Рішення
від 02.12.2020 по справі 906/698/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/698/20

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Абросімов С.С., довіреність №555/438 від 30.06.2020;

від відповідача: Алхімова Д.О., наказ №217-ОД від 26.06.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 3 679 167,60 грн

Процесуальні дії по справі.

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" звернулось з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 2875907,50 грн. заборгованості за поставлений товар, 503732,78 грн. інфляційних, 231689,56 грн. 3% річних та 67837,76 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 16.07.2020.

09.07.2020р. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (т.1, а.с.89-107).

Ухвалою суду від 16.07.2020р. відкладено підготовче засідання на 13.08.2020р.

27.07.2020р. від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1, а.с.156).

10.08.2020р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (т.1, а.с.163-166).

Ухвалою суду від 13.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020р.

В судовому засіданні 29.09.2020р., в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.10.2020р.

12.10.2020р. від позивача надійшов детальний опис робіт та витрат на правничу допомогу (т.1, а.с.209-231).

В судовому засіданні 12.10.2020р., в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, суд оголосив перерву до 23.10.2020р.

21.10.2020р. від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (т.2, а.с.2-4).

21.10.2020р. від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів часткової оплати суму боргу в розмірі 200000,00 грн. (т.2, а.с.5-6).

22.10.2020р. від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 200000,00 грн. основного боргу (т.2, а.с.8-9).

У зв`язку з перебуванням судді Сікорської Н.А., з 20.10.2020 на лікарняному справа №906/698/20, призначена на 23.10.2020 о 09:00 год. не відбулась.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2020 постановлено розгляд справи по суті продовжити 19.11.2020 о 16:30 год.

19.11.2020р. від відповідача надійшли письмові пояснення (т.2, а.с.30-32).

19.11.2020р. від відповідача надійшло доповнення до клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (т.2, а.с.33-38).

Ухвалою суду від 19.11.2020р., в порядку ч.5 ст. 233 ГПК України, оголошено перерву в судовому засіданні до 03.12.2020р.

У судовому засіданні 03.12.2020р., відповідно до ст.240 ГПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

На виконання укладеного сторонами договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018 року позивач поставив відповідачу вироби на загальну суму 12809566,90 грн., що підтверджується накладною-вимогою №28 від 14.03.2018р.

Відповідач свої зобов`язання щодо плати отриманої продукції виконав частково, сплативши 06.03.2018р., згідно виставленого позивачем рахунку-фактури №10 від 01.03.2018р., 6404783,45 грн. авансового платежу на підставі платіжного доручення №1215 (призначення платежу: авансовий платіж в розмірі 50% згідно рах. №10 від 01.03.2018р. за стабілізатор озброєння по дог. №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р.).

10.12.2018р. сторонами було підписано договір про реструктуризацію, згідно якого боржник визнав, що у нього існує кредиторська заборгованість за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018 в сумі 5383938,89 грн.

Пунктом 1.3 договору реструктуризації сторони встановили графік погашення заборгованості.

Зазначає, що відповідач частково погасив борг, сплативши 23.04.2019р. - 1200000,00 грн., 24.04.2019 р. - 900000,00 грн.; 26.07.2019р. - 1000000,00 грн.; 29.08.2019 - 308030,83 грн.

Надалі додатковими угодами від 29.08.2019р. та від 22.01.2020р. сторони викладали в новій редакції п.1.3 договору про реструктуризацію щодо порядку та строків погашення боржником заборгованості.

29.05.2020р. позивач направив відповідачу лист про розірвання договору про реструктуризацію від 10.12.2018р.

Вказуючи на порушення умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018 року в частині сплати вартості отриманого товару, позивач просить стягнути з відповідача 2875907,50 грн. заборгованості за отриману продукцію.

За порушення строків проведення розрахунків, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 67837,76 грн. пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 503732,78 грн. інфляційних та 231689,56 грн. 3% річних.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву заперечив проти доводів та вимог позивача (т.1, а.с.89-107).

Зазначає, що проводив розрахунок, виходячи з фінансово-економічної ситуації, оскільки відповідач є госпрозрахунковим комерційним підприємством, яке в умовах проведення Операції об`єднаних сил займається виключно ремонтом військової техніки та не має інших джерел для надходження коштів.

Зазначає, що саме через такі обставини сторонами було укладено договір реструктуризації та додаткові угоди до договору реструктуризації, якими визначалися інші строки виконання зобов`язань за договором №КЗА-1/КЗА-1284.

Вважає, що період правової відповідальності за основним договором має обчислюватися з 01.07.2018р. по 10.12.2018р. та з 20.05.2020р. до дати звернення з позовом.

Вказує, що позивач допустив помилку в розрахунках 3% річних, вказавши, що суму 308030,83 грн. сплачено відповідачем 29.08.2019р., хоча така проплата буда здійснена 18.06.2019р. згідно платіжного доручення №2535.

Зазначеним платіжним дорученням відповідач сплатив 400000,00 грн. за договором №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р., однак надалі сторонами було з`ясовано, що заборгованість за вказаним договором становила 91969,17 грн., а тому решта суми в розмірі 308030,83 грн. була зарахована як погашення боргу за договором №КЗА-1/КЗА-1284.

Відповідач зазначає, що право на нарахування пені у позивача виникло в період з 28.06.2018р. по 27.12.2018р., а тому, відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України, вимоги про стягнення пені могли бути заявлені в строк до 27.12.2019р.

Оскільки позивач звернувся до суду в червні 2020 року, ним пропущено строк позовної давності для вимог про стягнення штрафних санкцій, а тому просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові в цій частині.

Посилання відповідача на необхідність застосування для розрахунку 3% річних та інфляційних строків виконання зобов`язання, визначених договором про реструктуризацію від 10.12.2018р. та додаткових угод до нього, позивач вважає безпідставним, оскільки листом від 29.05.2020р. позивач розірвав договір про реструктуризацію від 10.12.2018р.

У зв`язку з розірванням договору про реструктуризацію позивач вважає правомірним нарахування 3% річних та інфляційних за весь період існування спірних правовідносин.

Посилаючись на приписи ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України, позивач вказує, що строк позовної давності для вимог про стягнення пені переривався такими діями сторін як підписання акту звірки від 30.06.2018р., укладення договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. та додаткових угод до нього, підписання акту звірки від 31.12.2019р., направлення відповідачем листа щодо погашення заборгованості від 30.04.2020р.

Щодо переривання строку позовної давності, вказав, що із зазначених позивачем документів, якими нібито переривався строк позовної давності, не вбачається визнання відповідачем заборгованості по пені, а тому положення ст.264 ЦК України в даному випадку не застосовуються.

В письмових поясненнях від 18.11.2020р. відповідач вказує, що укладенням договору про реструктуризацію та додаткових угод до нього сторони замінили основне зобов`язання за договором №КЗА-1/КЗА-1284 в частині строків оплати новим, за яким кінцевим строком оплати є 20.05.2020р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів та вимог позивача.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст.233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12.02.2018р. між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (постачальник) укладено договір №КЗА-1/КЗА-1284, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується провести оплату та прийняти вироби на умовах та у терміни, передбачені договором (т.1, а.с.49-53).

Пунктом 2.1 договору погоджено, що кількість, комплектність, найменування та ціна виробів вказані в додатку 1, що складає невід`ємну частину договору.

Відповідно до п.4.1 договору орієнтовна сума договору на момент укладення цього договору складає: 12809566,90 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 2134927,82 грн. та зазначена у специфікації (додаток 1 до договору).

В обґрунтованих випадках (зміна тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, системи оплати праці мінімальної заробітної плати і інших умов, оговорених законодавством і нормативно-правовими актами) орієнтовна ціна виробів може бути переглянута.

Згідно абз.1 п.4.3 договору на підставі висновку ПЗ №818 за фактичними витратами, ціна одиниці виробу і загальної вартості виробів за договором остаточно погоджується сторонами шляхом оформлення протоколу погодження договірної ціни (при цьому, в разі необхідності та за згодою сторін, оформляється відповідна додаткова угода).

Покупець оплачує поставлені вироби за договірною ціною, встановленою стороною та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни.

Відповідно до п.5.2 договору покупець зобов`язаний здійснити постачальнику попередню оплату в розмірі сімдесят відсотків від загальної орієнтовної вартості договору, що становить 8966696,83 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 1494449,47 грн., впродовж десяти банківських днів з дати отримання рахунку-фактури постачальника після підписання обома сторонами цього договору.

Пунктом 5.3 договору визначено, що остаточний розрахунок за відвантажені вироби в розмірі, що дорівнює різниці між проведеною покупцем попередньою оплатою та узгодженою договірною ціною, здійснюється покупцем впродовж 15 банківських днів з дати підписання сторонами протоколу погодження договірної ціни на вироби.

Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) загальна орієнтовна вартість договору 12809566,90 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 2134927,82 грн. (т.1, а.с.54).

01.03.2018р. позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №10 для здійснення авансового платежу в розмірі 50% від загальної орієнтовної вартості договору, що становить 6404783,45 грн. (т.1, а.с.55).

На підставі вказаного рахунку, 06.03.2018р. відповідач сплатив попередню оплату в сумі 6404783,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1215 (т.1, а.с.56).

На виконання умов договору, 14.03.2018р. на підставі накладної-вимоги №28 позивач поставив відповідачу 14 комплектів Стабілізаторів озброєння СВУ-500-3Ц-01 ЮКАИ.461314.001-03.01товар на суму 12809566,90 грн. (т.1, а.с.57).

06.06.2018 сторони підписали протокол погодження договірної ціни до договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. (т.1, а.с.60).

З огляду на умови п. 5.3 договору відповідач зобов`язаний був провести остаточні розрахунки за договором в строк до 27.06.2018р.

За актом звіряння за 1 півріччя 2018 року заборгованість відповідача за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. станом на 30.06.2018р. становила 5383938,39 грн. (т.1, а.с.61).

04.07.2018р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору, якою доповнено договір новим пунктом 4.5, згідно якого загальна договірна вартість виробів, які поставляються згідно цього договору, відповідно до протоколу погодження договірної ціни складає: 11788721,78 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 1964786,96 грн. (т.1, а.с.62-63).

10.12.2018р. між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (боржник) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" (кредитор) було підписано договір про реструктуризацію заборгованості (т.1, а.с.67-68), відповідно до п.1.1 якого боржник визначає, що станом на час укладення даного договору в нього існує кредиторська заборгованість перед кредитором, яка виникла з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 5383938,39 грн., договору №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. на суму 2691969,17 грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85 грн. Разом з тим, у кредитора перед боржником існує кредиторська заборгованість на суму 1288,48 грн., яка виникла з виконання листа №4283 від 16.11.2016р.

Таким чином, загальна сума заборгованості боржника перед кредитором дорівнює 11557716,03 грн.

Пунктом 1.3 договору реструктуризації сторони погодили, що боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора згідно графіку, а саме:

- грудень 2018 - 557716,03 грн. до 21.12.2018р.;

- січень 2019 - 1000000,00 грн. до 21.01.2019р.;

- лютий 2019 - 2500000,00 грн. до 21.02.2019р.;

- березень 2019 - 2500000,00 грн. до 21.03.2019р.;

- квітень 2019 - 2500000,00 грн. до 21.04.2019р.;

- травень 2019 - 2500000,00 грн. до 21.05.2019р.

Згідно п.2.3 договору реструктуризації кредитор має право прийняти рішення про дострокове розірвання договору та пред`явити до сплати суми заборгованості, а також застосувати неустойку в порядку та на умовах, визначених умовами договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р., якщо боржник не сплачує помісячно в повному обсязі, розстрочені суми заборгованості, визначені в абз.2 п.1.3 договору, протягом двох місяців підряд, в терміни визначені договором.

Відповідно до п.3.1 договору реструктуризації у випадку неналежного виконання положень договору сторони несуть відповідальність на умовах договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р.

Відповідач 23.04.2019р. на виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. сплатив позивачу 1200000,00 грн.; 24.04.2019 - 900000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 1745, 1777 (т.1, а.с.69, 70).

26.07.2019р. відповідачем було сплачено 100000,00 грн. за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., згідно платіжного доручення №2986 (т.1, а.с.71).

Крім того, в рахунок погашення заборгованості за договором 29.08.2019 р. занесено суму 308030,83 грн., яка є складовою суми 400000,00 грн, яка була перерахована 18.06.2019 згідно платіжного доручення № 2535, призначення платежу: "В опл. рах. № 9 від 01.03.2018 за стабілізатор озброєння по дог. №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018..."

29.08.2019р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №КЗА-1579 від 10.12.2018р. про реструктуризацію заборгованості (т.1, а.с.72-73), якою викладено в новій редакції п.1.1 договору:

"Боржник визначає, що станом на час укладення даного договору в нього існує кредиторська заборгованість перед кредитором, яка виникла з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 2875907,56грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85 грн., на загальну суму 6359004,41 грн."

Пунктом 2.3 угоди внесено зміни до п.1.3 договору і визначено новий графік погашення заборгованості - з вересня 2019р. по грудень 2019 року.

Заборгованості відповідача за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в сумі 2875907,56 грн. відображена сторонами в акті звірки взаєморозрахунків від 31.12.2019р. (т.1, а.с.74).

22.01.2020р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №КЗА-1579 від 10.12.2018р. про реструктуризацію заборгованості (т.1, а.с.75), якою викладено в новій редакції п.1.3 договору:

"Боржник сплачує визначені сторонами в абз.2 п.1.3 договору суму щомісячно, не пізніше 20 числа кожного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, починаючи з квітня 2020 року"

Боржник погашає заборгованість у такі терміни та в таких сумах:

20.04.2020р. - 3179502,21 грн.;

20.05.2020р. - 3179502,20 грн."

Листом №02/1127 від 30.04.2020р., відповідач повідомив позивача, що не заперечує існування заборгованості, але через фінансові проблеми не має можливості провести остаточний розрахунок (т.1, а.с.76-77).

29.05.2020р. позивач направив відповідачу лист №555/362 від 29.05.2020р. про розірвання в односторонньому порядку договору про реструктуризацію від 10.12.2018р. (в редакціях додаткових угод №1 від 29.08.2019р., № 2 від 22.01.2020р.) на підставі п.2.3 договору реструктуризації заборгованості від 10.12.2018р. (т.1, а.с. 78-79).

Позивач вважає, що п. 2.3 договору реструктуризації від 10.12.2018 допускає для кредитора можливість одностороннього розірвання договору та встановлює ретроспективні правові наслідки такого розірвання у вигляді правомочності стягнення штрафних санкцій за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018 за весь період прострочення, в тому числі і за час дії вказаного договору про реструктуризацію заборгованості.

З огляду на те, що відповідачем не було здійснено остаточні розрахунки за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 2875907,50 грн. заборгованості за отриману продукцію.

Крім того, позивач нарахував до стягнення 503732,78 грн. інфляційних за період з липня 2018 року по квітень 2020 року, 231689,56 грн. 3% річних з 28.06.2018р. по 31.05.2020р., 67837,76 грн. пені за період з 02.07.2018р. по 27.12.2018р.

Після відкриття провадження у справі, платіжним дорученням №3818 від 09.10.2020р. відповідач частково сплатив суму основного боргу в розмірі 200000,00 грн. (т.2, а.с.6).

У зв`язку з цим, 22.10.2020р. від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення суми основного боргу 200000,00 грн. (т.2, а.с.8-9).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р., який за своєю правовою природою є договором про поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено факт виконання зобов`язань з боку позивача щодо поставки відповідачу виробів на загальну суму 11788721,78 грн.

Факт виконання позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов`язку щодо оплати товару.

Судом встановлено, що 06.03.2018 відповідач здійснив попередню оплату в сумі 6404783,45 грн. (платіжне доручення №1215 на а.с. 56, т.1).

Остаточні розрахунки за отриманий товар в сумі 5383938,33 грн. у строк до 27.06.2018 відповідач не провів.

Як встановлено судом, 10.12.2018 сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості, зокрема, за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. в сумі 5383938,33 грн.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч.1 ст.653 ЦК України).

За умовами ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За загальним правилом, реструктуризація заборгованості є зміною умов існуючого зобов`язання шляхом зміни умов оплати, строків оплат, графіку, виду платежів тощо.

Отже, підписавши договір про реструктуризацію заборгованості від 10.12.2018р., а в подальшому додаткові угоди №1 від 29.08.2019р. та № 2 від 22.01.2020р., тим самим сторони внесли зміни до договору № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р щодо строків проведення розрахунків та сум, які підлягають сплаті у відповідні строки.

Судом встановлено, що в результаті проведення часткових розрахунків за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р (23.04.2019р. на суму 1200000,00 грн.; 24.04.2019 - 900000,00 грн.; 26.07.2019р. - 100000,00 грн. (т.1, а.с. 69-71) та зарахування надлишку сплачених коштів за іншим договором в сумі 308030,83 грн. заборгованість відповідача на дату підписання додаткової угоди №1 від 29.08.2019р. складала 2875907,50 грн.

Однак, зобов`язання щодо сплати коштів за отриманий товар в сумі 2875907,50 грн. у строки, визначені умовами додаткових угоди №1 від 29.08.2019р. та № 2 від 22.01.2020р. відповідач не виконав.

Таким чином, станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача за договором №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. становила 2875907,50 грн.

Оскільки після звернення позивача до суду відповідач провів часткові розрахунки в сумі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3818 від 09.10.2020р. (т.2, а.с . 6), позивач подав заяву про відмову від позову в цій частині.

Згідно п. 4 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовся від позову

Вирішуючи подану позивачем заяву суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ,3 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд в судовому засіданні роз`яснив представнику позивача наслідки відмови від позову.

Оскільки дії позивача щодо відмови від позову в частині стягнення 200000,00 грн. не суперечать правам та інтересам учасників справи, суд прийняв відмову позивача від позову в зазначеній частині та прийшов до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

За вказаних обставин, розмір заборгованості станом на дату прийняття рішення у справ становить 2675907,50 грн. і саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що інфляційні в сумі 503732,78 грн., нараховані позивачем за період з липня 2018 року по квітень 2020 року, 3% річних в сумі 231689,56 грн. - за період з 28.06.2018р. по 31.05.2020р., 67837,76 грн. пені - за період з 02.07.2018р. по 27.12.2018р.

Судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені позивачем без урахування змін щодо строків проведення розрахунків та сум, що підлягали сплаті у відповідні строки, які були визначені в договорі реструктуризації від 10.12.2018 та в додаткових угодах до договору реструктуризації № 1 від 29.08.2019 та № 2 від 22.01.2020.

На думку позивача, що п. 2.3 договору реструктуризації від 10.12.2018 допускає для кредитора можливість одностороннього розірвання договору та встановлює ретроспективні правові наслідки такого розірвання у вигляді правомочності стягнення штрафних санкцій за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018 за весь період прострочення, в тому числі і за час дії вказаного договору про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Суд зазначає, що під зміною умов договору слід розуміти чітко передбачену юридично-логічну послідовність дій та стадій, які засновані на певних діях сторін правовідношення, що виражається в різноманітних способах узгодження нових умов договору шляхом волевиявлення.

Зміна договору означає, що при збереженні його сили в цілому та чи інша умова або кілька з них, в тому числі ті, котрі пов`язані з виконанням договірних зобов`язань, формулюються по-новому порівняно з тим, як це було зафіксовано початково при укладенні первісного договору.

Зміна договору спрямована не на ліквідацію укладеного сторонами договору, а лише на зміну окремих його умов шляхом вчинення, як правило, обома сторонами відповідних юридичних дій, які фактично за своєю природою є правочином, оскільки правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як було зазначено судом вище, погоджена сторонами реструктуризація заборгованості змінила договір №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018 в частині строків оплати та сум, які підлягали сплаті у визначені сторонами строки, а тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені на суму боргу повинно здійснюватись з урахуванням положень договору реструктуризації зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.08.2019р. та №2 від 22.01.2020р.

Оскільки розірвання договору - це припинення його дії на майбутнє, тому нарахування інфляційних, 3% річних та пені без урахування умов договору реструктуризації та додаткових угод через його розірвання є неправомірним.

У той же час розірвання договору не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Здійснюючи перевірку розрахунків з нарахування інфляційних, 3% річних та пені, судом враховано, що договорі реструктуризації від 10.12.2018 сторони встановили суми та строки проведення розрахунків у період з грудня 2018 по травень 2019 р. по погашенню заборгованості в сумі 11557716,03 грн., яка виникла у відповідача перед позивачем з виконання умов договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 5383938,39 грн., договору №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018р. на суму 2691969,17 грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85 грн. з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем на суму 1288,48 грн.

Оскільки графік платежів сторонами складено із урахуванням загальної заборгованості відповідача по трьом договорам та з урахуванням заборгованості позивача перед відповідачем, тому є необхідним визначити суми платежів, які мали бути сплачені відповідачем згідно графіка, саме за договором № КЗА -1/КЗА-1284 від 12.02.2018.

Судом встановлено, що за умовами п. 1.3 договору реструктуризації від 10.12.2018 в грудні 2018 за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. відповідач мав сплатити суму 259801,27 грн., яка вирахувана судом наступним чином: 5383939,39 грн.(заборгованість за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р.) помножена на 557716,03 грн. (загальна сума платежу в грудні 2018 р. за договором реструктуризації) та поділена на 11557716,03 грн. (загальна сума заборгованості за договором реструктуризації) = 259801,27 грн.

В січні 2019 р. відповідач мав сплатити 465830,65 грн. (5383939,39 грн. (заборгованість за договором) * 1000000,00 грн. (загальна сума платежу в січні 2019 р.) поділена на 11557716,03 грн. (загальна сума заборгованості за договором реструктуризації) = 465830,65 грн.

З лютого по травень 2019 р. відповідач мав сплачувати по 1164576,64 грн. (5383939,39 грн. (заборгованість за договором) * 2500000,00 грн. (суми платежів з лютого по травень 2019 р.) поділена на 11557716,03 грн. (загальна сума заборгованості за договором реструктуризації) = 1164576,64 грн.

Судом враховано, що відповідач 23.04.2019р. сплатив позивачу 1200000,00 грн.; 24.04.2019 - 900000,00 грн. (т.1, а.с. 69, 70), 26.07.2019р. - 100000,00 грн.

Крім того, 18.06.2019 згідно платіжного доручення № 2535 з призначенням платежу: "В опл. рах. № 9 від 01.03.2018 за стабілізатор озброєння по дог. №КЗА-2/КЗА-1285 від 12.02.2018..." відповідачем сплачено 400000,00 грн. За домовленістю сторін 29.08.2019 р. суму 308030,83 грн., яка є складовою суми 400000,00 грн, занесено на погашення заборгованості за договором № КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р.

Суд вважає, оскільки кошти надійшла позивачу 18.06.2019 і були в користуванні позивача, тому нарахування інфляційних, 3% річних та нені необхідно проводити, виходячи з реальної дати надходження коштів на рахунок позивача.

Таким чином, виходячи з умов основного договору та договору реструктуризації від 10.12.2018, враховуючи частково проведені відповідачем під час дії договору реструктуризації оплати, а також враховуючи періоди, визначені позивачем для розрахунків, заборгованість відповідача виглядала наступним чином:

- з 28. 06.2018 по 09.12.2018 - 165 днів - 5383938,33 грн.;

- з 10.12.2018 (початок дії договору реструктуризації) по 21.12.2018 - 12 дн. -заборгованість відсутня;

- з 22.12.2018 по 21.01.2019 - 31 день - 259801.27 грн.;

- з 22.01.2019 по 21.02.2019 - 31 день - 725631,92 грн. (259801,27 грн. + 465830,65 грн.);

- з 22.02.2019 по 21.03.2019 - 28 днів - 1890208,56 грн. (725631,92 грн. +1164576,64 грн.);

- з 22.03.2019 по 21.042019 - 31 день - 3054785,20 грн. (1890208,56 грн. +1164576,64 грн.);

- 22.04.2019 - 1 день - заборгованість відповідача становила 4219361,84 грн.;

- з 24.04.2019 по 21.05.2019 - 28 днів - 2119361,84 грн. (4219361,84 грн. - 1200000,00 грн. - 900000,00 грн.);

- з 22.05.2019 по 17.06.2019 - 27 днів - 3283938,33 грн. (2119361,84 грн.+ 1164576,64 грн.);

- з 18.06.2020 по 25.07.2019 - 37 днів - 2975907,50 грн. (3283938,33 грн. -308030,83 грн.);

- з 26.07. 2019 по 28.08.2019 - 34 дні - 2875907,50 грн. (2975907,5 грн. - 100000,00 грн.);

Виходячи з умов додаткової угоди № 1 від 29.08.2019, в якій сторони реструктуризували борг на загальну суму 6359004,41 грн., який виник за договорами №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. на суму 2875907,56грн. та договору №КЗА-1100 від 27.04.2017р. на суму 3483096,85 грн. шляхом сплати з вересня 2019р. по грудень 2019 року суми 1589751,10 грн. заборгованість відповідача за договорами №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. виглядала наступним чином:

- з 29.08.2019 по 25.09.2019 - заборгованість відсутня;

- з 26.09.2019 по 25.10.2019 - 30 дн. - 718976,89 грн.;

- з 26.10.2019 по 25.11.2019 - 31 день - 1437953,78 грн. (718976,89 грн. + 718976,89 грн.;

- з 26.11.2019 по 25.12.2019 - 30 дн. 2156930,67 грн (1437953,78 грн. +718976,89 грн.);

- з 26.12.2019 по 21.01.2020 - 27 днів 2875907,56 грн. (2156930,67 грн + 718976,89 грн.).

Виходячи з умов додаткової угоди № 2 від 22.01.2020р. до договору реструктуризації №КЗА-1579 від 10.12.2018р. заборгованість відповідача:

- з 21.04.2020 по 20.05.2020 - 30 дн. становила 1437953,78 грн.

- з 21.05.2020 по 31.05.2020 - 11 дн. - 2875907,56 грн.

З огляду на вищевикладене, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" здійснено власний розрахунок, згідно якого 3% річних від прострочених сум становлять:

- з 28. 06.2018 по 09.12.2018 - 165 дн.; борг 5383938,33 грн.; 3% річних - 73015,05 грн.;

- з 22.12.2018 по 21.01.2019 - 31 день; борг 259801,27 грн.; 3% річних - 661,96 грн. ;

- з 22.01.2019 по 21.02.2019 - 31 день; борг 725631,92 грн; 3% річних -1848,87 грн.;

- з 22.02.2019 по 21.03.2019 - 28 днів; борг 1890208,56 грн.; 3% річних - 4350,07 грн.;

- з 22.03.2019 по 21.042019 - 31 день; борг 3054785,20 грн. ; 3% річних - 7783,43 грн.;

- з 22.04.2019 1 день; борг 4219361,84 грн.; 3% річних 346,80 грн.;

- з 24.04.2019 по 21.05.2019 - 28 днів; борг 2119361,84 грн.; 3% річних - 4877,44 грн.;

- з 22.05.2019 по 17.06.2019 - 27 днів; борг 3283938,33 грн.; 3% річних - 7287,64 грн.;

- з 18.06.2020 по 25.07.2019 - 37 днів; борг 2975907,50 грн.; 3% річних - 9050,02 грн.;

- з 26.07. 2019 по 28.08.2019 - 34 дні; борг 2875907,50 грн.; 3% річних - 8036,78 грн.;

- з 26.09.2019 по 25.10.2019 - 30 днів; борг 718976,89 грн.; 3% річних - 1772,82 грн.;

- з 26.10.2019 по 25.11.2019 - 31 день; борг 1437953,78 грн.; 3% річних - 3663,83 грн.;

- з 26.11.2019 по 25.12.2019 - 30 днів; борг. 2156930,67 грн; 3% річних - 5318,46 грн.;

- з 26.12.2019 по 21.01.2020 - 27 днів; борг 2875907,56 грн.; 3 % річних - 6368,59 грн.;

- з 21.04.2020 по 20.05.2020 - 30 днів; борг 1437953,78 грн.; 3% річних - 3535,95 грн.;

- з 21.05.2020 по 31.05.2020 - 11 днів.; борг 2875907,56 грн.; 3% річних 2593,03 грн.

Загальна сума 3 % річних від прострочених сум, яка рідлягає задоволенню становить 140510,74 грн.

Щодо інфляційних нарахувань, то суд зазначає, що зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи встановлені вище обставини щодо заборгованості, яка мала місце у відповідні періоди, враховуючи періоди, визначені позивачем для нарахування інфляційних, судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" здійснено власний розрахунок інфляційних втрат, які становлять:

- сума боргу 5383938,33 грн. на індекс інфляції за липень-листопад 2018р, що становить 5618008,82 грн.; інфляційні втрати 234070, 49 грн.;

- сума боргу 259801,27 грн. на індекс інфляції за грудень 2018р, що становить 261879,68 грн.; інфляційні втрати - 2078,41 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 1451679,32 грн. на індекс інфляції за січень 2019р, що становить 1466196,11 грн.; інфляційні втрати - 14516,79 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2630772,75 грн. на індекс інфляції за лютий 2019р, що становить 2643926,6111 грн.; інфляційні втрати - 13153,86 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 3808503,25 грн. на індекс інфляції за березень 2019р, що становить 3842779,78 грн.; інфляційні втрати - 34276,53 грн.;

- сума боргу 3283938,33 грн. на індекс інфляції за травень 2019р, що становить 3306925,90грн.; інфляційні втрати - 22987,57 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2998895,07 грн. на індекс інфляції за червень 2019р, що становить 2983900,59; інфляційні втрати - мінус 14994,48 грн.;

- сума боргу 718976,89 грн. на індекс інфляції за вересень 2019р, що становить 724009,73 грн.; інфляційні втрати - 5032,84 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 1442986,62 грн. на індекс інфляції за жовтень 2019р, що становить 1453087,53 грн.; інфляційні втрати - 10100,91 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2172064,42 грн. на індекс інфляції за листопад 2019р, що становить 217423648 грн.; інфляційні втрати - 2172,06 грн.;

- сума боргу із врахуванням інфляційних втрат за попередній період 2893213,37 грн. на індекс інфляції за грудень 2019р, що становить 2887426,94 грн.; інфляційні втрати - мінус 5786,43 грн.;

- сума боргу 1437953,78 грн. на індекс інфляції за квітень 2020р, що становить 1449457,41 грн.; інфляційні втрати - 11503,63 грн.

Загальна сума правомірно нарахованих інфляційних втрат становить 329112,18 грн. Саме вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 67837,76 грн., нарахованої за період з 02.07.2018р. по 27.12.2018р. (а.с.13-18, т.1), суд зазначає наступне.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 7.3 договору №КЗА-1/КЗА-1284 від 12.02.2018р. сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати за отримані вироби покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми платежів, відносно яких допущено прострочення оплати, за кожний банківський день прострочення, але не більше 5% від загальної суми прострочених платежів.

Судом встановлено, що пеня, визначена сторонами в договорі в розмірі 0,01 % є меншою від подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нарахована позивачем пеня.

Судом перевірено розрахунок пені позивача і встановлено, що розрахунок здійснено без урахування умов договору реструктуризації від 10.12.2018

Враховуючи, що договір реструктуризації було укладено сторонами 10.12.2018р., нарахування пені на суму заборгованості 5383938,33 грн. слід проводити за період з 02.07.2018р. по 09.12.2018р. і розмір пені за вказаний період становить 60838,64 грн.

Оскільки, договором реструктуризації було змінено строки проведення розрахунків та погоджено графік, за яким, як було встановлено судом вище, перший платіж за договором №КЗА-1/КЗА-1284, в сумі 259801,27 грн. мав бути здійснений відповідачем до 21.12.2018р., тому прострочення зобов`язання за вказаним платежем виникає з 22.12.2018р.

За вказаних обставин, нарахування пені в період з 22.12.2018р. по 27.12.2018р. (кінцева дата нарахування пені вказана позивачем) слід проводити на суму боргу 259801,27 грн., і її розмір становитиме 103,92 грн.

З огляду на наведене, обгрунтованим буде розмір пені, нарахованої за період з 02.07.2018р. по 09.12.2018р. на суму 5383938,33 грн. та з 22.12.2018 по 27.12.2018р. на суму 259801,27 грн., в сумі 60942,56 грн.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6895,20 грн. ( 67837,76 грн. - 60942,56 грн.) суд відмовляє, оскільки в цій частині пеня заявлена без належних правових підстав

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

За правилами ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для вимог про стягнення штрафу та пені встановлена позовна давність тривалістю в один рік (ч.2 ст.258 ЦК України).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначено вище пеню позивачем нараховано по 27.12.2018, тому з урахуванням приписів ч.2 ст.258 ЦК України, річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплив 28.12.2019р.

Як вбачається з квитанції відділення поштового зв`язку, прикріпленої до поштового конверта, в якому надійшли до суду позовні матеріали, позивач звернувся до суду 16.06.2020р. (т.1, а.с.86).

За таких обставин, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені в сумі 60942,56 грн., нарахованої за період з 02.07.2018р. по 27.12.2018р., сплинув, тому за заявою відповідача до вказаних вимог суд застосовує наслідки спливу строку позовної давності, та відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно із ч.ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 3145530,42 грн., з яких: 2675907,50 грн. - основний боргу, 329112,18 грн. - інфляційні втрати та 140510,74 грн. - 3 % річних.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в розмірі 333637,18 грн., з яких: 91178,82 грн. - 3% річних; 174620,60 грн. - інфляційні та 67837,76 грн. - пеня.

Провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю у зв`язку з відмовою від позову.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 47182,96 грн. за розгляд позовних вимог про стягнення 3145530,42 грн., які задоволені судом, покладається на відповідача.

Судовий збір, сплачений позивачем з позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив та щодо яких позивач подав заяву про відмову від позову, покладається на позивача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві просив суд здійснити розподіл судових витрат та надав попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат (т.1, а.с.12).

12.10.2020р. позивачем було подано детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, в якому зазначає, що розмір витрат позивача на юридичні (адвокатські) послуги становить 40000,00 грн. (т.1, а.с.209-226).

Вказана сума була сплачена позивачем на користь Адвокатського об`єднання "Когнітор" 10.06.2020р. згідно умов договору №21/05/2020-02/КЗА-1834 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу та у доповненні до вказаного клопотання просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що згідно акту приймання-передавання наданих послуг віл 06.10.2020р. позивач користувався послугами 2 адвокатів, кожен з яких витрат на підготовку справи по 24 години, а це всього три робочі дні (т.2, а.с.2-4, 33-38).

Зазначає, що реальність понесених витрат на правову допомогу не доведено, оскільки детальний опис містить лише узагальнені фрази, що на думку відповідача свідчить про нерозумність розміру витрат.

Посилаючись на відсутність з боку відповідача будь-яких дій щодо затягування розгляду справи, а також спробу врегулювання спору мирним шляхом під час судового розгляду, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає розподілу, до 5000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Правничу допомогу ПАТ Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики" в ході розгляду справи надавав керуючий партнер АО "Когнітор" Величко Д.В. та адвокат АО "Когнітор" Амбросімов С.С.

Так, у матеріалах справи містяться копії свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9082/10, виданого Амбросімову С.С. 29.05.2020р. (а.с.225, т.1), та серії КС №5332/10, виданого Величку Д.В. (т.1, а.с.224).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу, позивачем до матеріалів справи надано:

- договір №21/05/2020-02/КЗА-1834 про надання правової (професійної правничої) допомоги від 22.05.2020р. (а.с.212-220, т.1),

- копію платіжного доручення №247 від 10.06.2020р. на суму 40000,00 грн. (т.1, а.с.221),

- копію виписки по банківському рахунку (т.1, а.с.222),

- копію акту №21/05/2020-02/КЗА-1834/001 від 06.10.2020р. (т.1, а.с.223),

- копію довіреності від 30.06.2020р. (т.1, а.с.226).

Частиною 8 ст.129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення представника відповідача щодо розподілу цих витрат, надані позивачем докази, ступінь складності справи, а також те, що позовні вимоги були задоволені частково та сплату відповідачем 200000,00 грн. основного боргу після відкриття провадження у справі, суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню та стягує з відповідача на користь позивача 20000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094)

на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "Київський завод автоматики"( 04116, м. Київ, вул.Старокиївська, 10, код ЄДРПОУ 14309356)

- 2675907,50 грн. - сума основного боргу;

- 329112,18 грн. - інфляційні втрати;

-140510,74 грн. - 3 % річних;

- 47182,96 грн. - судовий збір;

- 20000,00 грн. - витрати на надання професійної правничої допомоги.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн. за п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.12.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2,3 - сторонам (рек.)

Дата ухвалення рішення02.12.2020
Оприлюднено18.12.2020
Номер документу93587661
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/698/20

Постанова від 22.06.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 20.05.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 23.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Могил С.К.

Ухвала від 17.03.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

Ухвала від 05.03.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Постанова від 02.03.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 22.02.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 09.02.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Ухвала від 28.01.2021

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Павлюк І.Ю.

Рішення від 02.12.2020

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Сікорська Н.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні