Рішення від 09.12.2020 по справі 908/2449/20

номер провадження справи 18/146/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2020 справа № 908/2449/20

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69002, Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79-а)

до відповідача фізичної особи-підприємця Ничик Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 5985,94 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 5985,94 грн., які складаються з 5136,02 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячі воді №501680 від 01.12.2007 за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, 13,71 грн. 3% річних та 836,21 грн. пені.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 справу № 908/2449/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 05.11.2020, після усунення недоліків позовної заяви, що зумовили залишення позову без руху, відкрито спрощене позовне провадження у справі №908/2449/20, присвоєно справі номер провадження 18/146/20, розгляд справи по суті призначено на 25.11.2020; розгляд справи відкладався до 09.12.2020.

В судовому засіданні 09.12.2020 прийнято рішення.

Представники сторін у судове засідання 09.12.2020 не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу від 05.11.2020 про відкриття провадження у справі № 908/2449/20 отримано повноважним представником позивача 11.11.2020.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання теплової енергії в гарячі воді №501680 від 01.12.2007 призвело до утворення у останнього заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 5136,02 грн. за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року. Допущене відповідачем порушення, за доводами позивача, є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді 3% річних та пені. Посилаючись на приписи ст.ст. 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193 ГК України, Закон України «Про теплопостачання» , Правила користування тепловою енергією, позивач просив позов задовольнити.

В наданих на виконання ухвали суду 18.11.2020 письмових поясненнях позивач зазначив, що відправлення відповідачу рахунків та актів приймання-передачі тепловою енергії за спірний період підтверджуються реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції. Також, у зв`язку з тим, що відповідач не з`являвся у встановлений договором строк до теплопостачальної організації для отримання рахунків та актів, позивач додатково направив йому вказані документи простою кореспонденцією, хоча такий обов`язок і не передбачений умовами договору.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження фізичної особи-підприємця Ничик Ірини Вікторівни є: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 05.11.2020, яка надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в позові та за місцезнаходженням, повернулась до суду без вручення.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи. За таких обставин суд визнає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом COVID-19 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася та наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд дійшов висновку про прийняття рішення у справі у судовому засіданні 09.12.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Вознесенівського району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Ничик Іриною Вікторівною (Споживач, відповідач у справі) 01.12.2007 укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501680 (надалі - Договір), за умовами якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання» , «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води» , «Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж» та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).

Відповідно із п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6 Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.4 Договору визначено, що споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно із п. 6.7 Договору Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Парамонова, буд. 15-А документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Умовами п. 6.6.1 Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.6.2 Договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов`язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді.

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з 01 грудня 2007 року і діє до 31 листопада 2008 року.

Відповідно до п. 10.4 Договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 501680, отже він є чинним.

За твердженням позивача, відповідачу на виконання умов договору № 501680 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді теплопостачальна організація відпустила теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року на загальну суму 5136,02 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період, надісланими на адресу відповідача.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено 28.05.2020 на його адресу претензію № 357/04 від 19.05.2020 з вимогою щодо сплати 5136,02 грн. заборгованості за Договором, що підтверджується списком відправлення рекомендованої кореспонденції від 28.05.2020. Повторно акти приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року та рахунки направлені на адресу відповідача у вересні 2020 року, що підтверджується реєстром відправлення рекомендованої кореспонденції за вересень 2020 року.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених в рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила).

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов`язки: обов`язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення, а обов`язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Постачання теплової енергії в гарячій воді здійснювалось на об`єкти споживання відповідача з згідно додатку № 1а до Договору відповідно до наведеного у ньому переліку об`єктів: нежитлове приміщення № 1, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40-річчя Перемоги, буд. 63, загальна опалювальна площа 53,7 кв. м.

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати теплової енергії у спірний період, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 5136,02 грн., до сплати виставлено відповідні рахунки.

Суд приймає до уваги, що відповідно до п. 3.2.26 договору № 501680 передбачено, що споживач зобов`язався щомісячно, повертати теплопостачальній організації підписаний уповноваженою особою та належним чином оформлений акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді. Відповідач до позивача для отримання зазначених в п. 6.7 Договору документів не з`являвся, акти приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді за спірний період не отримував.

Надані позивачем на підтвердження направлення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу відповідача реєстри відправлення кореспонденції судом оцінюються критично, разом з тим, такий обов`язок за умовами договору на позивача і не покладається.

Таким чином, споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії на адресу Теплопостачальної організації не надав, належним чином оформлені акти приймання - передачі теплової енергії за спірний період не повернув.

За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень щодо підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим (п. 6.6.2 Договору), тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту і силову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими у встановленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного договором, з врахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді.

Система опалення належного відповідачу приміщення є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, в якому воно розташоване, тому факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2019 - 2020 років, відповідно до яких концерном Міські теплові мережі розпочато і закінчено опалювальні сезони у місті Запоріжжя.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.06.2020 відомості щодо відчуження спірного приміщення за період часу з 2007 року по час виготовлення довідки відсутні.

Отже, нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року в сумі 5136,02 грн. є обґрунтованим, яку, всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не оплатив.

Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 5136,02 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13,71 грн. 3% річних та 836,21 грн. пені за загальний період з 20.12.2019 по 10.03.2020.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 7.2.8 Договору узгоджено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань, вимоги про стягнення з нього пені та 3% річних заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши надані позивачем розрахунок пені та 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період з 21.12.2019 по 10.03.2020, суд визнав їх правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, до стягнення належить 13,71 грн. 3% річних та 836,21 грн. пені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ничик Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79-а, ідентифікаційний код 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) 5136,02 грн. (п`ять тисяч сто тридцять шість грн. 02 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ничик Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69002, Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79-а, ідентифікаційний код 32121458, п/р № НОМЕР_3 у ПАТ АБ Укргазбанк , МФО 320478) 13,71 грн. (тринадцять грн. 71 коп.) 3% річних, 836,21 грн. (вісімсот тридцять шість грн. 21 коп.) пені та 2102,00 грн. (тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 14.12.2020.

Суддя В.В. Левкут