Постанова

від 15.12.2020 по справі 280/5611/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5611/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2020 (суддя першої інстанції Сацький Р.В.) в адміністративній справі №280/5611/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагромет" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 р. № 0003220509,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промагромет» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2019 № 0003220509 форми «Р» яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 157546,25 грн, з яких за основним платежем 126037,00 грн, та штрафні (фінансові) санкції в сумі - 31509,25 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Європейські будівельні традиції" (код ЄДРПОУ 42333772). Під час проведення перевірки ТОВ "Промагромет" були надані належним чином оформлені документи бухгалтерського обліку на підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Європейські будівельні традиції" у листопаді 2019 року. Зазначений суб`єкт господарювання здійснював постачання товарів (продукції) згідно із належним чином оформленими первинними документами та за придбаний товар між підприємствами були проведені розрахунки у безготівковій формі. При господарських операціях реєструвались та складались всі первинні документи, у тому числі податкові накладні, які ТОВ "Європейські будівельні традиції" на законних підставах зареєструвало. ТОВ "Європейські будівельні традиції" станом на період взаємовідносин із ТОВ "Промагромет", було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Придбані від вищеназваного підприємства товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ "Промагромет" на підставі видаткових накладних із занесенням відповідних операцій в бухгалтерський облік, між підприємствами проведені розрахунки, що в свою чергу призвело до змін в активах ТОВ "Промагромет" та його зобов`язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2020 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та закрити провадження у справі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що ТОВ "Промагромет" є суб`єктом господарювання, зареєстрованим 08.06.2016 за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, буд. 50, приміщення 28. Основним видом діяльності підприємства за кодами КВЕД є: 46.14 Діяльність посередників торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками (основний), 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Головним управлінням Державної податкової служби у Запорізькій області у жовтні 2019 року було проведено позапланову документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Промагромет» (код 40549365) з метою встановлення своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати ПДВ за лютий 2019 р. при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Європейські будівельні традиції» (код 42333772).

За результатом проведеної документальної позапланової виїзної перевірки складено Акт №66/08-01-05-09/40549365 від 23.10.2019.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що ТОВ "Промагромет" не надав одного з первинних документів, а саме ТТН, проведеним аналізом діяльності ТОВ "Європейські будівельні традиції" по операціях з контрагентом-постачальником встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів; наявне кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, за фактом пособництва невстановленими особами в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах суб`єктам господарювання реального сектору економіки підприємством ТОВ «Промінвестбуд Славутич» (ЄДРПОУ 34845502), шляхом документального оформлення неіснуючих операцій з продажу товарів (надання послуг) та за фактом здійснення невстановленими слідством особами фіктивного підприємництва, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. Таким чином, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність ТОВ "Європейські будівельні традиції" та ТОВ «Промінвестбуд Славутич» свідчить те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення (вих. №42 від 28.10.2019) на акт перевірки, проте листом-відповіддю на заперечення № 12323/10/08-01-05-09-11 від 04.11.2019 висновки акту перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області залишені без змін.

На підставі Акту перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області 05.11.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0003220509, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 157 546,25 грн, з яких за основним платежем 126037,00 грн та штрафні (фінансові) санкції в сумі 31509,25 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в Акті перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.

Пункт 44.1 статті 44 ПК України передбачає, зокрема, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, а згідно абзацу третього цього пункту податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.4 вказаної статті визначає, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 201.3 статті 201 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Матерілами справи встановлено, що позивач у період, що перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ "Європейські будівельні традиції" відповідно до Договору №1 від 16.01.2019.

Так, ТОВ "Європейські будівельні традиції" зобов`язувалося поставити та передав у власність, а Покупець приймає і оплачує партіями товар. Найменування (асортимент), склад (комплектність) та кількість Товару визначаються в рахунках-фактурах та накладних на кожну партію товару. Поставка товару Покупцеві разом з усіма його приналежностями та документами здійснюється Постачальником на умовах СРТ - склад Покупця, у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року - за адресою: Запорізька області, м. Запоріжжя та здійснюється силами (засобами) Постачальника. Договір діє з моменту підписання його Сторонами до 31.12.2019. Номенклатура товару: Шар опори, Бобишка, Втулка БРАЖ 9-4, Ребро, Ущільнення з масло-стійкою гуми, Втулка, Шпонка, Грунт ГФ-021 сірий, Розчин для фарби, кільце, прокладка Кільце НС, Кільце упорне, Гайка, Кришка, Фланець, Шайба, Корпус підшипника, Шпонка, Кільце, Кришка. (Товар)

Для підтвердження реальності взаємовідносин ТОВ "Промагромет" з ТОВ "Європейські будівельні традиції" позивачем до матеріалів справи надано копію договору постачання №1 від 16.01.2019, копії видаткових накладних №БТ00-000005 від 04.02.2019, №БТ00-000004 від 01.02.2019, №БТ00-000006 від 05.02.2019, №БТ00-000010 від 18.02.2019, №БТ00-000011 від 18.02.2019, №БТ00-000012 від 19.02.2019, №БТ00-000013 від 20.02.2019, копії рахунків фактури №10 від 18.02.2019, №13 від 20.02.2019, №12 від 19.02.2019, №11 від 18.02.2019, №6 від 05.02.2019, №5 від 04.02.2019, №4 від 01.02.2019, копії платіжних доручень №584 від 21.02.2019, №587 від 22.02.2019, №583 від 20.02.2019, №688 від 02.04.2019, №600 від 25.02.2019, №630 від 12.03.2019, №662 від 22.03.2019.

Вказані документи надавалися і до перевірки та відображені у Акті перевірки, що підтверджується відповідачем.

Первинні документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ "Європейські будівельні традиції" у перевіряємий період, тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними та спростовуються вищенаведеними мотивами.

Апелянт зазначає, що податковою інформацією не підтверджується придбання контрагентами товарно-матеріальних цінностей, у підприємства відсутні основні фонди, виробничі потужності, а тому первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані цим контрагентом, не можуть вважатися такими, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. А перерахування коштів не може вважитися сплатою отримувача товарів постачальнику.

Стосовно таких доводів апелянта, судова колегія зазначає наступне.

Апелянтом не спростовано, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому судова колегія виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб`єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.

Згідно положень ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, податковим органом не надано, а отже, сам по собі факт порушення кримінальної справи не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій.

В силу частини першої статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Отже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Також, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів наявності кримінального провадження, яким встановлено факт скоєння злочинів, передбачених статтею 205 КК України Фіктивне підприємництво .

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.01.2020 в адміністративній справі №280/5611/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 грудня 2020 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва