятого на загальних зборах учасників які не мають юридичної сили, та підлягають оскарженню.

Крім того, за твердженням скаржника, факт проведення в порушення закону загальних зборів учасників свідчить про умисні, неправомірні дії відповідача, що можуть повторюватись та вчинятись незалежно від звернення позивача до суду, та у такому випадку рішення суду яке буде прийняте у майбутньому не буде мати безумовним наслідком відновлення порушених прав позивача, та саме застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення відповідних заборон на проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи - відповідача і стане дійсним та відповідним заходом який допоможе ефективно відновити порушені права позивача, не дасть можливість ускладнити виконання рішення суду, та унеможливить продовження вчинення відповідачем протиправних дій.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 911/2886/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 року про забезпечення позову у справі №911/2886/20 своєю ухвалою від 19.11.2020 року.

Представник позивача 10.12.2020 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу господарського суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача 10.12.2020 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду першої інстанції без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Київської області від 07.10.2020 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За положеннями ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі Bellet v. France , Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову суперечать п. 4 ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містять заборону органам державної влади покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, без визначення конкретних дій, які пов`язані з предметом спору.

Так, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник (позивач) зазначає, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К з часткою в розмірі 25% статутного капіталу. Відповідно до повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К від 19.08.2020 року за підписом учасника Товариства ОСОБА_2 , частка якого в статутному капіталі становить 50%, в порядку ч. 9 ст. 31 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю скликано загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К на 21.09.2020 рок.

До порядку денного загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ- включено наступні питання:

1. Про звільнення директора Товариства;

2. Про призначення директора Товариства та визначення його повноважень;

3. Про зміну юридичної адреси Товариства;

4. Про затвердження нової редакції Статуту;

5. Про проведення незалежного аудиту фінансової звітності Товариства.

За твердженням скаржника, ним напередодні дати зборів 18.09.2020 року було здійснено виїзд на місцевість з метою визначення точного місцезнаходження офісу Товариства і місця проведення загальних зборів учасників Товариства. Однак, за зареєстрованою адресою місцезнаходження не виявлено ознак місцезнаходження та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , його органів управління, працівників. Про зазначене складено Акт огляду місцезнаходження юридичної особи від 18.09.2020 року, який підписаний повноважними представниками, дільничним офіцером поліції Чайківського ВП та начальником охорони ДП Електронмаш .

Крім того, за твердженням позивача, прибувши 21.09.2020 року за адресою місцезнаходження Товариства (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка вул. Велика Кільцева, буд.4, корпус 6), учасників, посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К не виявлено, ознак проведення загальних зборів Товариства з обмежено відповідальністю МТМ-К не встановлено та не виявлено, про що складено відповідний Акт огляду місця проведення загальних зборів від 21.09.2020 року, який підписаний повноважними представниками, дільничним офіцером поліції Чайківського ВП, начальником охорони ДП Електронмаш та свідком.

Зважаючи на вказані вище обставини, при організації та проведенні загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К 21.09.2020 року було порушено його корпоративні права та інтереси, як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , зокрема, на участь у загальні зборах учасників Товариства, що в свою чергу підлягає судовому захисту та відновленню шляхом подання позовної заяви про визнання рішень загальних зборів учасників ТОВ МТМ-К від 21.09.2020 року недійсними.

Питання які були віднесенні до розгляду на зборах - зміна директора, зміна юридичної адреси Товариства, прийняття Статуту в новій редакції та проведення аудиту мають важливе значення для Товариства, впливають на подальшу його господарську діяльність та розгляд таких важливих питань без присутності позивача, як учасника Товариства, є порушенням корпоративних-прав.

Обґрунтування обраного заходу забезпечення позову у вигляді заборони проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу позивач зазначав, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову дасть можливість провести відповідні зміни відомостей, в тому числі і установчих документів щодо Товариства з обмеженою відповідністю МТМ-К в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що у разі задоволення позову та визнання недійсними рішень зборів, може істотно ускладнити відновлення Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо Товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , ефективний захист та поновлення порушених прав, інтересів позивача, призведе до проведення реєстраційних змін на підставі незаконних рішень.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Одночасно, заходи щодо забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі №916/10/18, від 23.06.2018 року у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі №909/526/18, від 21.01.2019 року у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі №925/288/17, від 26.09.2019 року у справі №904/1417/19, тощо.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

За положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

За змістом цих норм обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Так, згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Належними згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову, заявник повинен обов`язково надати докази щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в поданих суду матеріалах відсутні будь-які належні докази, які б підтверджували наведені заявником у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.

При цьому, заявник не надає пояснень та доказів щодо обставин, які вказують на фактичне проведення загальних зборів та прийняття рішень по питанням порядку денного, відповідні відомості відсутні.

По суті, подана позивачем заява ґрунтується на непідтверджених припущеннях за відсутності достовірних відомостей про проведення загальних зборів та існування прийнятих на них рішень. Відсутні достатні ознаки, що відповідачем загальні збори проведені і він має намір в порушення прав позивача здійснити державну реєстрацію змін.

Тобто, заявником не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів вчинення відповідачем дій, на які посилається заявник, або ж їх підготовку, в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи заявника про наявність підстав для забезпечення позову є необґрунтованими та передчасними

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що обрані заявником заходи забезпечення позову суперечать п. 4 ч. 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містять заборону здійснювати органам державної влади покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, без визначення конкретних дій, які пов`язані з предметом спору.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення відповідних заборон на проведення реєстраційних дій щодо юридичної особи - відповідача і стане дійсним та відповідним заходом який допоможе ефективно відновити порушені права позивача, не дасть можливість ускладнити виконання рішення суду, та унеможливить продовження вчинення відповідачем протиправних дій.

Разом з цим, твердження скаржника, що у зв`язку з відмовою вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції, на даний момент відповідачем, його посадовими особами можуть бути проведені відповідні реєстраційні дії в Державному реєстрі юридичних осіб, на підставі неправомірного, протиправного рішення, прийнятого на загальних зборах учасників які не мають юридичної сили, та підлягають оскарженню, спростовуються висновками суду.

Посилання апелянта на протокол загальних зборів, який підтверджує дійсне проведення загальних зборів та прийняття на ньому рішень - не можуть бути прийняті до уваги, так як зазначений протокол до суду першої інстанції не подавався.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваній ухвалі.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Отже, зазначені в апеляційних скаргах доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2020 року у справі №911/2886/20 про вжиття заходів забезпечення позову - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 07.10.2020 року у справі №911/2886/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2886/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 17.12.2020 року.