Рішення

від 11.12.2020 по справі 500/2577/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2577/20

11 грудня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Лучко Р.М.

представника відповідача Шмігельська М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області (далі - третя особа, Нестерівська сільська рада), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради, у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом №С-5386/0-1624/0/17-20 від 06.08.2020 року;

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради, у власність для ведення особистого селянського господарства;

здійснити судовий контроль за виконанням рішення в даній справі шляхом зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подати до Тернопільського окружного адміністративного суду в двотижневий строк з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили письмовий звіт про виконання рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.07.2020 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства яка розміщена на території Нестерівської сільської ради за межами населеного пункту. Листом №05386/0-1624/0/17-20 від 06.08.2020 року позивачу відмовлено, оскільки за відомостями Нестерівської сільської ради на даній земельній ділянці розміщені об`єкти комунальної власності. В той же час, зазначення в листі-відмові про розміщення на земельній ділянці об`єктів комунальної власності та посилання у зв`язку з цим на ст.83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), не може вважатися належною підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області 05.10.2020 року подано до суду відзив на позов (а.с.26-29). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на адресу Нестерівської сільської ради було скеровано листа від 13.07.2020 року №18-19-0.52-4272/2-20 про надання пропозицій щодо прийняття наказу щодо відведення ділянки позивачу. Третьою особою у листі від 17.07.2020 року за №172 повідомлено, що земельна ділянка хоч і розміщена за межами населеного пункту, та згідно п."б" ч.2 та ч.3 ст.83 ЗК України перебуває комунальній власності Нестерівської сільської територіальної громади, оскільки на ній розміщені об`єкти комунальної власності. Таким чином, позиція Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення землевпорядної документації є законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Нестерівською сільською радою 27.10.2020 року подано до суду відзив (а.с.50-51), що розцінюється як пояснення третьої особи в силу вимог ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказує, що 31.01.2001 року сесія Несторівської сільської ради прийняла рішення №52 "Про перенесення земельної ділянки на якій розміщені окремі земельні частки (паї) за клопотанням зборів членів КСП "Нива". Дане рішення було прийнято у зв`язку із тим, що на земельній ділянці є майно (сад), що не підлягає паюванню, відтак його було вирішено передати сільській раді. Так, рішенням Несторівської сільської ради №63 від 03.12.2003 року "Про приймання майна соціальної сфери та майна, що не підлягає паюванню" прийнято вказане майно у комунальну власність.

Ухвалою суду від 13.11.2020 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.1-10) та відповіді на письмові пояснення (а.с.58-60). Звернув увагу, що з оскаржуваної відповіді не вбачається обґрунтування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав не відповідності земельної ділянки. Вважає, що прийняття судом рішення про зобов`язання надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки, що належить до повноважень саме Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, є єдиним способом захисту порушених прав позивача.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві (а.с.26-29). Повідомив, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення власність спірної земельної ділянки Позивачам у зв`язку із невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам Земельного кодексу України, а саме ст.83, 120, 122 ЗК України, є правомірною та законною.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою від 01.07.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Нестерівської сільської ради за межами населеного пункту (а.с.12). До вказаної заяви позивачем також було долучено копію паспорта, ідентифікаційного коду та викопіювання з планово-картографічних матеріалів щодо бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с.13).

На виконання наказу Держземагентства України від 15.10.2014 №328 "Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року", рішення колегії Держземагентства України №2/1 "Про обов`язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності", яким запроваджено з 15.10.2014 обов`язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, відповідачем було скеровано на адресу Нестерівської сільської ради лист 13.07.2020 року №18-19-0.52-4272/2-20 (разом із копіями представлених позивачем документів) для надання пропозицій щодо прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області наказу щодо відведення ділянки позивачу.

У відповідь на вказаний лист Нестерівська сільська рада листом від 17.07.2020 №172 повідомила відповідача, що земельна ділянка хоч і розміщена за межами населеного пункту, та згідно п."б" ч.2 та ч.3 ст.83 ЗК України перебуває у комунальній власності Нестерівської сільської територіальної громади, оскільки на ній розміщені об`єкти комунальної власності (а.с.15).

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області, посилаючись на ч.7 ст.118 та ст.83, 120, 122 ЗК України, листом від 06.08.2020 року №С-5386/0-1624/0/17-20 відмовлено позивачу у задоволенні його клопотання з огляду на те, що за відомостями Нестерівської сільської ради на земельній ділянці розміщені об`єкти комунальної власності (а.с.14).

Не погодившись із відмовою суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (ч.3 ст.22 ЗК України).

Згідно із ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.

Згідно з ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Отже, цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, ч.7 ст.118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Приписи пп.31 п.4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Крім того, за правилами пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (далі - Положення №333), головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області належить питання надання дозволу з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поза межами населеного пункту.

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Разом з цим, згідно з п.84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 року № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Серед іншого, п.123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Таким чином, наданий відповідачем лист від 06.08.2020 року №С-5386/0-1624/0/17-20, в якому Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області зазначено про відмову позивачу у задоволенні його клопотання з огляду на те, що за відомостями Нестерівської сільської ради на земельній ділянці розміщені об`єкти комунальної власності, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Що стосується підстав відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 2,0 га для ведення особистого селянського господарства - позиції Нестерівської сільської ради, викладеної в листі від 17.07.2020 року №172, суд враховує, що ст.12 ЗК України визначено повноваження сільських селищних, міських рад на розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Водночас розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення відноситься до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, тобто у даному випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області. При цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку розпорядника земельними ділянками державної власності з`ясовувати та враховувати позицію органу місцевого самоврядування при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Разом з цим, в листі Нестерівської сільської ради від 17.07.2020 року №172 вказано про заперечення стосовно надання земельної ділянки у власність, з огляду на те, що спірна земельна ділянка хоч і розміщена за межами населеного пункту, однак перебуває у комунальній власності Нестерівської сільської територіальної громади, оскільки на ній розміщені об`єкти комунальної власності.

Так, 31.01.2001 року рішенням сесії Несторівської сільської ради №52 "Про перенесення земельної ділянки на якій розміщені окремі земельні частки (паї)" за клопотанням зборів членів КСП "Нива" перенесено земельну ділянку, на якій розташовані земельні частки (паї) № НОМЕР_1 площею 3,07 га, № НОМЕР_2 площею 2,83 га, № НОМЕР_3 площею 2,67 га, №278 площею2,78 га, № НОМЕР_4 площею 3,11 га з урочища "Сад" в урочище "Березина".

Як встановлено судом вказане рішення було прийнято у зв`язку із тим, що на земельній ділянці є майно (сад), що не підлягає паюванню, відтак його було вирішено передати сільській раді.

Надалі рішенням Несторівської сільської ради №63 від 03.12.2003 "Про приймання майна соціальної сфери та майна, що не підлягає паюванню" сільська рада прийняла, зокрема, вищевказане майно на свій баланс.

Суд зазначає, що перебування майна на балансі балансоутримувача не є безумовною підставою набуття ним права власності на це майно, а також на земельну ділянку на якій воно розташоване.

При цьому, ні відповідачем, ні третьою особою не надано, а судом не здобуто доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності третьої особи, а не у державній власності. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Отже, встановлені судом обставини та законодавчі положення, що регулюють спірні правовідносини свідчать про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, що дає підстави для висновку про не відповідність оскаржуваної відмови, викладеної у листі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 06.08.2020 року №С-5386/0-1624/0/17-20, критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а відтак є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Відповідний суб`єкт владних повноважень за наслідком розгляду клопотання та аналізуючи пакет доданих до нього документів дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача в двотижневий строк з моменту набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень ст.382 КАС України, тому суд вважає, що у встановленні судового контролю шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної відмови.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на суму 840,80 грн. відповідно до платіжного доручення від 11.09.2020 року №0.0.1831223984.1 на суму 1681,60 (а.с.11) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлену листом №С-5386/0-1624/0/17-20 від 06.08.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га, яка розміщена на території Нестерівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області у власність для ведення особистого селянського господарства та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лисенка, 20а,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39766192);

третя особа:

- Нестерівська сільська рада Зборівського району Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: с. Нестерівці,Зборівський район, Тернопільська область,47283 код ЄДРПОУ/РНОКПП 03875986) .

Головуючий суддя Мандзій О.П.