Рішення

від 17.12.2020 по справі 620/5889/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/5889/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Блохіної Н.В.,

представника відповідача - Назаренко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новолайн" до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Новолайн (далі - ТОВ Новолайн ) 30.11.2020 звернулось до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн., винесену в рамках виконавчого провадження №63471796.

Позов мотивовано тим, що ТОВ Новолайн не має можливості виконати рішення суду, оскільки не є власником бетонного паркану, демонтаж якого товариство зобов`язано здійснити. Так, станом на дату прийняття рішення Чернігівським апеляційним судом, бетонний паркан належав іншій особі, що не враховано апеляційним судом та стало одним із доводів касаційної скарги, яка на даний час не розглянута.

Враховуючи наведене, вважає, що державний виконавець, знаючи про існування обставин, які унеможливлюють виконання рішення та можуть завдати шкоди і збитків правам та інтересам інших осіб, прийняв спірну постанову.

Ухвалою судді від 10.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов, у якому зазначив, що ТОВ Новолайн не було надано виконавцю належних доказів виконання рішення суду, у зв`язку із чим до боржника було застосовано штрафні санкції. Крім того, зазначив, що визнання спірної постанови протиправною та її скасування порушить порядок виконання рішення суду відповідно до статті 63 Закону України Про виконавче провадження та вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання, у разі подальшої відмови Касаційного цивільного суду в задоволенні касаційної скарги боржника на постанову Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Судом встановлено, що постановою Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020 у справі №751/432/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Новолайн про визнання незаконним п. 1.2.2 рішення № 21/VII-25 Чернігівської міської ради від 29.06.2017 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та приведення земельної ділянки у попередній стан - задоволено, у зв`язку з чим зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Новолайн привести земельну ділянку площею 0,0291 га (кадастровий номер 7410100000:01:011:0204) у попередній стан шляхом демонтажу встановленого бетонного паркану.

30.10.2020 Новозаводським районним судом міста Чернігова видано виконавчий лист №751/432/20 про зобов`язання ТОВ Новолайн привести земельну ділянку, площею 0,0291 га (кадастровий номер 7410100000:01:011:0204), у попередній стан шляхом демонтажу встановленого бетонного паркану.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви стягувача відповідачем відкрито виконавче провадження із примусового виконання вказаного вище рішення суду, про що винесено постанову від 03.11.2020 ВП №63471796, та зобов`язано його виконати в строк до 17.11.2020 (а.с. 10, 11).

Листом від 17.11.2020 позивач повідомив державного виконавця, що постанова Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020, на підставі якої видано виконавчі документи, оскаржена до Верховного Суду. Окрім того, зазначено, що ТОВ Новолайн зобов`язано знести паркан, який на дату прийняття апеляційною інстанцією оскаржуваного рішення належав іншій особі. Таким чином, ТОВ Новолайн не має можливості виконати рішення суду, оскільки не є власником цього майна. Враховуючи наведене, позивач просив відповідача вирішити питання про відкладення виконавчих дій та з метою недопущення порушення прав і свобод ТОВ Новолайн та інших осіб - звернутись до суду за роз`ясненням виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020 (а.с. 15).

18.11.2020 відповідачем складено акт державного виконавця про невиконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020 (а.с. 61).

19.11.2020 відповідачем винесено постанову про накладення на ТОВ Новолайн штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн. (а.с. 62-63) та направлено її на адресу позивача листом від 19.11.2020 №84052 (а.с. 8).

Вважаючи вказану постанову протиправною, ТОВ Новолайн звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно із статтею 273 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 18 Цивільного процесуального кодексу України установлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З системного аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 19.11.2020 позивачем державному виконавцю не було надано належних доказів виконання у повному обсязі постанови Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020 у справі №751/432/20. Також не надано доказів вжиття заходів на виконання судового рішення, які підтверджували б поважність невиконання рішення суду у встановлений строк.

У зв`язку з вищенаведеним та відсутністю у державного виконавця відомостей щодо виконання боржником судового рішення у справі №751/432/20, суд вважає, що ним обґрунтовано в межах виконавчого провадження №63471796, прийнято постанову від 19.11.2020 про накладення на ТОВ Новолайн штрафу у розмірі 5100,00 грн.

При цьому, щодо доводів позивача, що бетонний паркан, демонтаж якого виконавчим документом зобов`язано здійснити ТОВ Новолайн , не належить боржнику (а.с. 18-19), суд зазначає, що станом на день винесення спірної постанови постанова Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020 набрала законної сили, тому підлягає обов`язковому виконанню.

Крім того, наведені обставини стали підставою касаційної скарги, поданої ТОВ Новолайн , та ухвалою Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №751/432/20 зупинено виконання постанови Чернігівського апеляційного суду від 06.10.2020 (а.с. 73-75). На виконання вказаної ухвали касаційного суду, держаним виконавцем винесено постанову від 14.12.2020, якою зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №63471796 (а.с. 66-67).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції , п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі Immobiliare Saffi проти Італії , заява №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

Так, у п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (д и в. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009).

Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Заради цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждалої сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ.

Таким чином, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника.

Принцип res judicata (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на ТОВ Новолайн штрафу в розмірі 5100,00 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні правові підстави для скасування даної постанови, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Новолайн" до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новолайн" (код ЄДРПОУ 39966416, вул. Дніпровська, буд. 34, м. Чернігів, 14010).

Відповідач: Новозаводський відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (код ЄДРПОУ 35029699, вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030).

Суддя С.В. Бородавкіна