Рішення

від 26.11.2020 по справі 910/17650/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2020Справа № 910/17650/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Київської міської ради

до Приватного нотаріуса Загвоздіної Альони Миколаївни, Приватного акціонерного товариства Київський річковий порт , Державного реєстратора Комунального підприємства Результат м. Київ Синявського Володимира Володимировича, Приватного нотаріуса Терехової Катерини Іванівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Монетак , Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц-А

треті особи Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

про скасування рішень в державному реєстрі речових прав

за участі представників :

від позивача - Візор О.М. (уповноважений представник);

від відповідача 1 - не з`явились;

від відповідача 2 - Ольшевський О.М. (уповноважений представник);

від відповідача 3-6 - не з`явились;

третя особа 1 - Мельник Ю.Є. (уповноважений представник);

третя особа 2-15 - не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Загвоздіної Альони Миколаївни, приватного акціонерного товариства Київський річковий порт , Державного реєстратора Комунального підприємства Результат м. Київ Синявського Володимира Володимировича, Приватного нотаріуса Терехової Катерини Іванівни, Товариства з обмеженою відповідальністю Монетак , Товариства з обмеженою відповідальністю Бліц-А , треті особи - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , із вимогами про визнання протиправними та скасування записів державних реєстраторів:

- приватного нотаріуса Загвоздіної А.М. щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про прав власності ПрАТ Київський річковий порт на гуртожиток, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 3573,2 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Турівська, буд.12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996670180385, номер запису про право власності 15844453 від 10.08.2016;

- державного реєстратора КП Результат м. Київ - Синявського В.В. щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ПрАТ Київський річковий порт на об`єкт нерухомого майна група приміщень гуртожитку (літ.А2), об`єкт житлової нерухомості площею 1250,5 кв. м, по вул. Турівській, буд. 12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1827959080000, номер запису про право власності 31518726 від 10.05.2019;

- державного реєстратора КП Результат м. Київ - Синявського В.В. щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ПрАТ Київський річковий порт на об`єкт нерухомого майна група приміщень гуртожитку (літ.А), об`єкт житлової нерухомості площею 1068,5 кв. м, по вул. Турівській, буд. 12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1828002580000, номер запису про право власності 31519630 від 10.05.2019;

- державного реєстратора КП Результат м. Київ - Синявського В.В. щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ПрАТ Київський річковий порт на об`єкт нерухомого майна група нежитлових адміністративних приміщень (літ.А), об`єкт нежитлової нерухомості площею 1254,2 кв. м, по вул. Турівській, буд. 12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1828029280000, номер запису про право власності 31520168 від 10.05.2019;

- приватного нотаріуса Терехової К.І. щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ТОВ Монетак на об`єкт нерухомого майна група нежитлових адміністративних приміщень (літ.А1), об`єкт нежитлової нерухомості площею 1254,2 кв. м, по вул. Турівській, буд. 12 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1828029280000, номер запису про право власності 32273995 від 04.07.2019;

- приватного нотаріуса Терехової К.І. щодо внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ТОВ Бліц-А на об`єкт нерухомого майна група нежитлових адміністративних приміщень (літ.А), об`єкт нежитлової нерухомості площею 1068,5 кв. м, по вул. Турівській, буд. 12, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1828029280000, номер запису про право власності 32273329 від 04.07.2019.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 11.05.2018 позивачу стало відомо про те, що 10.08.2016 Держаним реєстратором - відповідачем 1 було внесена інформація до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про право власності ПАТ Київський річковий порт на гуртожиток, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 3573,2 кв.м., за адресою: м. Києві, вул. Тверській, буд. 12 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 996670180385, номер запису про право власності 15844453; форма власності - приватна; власник - ПАТ Київський річковий порт .

Позивач зазначає, шо реєстрацію права власності було здійснено на підставі Свідоцтва про право власності від 11.06.1997 серії ЖБ №010000532, яке видане на підставі наказу Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна від 27.05.1997 № 207-В. На зворотній стороні Свідоцтва про право власності від 11.06.1997 міститься відмітка Бюро технічної інвентаризації м. Києва Київської міської ради народних депутатів від 18.06.1997 року про те, що домоволодіння №12 по вул. Турівська м. Києва зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ВАТ Київський річковий порт .

Листом №01-29-454 від 12.12.2000 ВАТ Київський річковий порт в особі Голови правління надало згоду на передачу будівлі по вул. Турівська, 12 у м. Києві в комунальну власність територіальної громади міста Києва, на підставі якого позивач зазначає було прийнято рішення від 21.12.2000 №139/1116 Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києву гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві та передачу його до комунальної власності територіальної громади Подільського району, оскільки такі дії відповідача не суперечили вимогам чинного на той час законодавства та його повноваженням відповідно до Статуту ПАТ Київський річковий порт .

Позивач зазначає, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №1049 від 22.06.2005 Про зміну статусу гуртожитку по вул. Турівська, №12 у Подільському районі будівлі надано статус житлового будинку з загальними квартирами.

Оскільки згідно з рішення позивача №7/4819 від 09.09.2010 Про питання організації управління районами в місті Києві припинені з 31.10.2010 шляхом ліквідації районні в місті ради, у зв`язку з чим представницьким органом територіальної громади є позивач.

Відповідно до рішення Київської міської ради №284/5096 від 02.12.2010 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва у складі іншого майна, що належало до комунальної власності територіальної громади Подільського району, зарахований до комунальної власності територіальної громади міста Києва і відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10.12.2010 №1112 Про питання організації управління районами в місті Києві передано у сферу управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, позивач вказує, що відповідно до договору оренди від 10.04.2014 № 2046/14 Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві передано в оренду нежитлові приміщення підвалу, 1,2,3-го поверхів загальною площею 2216,20 кв. м. на вул. Турівській, 12 літ А в м. Києві, терміном на 2 роки 364 дні. Протоколом № 54 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.06.2017 погоджено питання продовження оренди зазначених приміщень з Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

На підставі викладеного позивач як представницький орган територіальної громади звернувся до суду з метою захисту права власності відповідної територіальної громади з позовом про скасування рішення державного реєстратора - відповідача 1, оскільки діями останнього дії останнього суперечать вимогам законодавства та внаслідок яких останньому спричинено порушення майнових прав позивача та незаконно відчужено об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 3573,2 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Турівська, буд. 12.

Відповідач 2 - ПАТ Київський річковий порт проти позову заперечував, вкзуючи, що зареєстроване відповідачем 1 право власності за відповідачем 2 на об`єкт нерухомості розташований за адресою: м. Києві, вул. Тверській, буд. 12 не суперечить вимогам законодавства, оскільки на момент здійснення реєстраційної процедури відповідачем 2 було надано необхідні документи для здійснення реєстрації права власності на даний об`єкт. Окрім того, відповідач зазначив, що позивач немає жодних прав на вищезазначений об`єкт нерухомості, тому останній не має права звертатись із даним позовом про скасування реєстраційних записів щодо даного гуртожитку. Також, відповідач зазначив, що позивач не мав права приймати безоплатно від ВАТ Київський річковий порт гуртожиток, включати його до переліку об`єктів комунальної власності і, відповідно, розпоряджатись цим об`єктом нерухомості, а тому дії позивача щодо розпорядження майном є незаконними, а посилання на дану обставину безпідставними. Стосовно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/16904/14, відповідач 2зазначив, що під час розгляду даної справи не було встановлено жодних обставин, які мають значення для вирішення цієї справи. Також, відповідач 2 зазначив, що позивачем було пропущено строк позовної щодо першої позовної вимоги, а тому інші позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими оскільки є похідними від першої позовної вимоги. Враховуючи вищезазначене, відповідач 2 просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Третя особа 1 - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація надала пояснення в яких зазначила, що відповідачем 1 усупереч вимогам чинного законодавства визнано неіснуючий факт - право власності відповідача 2 на об`єкт житлової нерухомості розташований за адресою: м. Києві, вул. Тверській, буд. 12, оскільки станом на 10.08.2016 власником нерухомого майна була територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, у зв`язку з чим просила задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Третя особа 3 - Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва надала суду пояснення на позовну заяву, в яких просить задовільнити позовну заяву, оскільки відповідачем 1 усупереч вимогам чинного законодавства порушено майнові права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради шляхом відчуження гуртожитку розташований за адресою: м. Києві, вул. Тверській, буд. 12. Також, третьою особою 3 було подано клопотання про розгляд справи без участі представника справи.

Третя особа 15 - ОСОБА_12 позовні вимоги підтримала, надала пояснення в яких зазначила, що відповідачем-1 було порушено вимоги чинного законодавства під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності, внаслідок чого відповідач-2 набув право власності на житловий будинок загальною площею 3573,2 кв.м. по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим, просить суд задовільнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, зазначив, що реєстраційні дії щодо права власності здійсненні у супереч вимогам законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов та просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про зміну власника нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Києві, вул. Тверській, буд. 12, а тому позивач не має жодних прав на вищезазначений гуртожиток.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідачів 1,3-6 в судове засіданні не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Представники третьої особи 2-15 в судове засіданні не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (ст. ст. 328, 330 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час вчинення реєстраційних дій) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов, зокрема, реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції на час вчинення реєстраційних дій) державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 910/3425/18 від 24.05.2018, визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 139/1116 Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві та визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва в частині включення до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Подільському районі, жилого будинку (гуртожитку), який знаходиться за адресою: вул. Турівська, 12, м. Київ (позиція № 265 таблиця № 7 додатку № 7 до рішення Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва .

Також, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 року у справі № 910/3425/18 встановлено, що постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/18283/17 містить висновок про те, що лист від 12.12.2000 № 01-29-454 не є одностороннім правочином, а тому він не породжував у ВАТ Київський річковий порт обов`язку щодо передачі спірного нерухомого майна до комунальної власності.

Надавши правову оцінку вказаному листу апеляційний суд визнав, що голова правління не мав повноважень на направлення відповідачеві вказаного листа, позаяк відповідно до пункту 9.3 Статуту позивача (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень) до компетенції Спостережної ради відносяться питання, зокрема, щодо проведення будь-яких операцій з нерухомим майном товариства, які ведуть до зміни власника вказаного майна. Рішення Спостережної ради приймаються на її засіданні простою більшістю голосів.

Оскільки повноваження на прийняття рішення про безоплатну передачу належного позивачу нерухомого майна до комунальної власності належали виключно Спостережній раді товариства позивача, однак у справі не встановлено обставин щодо прийняття Спостережною радою позивача відповідного рішення про відчуження спірного майна або делегування таких повноважень Голові правління товариства на час складання листа від 12.12.2000 № 01-29-454 та на дату ухвалення відповідачем оскаржуваних у даній справі рішень, визнаються правомірними висновки апеляційної інстанції про відсутності волевиявлення позивача на вилучення та безоплатну передачу спірного майна в комунальну власність .

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факти встановлені рішенням суду у справі № 910/3425/18, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують.

Таким чином, судовими рішеннями у справі № 910/3425/18 які набрали законної сили і не скасовані у встановленому законом порядку встановлено неправомірність надання згоди листом №01-29-454 від 12.12.2000 ВАТ Київський річковий порт в особі Голови правління на передачу будівлі по вул. Турівська, 12 у м. Києві в комунальну власність територіальної громади міста Києва та прийнятого на підставі зазначеного листа рішення від 21.12.2000 №139/1116 Про згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києву гуртожитку по вул. Турівській, 12 у м. Києві .

Інших доказів, які б свідчили про перехід права власності на нерухоме майно, розташоване по вул. Туровській, 12 у м. Києві після видачі позивачу відповідного свідоцтва про право власності на вказане майно, тобто з 1997 року, матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності у нього майнових прав на спірний гуртожиток, а включення спірного гуртожитку позивачем до переліку об`єктів комунальної власності є неправомірним, що також встановлено судовими рішеннями у справі №910/3425/18.

У зв`язку з вищезазначеним, суд дійшов висновку, що дії державного реєстратора - Загвоздіної Альони Миколаївни під час внесення відомостей до Державного реєстру права на нерухоме майно про право власності на гуртожиток відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо посилань позивача на обставини встановлені у справі №826/7875/18, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 922/2391/16 вказано, що преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/7875/18 від 03.09.2019 було закрито провадження у справі в адміністративній справі позовом Київської міської ради до приватного нотаріуса Загвоздіної Альони Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство Київський річковий порт , про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 173 Кодексу адміністративного судочинства України підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі. Завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 КАС України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

У ч. 2 ст. 180 КАС України наведений перелік дій, які вчиняє суд під час підготовчого судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст.192 КАС України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Таким чином, суд зазначає, що під час підготовчого провадження суд не здійснює дослідження доказів. Відповідні дії здійснюються судом під час розгляду справи по суті.

В ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2019 р. у справі № 826/7875/18 лише вказується зміст листа Міністерства юстиції України № 26-141/С-16492/19 від 11.07.2017, однак жодної його оцінки та дослідження не здійснюється, у зв`язку з чим, суд зазначає, що жодних преюдиційних обставин у справі № 826/7875/18 на які посилається позивач у тексті позовної заяви не встановлено.

У зв`язку з вищезазначеними обставинами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправним та скасування запису державного реєстратора - відповідача 1 є безпідставними, а тому суд відмовляє у задоволені позову у повному обсязі. Окрім того, враховуючи, що інші позовні вимоги є похідними від вищезазначеної вимог, суд зазначає, що у даному випадку відсутні підстави для їх задоволення.

Всі інші докази долучені учасниками справи судом досліджено та розглянуто, проте встановлено, що на вирішення спору по суті не впливають.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з статтею 20 Господарського кодексу України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Саме по собі формулювання позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд відзначає, що звернення позивача із даним позовом про скасування рішень в державному реєстрі речових прав не є ефективним способом захисту в розумінні вказаних положень, оскільки неспроможне захистити порушене, на його думку, право. Так, позивач фактично вказує, що з боку відповідача 2 не визнається і оспорюється належне позивачу право власності на будівлю гуртожитку. Відповідно належним способом захисту порушених прав є визнання права власності, витребування майна з чужого володіння, усунення перешкод у користуванні та інші на розсуд позивача. Заявлення лише вимоги про скасування державної реєстрації, яка тільки підтверджує момент набуття права власності на майно у особи на підставі правовстановлюючих документів не є ефективним способом захисту у вказаній справі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено:15.12.2020

Суддя Я.В. Маринченко