Рішення

від 17.12.2020 по справі 910/14883/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2020Справа № 910/14883/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електроград"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліма-Буд"

про стягнення заборгованості в розмірі 278 812,44 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Електроград" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліма-Буд" про стягнення заборгованості в розмірі 278 812,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 05-10/19КФ від 21.10.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 05.10.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 09.10.2020 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 05.10.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2019 року між Приватним акціонерним товариством Електроград (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліма-Буд (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 05-10/19КФ (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується в порядку і строки, встановлені Договором, передати товар у власність покупця, в певній кількості, що відповідає якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених у даному Договорі.

Асортимент товару, що поставляється, строки і умови його поставки, ціни, обумовлюються сторонами в специфікаціях, що додаються до цього Договору і є невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору товар, що поставляється повинен відповідати погодженій ПраТ ДТЕК КЕМ проектній документації, яка має штампи До виробництва , та надана покупцем, а саме:

- ТОМ3. Реконструкція РП-295. Електротехнічні та будівельні рішення 296/02-18-ЕО (в частині первинних з`єднань);

- ТОМ4. Релейний захист та автоматика. Схеми вторинних з`єднань 296/02-18-Р3А1 (в частині вторинних з`єднань);

- ТОМ7. РП-295. Система Лузод 296/02-18-ЛЗ (в частині вторинних з`єднань КП-25 лічильників електроенергії .

Згідно з п. 1.4 Договору загальна вартість Договору складається із загальної вартості товару, поставка якого визначається відповідно до специфікації. Орієнтовна вартість становить 3 886 142,42 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 647 690,40 грн.

У відповідності до п. 2.1 та п. 2.2 Договору умови поставки товару визначаються сторонам у специфікації. Постачальник здійснює поставку товару протягом 65 календарних днів з правмо дострокового постачання після погодженої сторонами необхідної технічної документації, одержання передплати, передбаченої п. 3.2 Договору, заявки покупця на відвантаження партії товару.

Пунктом 2.3 Договору узгоджено, що право власності на товар і ризик випадкового його ушкодження (псування) переходить від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін, або акту прийому-передачі товару.

Поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару покупцеві у власність, що засвідчує видаткова накладна, підписана вповноваженими представниками сторін або актом прийому-передачі й необхідних документів, зазначених у даному Договорі (п. 2.4 Договору).

Згідно з п. 2.5 Договору разом з кожною партію товару постачальник передає оригінали наступних документів: сертифікат якості, паспорт заводу виробника, рахунки, видаткові накладні або акти прийому-передачі товару, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що умови оплати товару визначаються сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 4.1 Договору якість товару, що поставляється за даним Договором, повинна відповідати державними стандартами і технічними умовами, що діють в Україні і підтверджуватися одним або декількома нижче перерахованими документами: сертифікат якості; паспортом заводу-виробника.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

21 жовтня 2019 року сторонами узгоджено Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої вартість товару, що поставляється складає 3 886 142,42 грн. та узгоджено, що покупець здійснює 50% передоплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти календарних днів з моменту підписання Договору, остаточний розрахунок - 50% через 40 календарних днів після поставки обладнання. Термін поставки 65 календарних днів з моменту передплати. Адреса поставки: м. Київ, вул. В.Беретті.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 3 886 142,42 грн. згідно видаткових накладних № КФ000064 від 16.12.2019 на суму 3 505 156,82 грн., № КФ00-000254 від 16.12.2019 на суму 362 700,00 грн., № КФ00-000253 від 16.12.2019 на суму 18 285,60 грн.

Позивач зазначає, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, сплативши лише 3 613 142,42 грн., у зв`язку з чим у ТОВ Ліма-Буд виникла заборгованість перед позивачем в сумі 273 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар за Договором на суму 3 886 142,42 грн., що підтверджується видатковими накладними № КФ000064 від 16.12.2019 на суму 3 505 156,82 грн., № КФ00-000254 від 16.12.2019 на суму 362 700,00 грн., № КФ00-000253 від 16.12.2019 на суму 18 285,60 грн., підписаними сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що умови оплати товару визначаються сторонами у специфікації.

21 жовтня 2019 року сторонами узгоджено Специфікацію № 1 до Договору, відповідно до якої покупець здійснює 50% передоплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом п`яти календарних днів з моменту підписання Договору, остаточний розрахунок - 50% через 40 календарних днів після поставки обладнання.

Відповідач оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, спливши лише 3 613 142,42 грн., в зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 273 000,00 грн.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 273 000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 76,27 грн., та 3% річних в розмірі 5 736,17 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку, позивачем невірно визначено період порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, оскільки приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, кінцевим строком для оплати поставленого позивачем за Договором товару є 27.01.2020, а з 28.01.2020 відповідач є таким, що порушив взяте на себе зобов`язання з оплати поставленого за Договором товару.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру 3% річних, враховуючи строк оплати за товар, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 5 425,43 грн.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до п. 8.2 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі 0,1 % від неоплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені до моменту фактичної оплати.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 76,27 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволенням позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліма-Буд (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, оф. 501; ідентифікаційний код: 36046144) на користь Приватного акціонерного товариства Електроград (01601, м. Київ, пл. Спортивна, 1А, Бізнес-центр Гулівер , 17 поверх; ідентифікаційний код: 30734728) заборгованість в розмірі 273 000 (двісті сімдесят три тисячі) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 5 425 (п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн. 43 коп., пеню в розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 27 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 177 (чотири тисячі сто сімдесят сім) грн. 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено: 17.12.2020

Суддя О.А. Грєхова