Рішення

від 08.12.2020 по справі 911/2937/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2937/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІК , м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНСПЕЦТКАНЬ , Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МІК (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 07.10.2020 року (вх. №2979/20 від 09.10.2020 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНСПЕЦТКАНЬ (далі - відповідач) про стягнення 28586,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасну оплату відповідачем поставленого товару.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2637/20 за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та викликом учасників справи. Судове засідання призначено на 10.11.2020 року.

До суду від відповідача електронною поштою надійшло клопотання б/н від 04.11.2020 (вх. №24260/20 від 04.11.2020) про відкладення розгляду справи та про зобов`язання позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви.

До суду від позивача надійшло електронною поштою клопотання б/н від 09.11.2020 (вх. №24565/20 від 09.11.2020) про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 10.11.2020 року розгляд справи відкладено на 08.12.2020 року.

До суду від відповідача електронною поштою надійшло клопотання №2/0412 від 04.12.2020 року (вх. №30076/20 від 07.12.2020 року) про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 12.10.2020 року направлено відповідачу на юридичну адресу: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 33, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №500836662090. Однак, поштові конверти, адресовані відповідачу, повернуто суду підприємством зв`язку із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання .

Крім того, ухвали суду від 12.10.2020 року та від 10.11.2020 року у справі офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, вони знаходяться у вільному доступі, тоді як згідно ст.ст. 2, 4 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) Господарський процесуальний кодекс України, розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень", встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;2) у межах області та між обласними центрами України (в тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)- Д+3, пріоритетної - Д+1;3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції вищезазначені нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Згідно п. 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

З огляду на викладене, враховуючи набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", строки пересилання поштової кореспонденції та строк на подання відповідачем відзиву на позов у даній справі закінчились.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Судом враховано, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що, окрім іншого, свідчать подані ним клопотання. Однак, відповідач не надіслав суду відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на його подачу. Щодо посилань відповідача у своїх клопотаннях, що ним не отримано позовну заяву з додатками суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України. Тому, у суду відсутні підстави для зобов`язання позивача повторно надіслати копію позовної заяви на адресу відповідача, яка зазначена ним у клопотання та не є юридичною адресою підприємства. В той же час, відповідач не був позбавлений права ознайомитись з матеріалами справи у відповідності до ст. 42 ГПК України та подати відзив на позовну заяву.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте, відповідачем не доведено суду неможливість розгляду справи без участі відповідача на підставі письмових доказів, що містяться у справі. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Крім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням введених обмежень, пов`язаних із запровадженням в Україні карантину), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, враховуючи відкладення судового засідання 10.11.2020 року за клопотанням відповідача, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положення ч. 1 ст. 248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд приймає до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач в позовній заяві, між сторонами ТОВ МІК та ТОВ Донспецткань було досягнуто згоди щодо продажу товару, а саме, брезент в асортименті та тканину сумішеву.

На виконання усних замовлень відповідача позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-08/06/44 від 06.08.2019 року, №РН-08/28/49 від 28.08.2019 року, №РН-07/15/43 від 15.07.2019 року, РН-07/10/49, №РН-10/22/45 від 22.10.2019 року, №РН-10/22/44 від 22.10.2019 року, №Х-11/06/48 від 06.11.2019 року.

Для оплати вказаних накладних позивач виставив рахунок-фактуру на оплату №СФ-10/22/73 від 22.10.2019 року, №СФ-10/22/79 від 22.10.2019 року, №Х-11/06/78 від 06.11.2019 року, №СФ-07/15/70 від 15.07.2019 року, №СФ-07/10/76 від 10.07.2019 року.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем здійснено часткову оплату виставлених рахунків, що підтверджується копіями платіжних доручень та копією листа №79 від 22.04.2020 року.

Таким чином, у зв`язку із неповною оплатою поставленого товару за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 28586,32 грн., а саме, за видатковою накладною №РН-10/22/45 від 22.10.2019 року на суму 9736,14 грн., за видатковою накладною №РН-10/22/44 від 22.10.2019 року на суму 9830,40 грн., за видатковою накладною №Х-11/06/78 від 06.11.2019 року на суму 9019,78 грн.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду, відповідач вказану суму не сплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 28586,32 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно ч. 8 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень , якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, судом встановлено, що шляхом прийняття позивачем оплати за товар сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які є одним із видів господарських зобов`язань, - це цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару у розмірі 28586,32 грн., є предметом спору у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №РН-08/06/44 від 06.08.2019 року, №РН-08/28/49 від 28.08.2019 року, №РН-07/15/43 від 15.07.2019 року, №РН-07/10/49, №РН-10/22/45 від 22.10.2019 року, №РН-10/22/44 від 22.10.2019 року, №Х-11/06/48 від 06.11.2019 року, які підписано представниками сторін без зауважень та скріплено їх печатками та рахунками-фактурами на оплату №СФ-10/22/73 від 22.10.2019 року, №СФ-10/22/79 від 22.10.2019 року, №Х-11/06/78 від 06.11.2019 року, №СФ-07/15/70 від 15.07.2019 року, №СФ-07/10/76 від 10.07.2019 року, в той час, як відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, оплату поставленого товару здійснив частково. Доказів оплати решти поставленого товару за видатковими накладним №РН-10/22/45 від 22.10.2019 року, №РН-10/22/44 від 22.10.2019 року, №Х-11/06/48 від 06.11.2019 року у розмірі 28586,32 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Таким чином, станом на день прийняття рішення у справі відповідач не оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано, отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому, вимога позивача про стягнення з відповідача 28586,32 грн. заборгованості за поставлений товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МІК до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНСПЕЦТКАНЬ про стягнення 28586,32 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОНСПЕЦТКАНЬ (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 33, код ЄДРПОУ 38035354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69009, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69-А, код ЄДРПОУ 30105738) 28586 (двадцять вісім тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 32 коп. заборгованості та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 11.12.2020 р.

Суддя Д.Г. Заєць