Постанова

від 14.12.2020 по справі 908/2662/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2662/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Охрименко М.І., ордер серія АЕ № 1047497 від 14.12.2020 р., адвокат;

від відповідача: Комарницька Л.А., ордер серія ЗП № 116779 від 04.12.2020 р., адвокат;

від відповідача: Ткаченко В.Ю., наказ № 01-к від 24.12.2000 р., директор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 , постановлену суддею Гороховим І.С., повний текст якої складений 19.10.2020, у справі №908/2662/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» , м. Запоріжжя,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 у справі №908/2662/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, що належать на праві власності та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за ТОВ «БУДСЕРВІС» , а саме: Ноndа Ассоrd, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2356 см.куб., д/н НОМЕР_1 ; Маzda 6, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2191 см.куб., д/н НОМЕР_2 ; Lexus RХ 200Т, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1998 см.куб., д/н НОМЕР_3 ; КРАЗ 6233Р4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 14860 см.куб., д/н НОМЕР_4 ; КАМАЗ НОМЕР_5 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_6 ; КАМАЗ 53229, 2005 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_7 ; НАNIА 8X4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 9726 см.куб., д/н НОМЕР_8 , відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити, з направленням відповідної ухвали до уповноважених органів та осіб з метою внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про накладення арешту на транспортні засоби, що належать та зареєстровані за ТОВ "Будсервіс".

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції вказав, що на даний час не надано доказів на підтвердження істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

В свою чергу, апелянт зауважує, що інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою, а метою вжиття заходів із забезпечення позову є уникнення вірогідного порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання судового рішення та уникнення будь-яких труднощів у процесі виконання у разі задоволення позову.

Так, позовні вимоги обґрунтовані спричиненням відповідачем позивачу збитків, які виразились у поставці неякісної бетонної суміші, за яку позивачем відповідачу були сплачені грошові кошти у розмірі 410400,00 грн, в подальшому, позивачем сплачені 12000,00 грн за проведення дослідження щодо визначення якості бетону та 3 403 143,40 грн вартість будівельних робіт про зруйнуванню і видаленню елементів стінки причалу і нове її влаштування із бетону належної якості. Тобто, загальна сума збитків (3 825 543,40 грн) майже в дев"ять разів перевищує вартість поставленої бетонної суміші.

Апелянт наголошує, що в процесі досудового врегулювання спору, при неодноразовому проведенні переговорів уповноважених представників Сторін спору та пред`явленні доказів постачання неякісного бетону, Відповідач своєї провини не визнав.

Суд першої інстанції не звернув уваги на доводи апелянта, що незважаючи на те, що фактично та за КВЕД основним видом діяльності Відповідача є "23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання", виготовлення яких пов`язане з використанням промислових потужностей, за ТОВ "БУДСЕРВІС" відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (Інформаційна довідка №228052033 від 13.10.2020) не зареєстровано, як за власником, жодного нерухомого майна; відповідно до вказаної Інформаційної довідки за Відповідачем зареєстровано лише право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:025:0027, розташованої у м. Запоріжжя.

В той же час, відповідно до повідомленої на адвокатський запит інформації Територіальним сервісним центром МВС №1242 (лист від 10.10.2020 за вих.№31/4-1242-17аз), згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ТОВ "БУДСЕРВІС" зареєстровані транспортні засоби згідно надано позивачем переліку.

Апелянт наголошує, що за інформацією, викладеною в мережі Internet на відритих майданчиках (загальновизнаних сайтах) з продажу транспортних засобів, в т.ч. вживаних, ринкова вартість вищезазначених транспортних засобів (без врахування їх реального стану та амортизації) приблизно дорівнює ціні позову та судових витрат.

Вказує, що зазначені обставини створюють загрозу можливих дій з боку Відповідача по відчуженню транспортних засобів (що можна зробити протягом декілька годин), як єдиного активу, враховуючи значну суму позовних вимог, що може значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі зробити це неможливим, оскільки учасники (засновники) Товариства з обмеженою відповідальність не відповідають за зобов`язаннями Товариства.

Отже, судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що вартість всіх активів відповідача дорівнює ціні позову, що, в свою чергу, створює обґрунтовану ймовірність дій з боку відповідача, направлених на виведення даних активів, без яких виконання рішення суду, у разі задоволення позову буде неможливим.

При цьому позивач, враховуючи наслідки накладення арешту на грошові кошти підприємства відповідача, що знаходяться на банківських рахунках, оскільки вказане може ускладнити господарську діяльність відповідача та створити загрозу завдання додаткових збитків), навів саме такий вид забезпечення позову - накладення арешту на транспортні засоби, що зареєстровані за відповідачем, як за власником, тому що при такому заході забезпечення відповідач продовжить володіти та користуватися транспортними засобами у звичайному процесі здійснення господарської діяльності, що не завдасть йому збитків, в той же час, даний захід забезпечить реальне виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а у разі відмови в позові - суд скасує такий арешт.

Щодо зустрічного забезпечення позову, то позивач зауважив, що при забезпеченні позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які зареєстровані за ТОВ "БУДСЕРВІС" як власником, при якому Відповідач на час розгляду справи у суді буде продовжувати володіти та користуватись транспортними засобами у звичному процесі здійснення господарської діяльності - це не завдасть йому збитків, тому пропозицій щодо зустрічного забезпечення позивач не надавав.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти її задоволення заперечив, зазначив про відповідність ухвали вимогам чинного законодавства, зазначає, що не відповідають дійсності твердженням Позивача щодо досудового врегулювання спору шляхом проведення перемовин, оскільки ніяких переговорів з приводу поставки неякісного бетону не відбувалось; більш того, про претензії щодо якості бетону Відповідач дізнався із ухвали суду про відкриття провадження по справі.

Звертає увагу, що з кожною партією бетону Відповідач передавав Позивачу документи про якість бетонної суміші, які оформлялись згідно ДСУ Б В2.7-96-2000 (ГОСТ 7473-94). При цьому, сторони обумовили в договорі № 1 від 13.01.2020, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем в момент переходу права власності на товар в присутності представника постачальника (водія). У разі виявлення невідповідності під час приймання товару виклик представника Постачальника для участі в прийманні товару завжди є обов`язковим (п.4.4 договору). При прийманні-передачі бетонної суміші сторони не складали двосторонніх Актів відбору проб бетонної суміші безпосередньо з АБО (міксеру) Відповідача.

Вказує, що надані позивачем на підтвердження реальності спричинення збитків докази не підтверджують поставку неякісного бетону, а деякі з них навпаки вказують на порушення технології будівництва з боку Позивача.

Відповідач наголошує, що позивачем навіть не обґрунтовано розміру збитків, оскільки надана ним кошторисна документація стосується всього обсягу робіт, що здійснював Позивач , а не робіт по зруйнуванню і видаленню елементів стінки (секції 1,2,3,7).

Зауважує, що до заяви Позивача про забезпечення позову надані роздрукізки з інтернету щодо приблизної вартості транспортних засобів, на які Позивач просить накласти арешт; згідно даних роздруківок вартість всіх транспортних засобів становить близько 159 776 дол. США, що є еквівалентом 4 566 398,08 грн (суми, яка значно перевищує суму позову). При цьому наголошує, що Відповідач не здійснює відчуження належних йому транспортних засобів.

Вважає, що Позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.

Звертає увагу, що ТОВ "Будсервіс" є виробником бетонної суміші з 01.11.2000 (понад 20 років), а продукція, що виготовляється Відповідачем є сертифікованою (сертифікат відповідності № 10139.253-19 від 18.10.2019, дійсний до 17.10.2021); з весь період здійснення господарської діяльності до підприємства жодного разу не звертались з претензіями щодо якості бетону. В той же час, на сьогоднішній день на підприємстві працює за трудовим договором 22 робітника та, незважаючи на існуючу економічну нестабільність в сфері будівництва, ТОВ "Будсервіс" забезпечує виплату заробітної плати своїм працівникам та виконує взяті договірні зобов`язання перед контрагентами підприємства.

Посилається на те, що заявлені позовні вимоги не стосуються реальної заборгованості та становлять суму нібито понесених збитків, яка в декілька разів перевищує вартість поставленого бетону; при цьому відсутні докази поставки неякісного бетону, немає доказів понесення Позивачем збитків та відсуне обґрунтування і розрахунок суми збитків. Зважаючи на це, а також приймаючи до уваги, що Відповідач є діючим суб`єктом господарювання та не здійснює дій по відчуженню майна просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 у справі №908/2662/20; розгляд скарги призначено на 14.12.2020.

В судовому засіданні 14.12.2020 Центральним апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

15.10.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» , м. Запоріжжя про стягнення збитків за договором поставки № 1 від 13.01.2020 в розмірі 3 825 543,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані поставкою відповідачем позивачу бетонної суміші неналежної якості, внаслідок чого позивач зазнав збитків, а саме, оплати бетонної суміші неналежної якості, витрат на проведення дослідження якості бетону, вартості будівельних робіт про зруйнуванню і видаленню елементів стінки причалу і нове її влаштування із бетону належної якості, за договором підряду, укладеним позивачем із ТОВ "Нібулон".

Ухвалою суду від 19.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2662/20, присвоєно справі номер провадження 15/154/20. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 18.11.2020.

Разом із матеріалами позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби, що належать на праві власності та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за ТОВ «БУДСЕРВІС» , а саме: Ноndа Ассоrd, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2356 см.куб., д/н НОМЕР_1 ; Маzda 6, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2191 см.куб., д/н НОМЕР_2 ; Lexus RХ 200Т, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1998 см.куб., д/н НОМЕР_3 ; КРАЗ 6233Р4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 14860 см.куб., д/н НОМЕР_4 ; КАМАЗ АБ358147С, 2006 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_6 ; КАМАЗ 53229, 2005 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_7 ; НАNIА 8X4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 9726 см.куб., д/н НОМЕР_8 .

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що внаслідок постачання відповідачем неякісної бетонної суміші на загальну суму 410 400,00 грн, позивачу завдано збитків на суму 3 825 543,40 грн, що є значно більшою сумою ніж вартість поставленої бетонної суміші (більше ніж в 9 разів), оскільки потребує проведення значного обсягу робіт по усуненню недоліків в будівництві причалу і фактично зводиться до того, що необхідно зруйнувати і видалити елементи стінки, що збудовані з використанням неякісного бетону і заново їх влаштувати з бетону клас якого відповідає проекту. Вищевказані обставини щодо постачання неякісного бетону підтверджені належними доказами у вигляді лабораторних випробувань та висновків незалежних спеціалістів (відповідні докази долучені до поданої позовної заяви, у зв`язку з цим окремо не долучаються до даної заяви про забезпечення позову). При неодноразовому проведенні переговорів уповноважених представників сторін та пред`явлення доказів постачання неякісного бетону, відповідач своєї провини не визнає.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (Інформаційна довідка № 228052033 від 13.10.2020) за відповідачем не зареєстровано, як за власником жодного нерухомого майна. Відповідно до вказаної Інформаційної довідки за відповідачем зареєстровано лише право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:025:0027, розташованої у м. Запоріжжя. Однак, відповідно до інформації Територіальним сервісним центром МВС №1242, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ТОВ «Будсервіс» зареєстровані наступні транспортні засоби: Ноndа Ассоrd, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2356 см.куб., д/н НОМЕР_1 ; Маzda 6, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2191 см.куб., д/н НОМЕР_2 ; Lexus RХ 200Т, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1998 см.куб., д/н НОМЕР_3 ; КРАЗ 6233Р4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 14860 см.куб., д/н НОМЕР_4 ; КАМАЗ НОМЕР_5 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_6 ; КАМАЗ 53229, 2005 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_7 ; НАNIА 8X4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 9726 см.куб., д/н НОМЕР_8 . На думку заявника існує загроза можливих дій з боку відповідача по відчуженню транспортних засобів, як єдиного активу, враховуючи значну суму позовних вимог, що може значно ускладнити виконання рішення суду або взагалі зробити це неможливим, оскільки учасники (засновники) Товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за зобов`язаннями Товариства.

Як уже зазначалось, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 у справі №908/2662/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 року у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Господарський суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частинами 5, 7, 11 ст.137 ГПК України передбачені випадки, в яких не допускається забезпечення позову.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Дослідивши заяву заявника про забезпечення позову, місцевий господарський суд зазначив, що заявником не надано доказів, які підтверджують істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку адекватним заходом забезпечення позову було б накладення арешту на грошові кошти відповідача, в межах суми позову. Втім, розуміючи, що вказаний захід забезпечення позову може завадити господарській діяльності ТОВ "Будсервіс" позивач запропонував накладення арешту на рухоме майно відповідача (транспортні засоби), що жодним чином не вплине на проведення господарської діяльності, оскільки останній продовжить володіти своїм майном та користуватися ним у своїй діяльності, вказаний захід лише на певний час обмежить власника у праві розпорядження майном.

Зазначене опосередковано підтверджено і відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, де ним вказано, що він має у штаті 22 працівника, яким забезпечує виплату заробітної плати.

Отже, накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача мало б наслідком порушення його господарської діяльності, зокрема неможливість виплати заробітної плати працівникам, оплату обов"язкових податків та зборів до бюджету, тощо.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком господарського суду щодо відмови у заяві, оскільки місцевий господарський суд не надав оцінки тому, що доводи заявника про ускладнення виконання майбутнього рішення є обґрунтованими та такими, що підтверджуються відповідними доказами та відомостями, зокрема: по-перше, за відповідачем не обліковується жодного майна, отже, в разі можливого задоволення позову виконати рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно відповідача буде неможливо; по-друге, вартість зареєстрованого на праві власності за відповідачем рухомого майна майже дорівнює сумі заявлених позовних вимог.

При цьому судом не взято до уваги швидку процедуру продажу рухомого майна, а саме транспортних засобів, що за реального вчинення таких дій, нівелює можливість застосування таких заходів забезпечення позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами заявника, що останнім відповідно до вимог ст. 74 та ст. 136 ГПК України доведено ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, обрані позивачем заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5, 6, 11 ст. 137 ГПК України.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Колегією суддів встановлено, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача, не порушить прав та охоронюваних законом його інтересів чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність останнього чи до погіршення стану його майна, а лише запровадить дії, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, приймаючи до уваги обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, наявність зв`язку між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зокрема, обраний захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та забезпечити ефективний захист його порушених прав та інтересів), імовірність ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, якщо позов буде судом задоволено, з метою запобігання порушення майнових прав позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні заяви, в зв"язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тукуруй" щодо забезпечення позову.

Доводи обох сторін щодо заявлених позовних вимог, зокрема позивача про реальність заявлених позовних вимог, підтверджених відповідними доказами, відповідача - про безпідставність вимог позивача, відсутність переговорів стосовно якості поставленої продукції (бетонної суміші), відсутності обґрунтування та розрахунку збитків, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки стосуються встановлення обставин справи при її розгляді по суті. Предметом же апеляційного розгляду є ухвала про відмову у забезпеченні позову та перевірка обставин для застосування заходів забезпечення позову.

Суд наголошує, що за приписами частин 7, 8, 9, 10 ст.145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на ТОВ "Будсервіс".

Суд наголошує, що постанова є виконавчим документом в частині вжиття заходів забезпечення позову та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України).

Вимога апелянта про направлення відповідної ухвали до уповноважених органів та осіб з метою внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про накладення арешту на транспортні засоби, що належать та зареєстровані за ТОВ "Будсервіс" задоволенню не підлягає, оскільки за приписами ч.4 ст.327 ГПК України протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений в частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу, або, у разі її відсутності, рекомендованим чи цінним листом.

В той же час, відповідно до положень п.п.19.1 п.19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються в паперовій формі судом, який ухвалив відповідне рішення, за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, постанова у даній справі, якою вжито заходів забезпечення позову та яка є виконавчим документом згідно Закону України "Про виконавче провадження" надсилається виключно стягувачу, який і пред"являє її до відповідних уповноважених органів.

Керуючись ст. ст. 136-140, 144, 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 у справі №908/2662/20 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.10.2020 у справі №908/2662/20 - скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/2662/20 - задовольнити.

Накласти арешт на транспортні засоби, що належать на праві власності та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів за Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 31230107, місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Складська, 6), а саме:

автомобіль Honda Accord, 2015 року випуску, об`єм двигуна 2356 см.куб., д/н НОМЕР_1 ;

автомобіль Mazda 6, 2016 року випуску, об`єм двигуна 2191 см.куб., д/н НОМЕР_2 ;

автомобіль Lexus RX 200Т, 2016 року випуску, об`єм двигуна 1998 см.куб., д/н НОМЕР_3 ;

автомобіль КРАЗ 6233Р4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 14860 см.куб., д/н НОМЕР_4 ;

автомобіль КАМАЗ АБ358147С, 2006 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_6 ;

автомобіль КАМАЗ 53229, 2005 року випуску, об`єм двигуна 10850 см.куб., д/н НОМЕР_7 ;

автомобіль HANIA 8X4, 2008 року випуску, об`єм двигуна 9726 см.куб., д/н НОМЕР_8 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» , м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» , м. Херсон 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до ст.287 ГПК України може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова є виконавчим документом відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" та може бути пред`явлена до виконання у строк до 14.12.2023.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тукуруй» (код ЄДРПОУ 40556079, місцезнаходження: 73000 Херсонська область, м. Херсон, Острівське шосе, 1)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс» (код ЄДРПОУ 31230107, місцезнаходження: 69050, Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Складська, будинок 6)

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.12.2020

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік