Постанова

від 16.12.2020 по справі 420/1497/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1497/20 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В., при секретарі -Поповій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Софінова до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2020 року ТОВ Софінова (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.02.2020 року №0005000501, №0005030501, та №0005010501.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Софінова з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року , а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку позивача відсутні порушення вимог ПК України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДПС подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Софінова зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.06.2009 року за №1 556 102 0000 035653.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; виробництво тари з пластмас; виробництво інших виробів із пластмас (основний); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля.

В період з 26.12.2019 року по 13.01.2020 року на підставі наказу ГУ ДПС від 09.12.2019 року №2350, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, направлень на перевірку, посадовими особами ГУ ДПС було проведено планову документальну перевірку ТОВ Софінова з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2018 року по 30.09.2019 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №37/15-32-05-01/36501610 від 20.01.2020 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.102.2.1 п.102.2 ст.102, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1, п.2, п.3, п.5, п.6 ст.9, п.1 ст.11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.12, П(с)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 13309,00 грн., у тому числі за 3 квартали 2019 року - 13309,00 грн.;

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.102.2.1 п.102.2 ст.102, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.1, п.2, п.3, п.5, п.6 ст.9, п.1 ст.11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.12, П(с)БО 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2018 рік - 1527130,00 грн.; за три квартали 2019 року - 1516583,00 грн.;

- п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 510592,00 грн., в т.ч. березень 2018 року - 227288,00 грн. квітень 2018 року - 172523,00 грн., травень 2018 року - 110781,00 грн..

За результатами вищезазначеної перевірки ГУ ДПС були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.102.2.1 п.102.2 ст.102, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2, п.3, п.5, п.6 ст.9, п.1 ст.11 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.5, п.6, п.7, п.10, п.11, п.12, П(с)БО 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 - ППР форми Р №0005000501 від 10.02.2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 19964,00 грн. в тому числі: за податковим зобов`язанням у - 13309,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на 6655,00 грн.; та ППР форми П №0005010501 від 10.02.2020 року, яким позивачу встановлено суму завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1516583,00 грн., за звітний період - три квартали 2019 року;

- за порушення п.44.1 ст.44, ч. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - ППР форми Р №0005030501 від 10.02.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 765888,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 510592,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 255296,00 грн..

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем господарських витрат та податкового кредиту з ПДВ, оскільки позивачем як податковому органу, так і суду були надані всі первинні документи, що стосуються господарських операцій між ним та його контрагентами на підтвердження реального вчинення цих операцій на досягнення позивачем законної мети здійснення господарської діяльності, які не були спростовані відповідачем.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2018 року між позивачем (як покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю БУД СЕРВІС (як постачальником) було укладено договір поставки №95, предметом якого є товари широкого асортименту згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно п.п.4.1, 5.1, 5.2 вказаного Договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках видаткових накладних на кожну окрему поставку. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується по факту поставки, в термін 5 (п`яти) календарних днів після переходу права власності на товар.

04.03.2019 року між ТОВ Софінова (як покупцем) та ТОВ СОТ ТРЕЙД ЛТД (як постачальником) було укладено договір поставки №101, предметом якого є товари широкого асортименту згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Умови зазначеного договору є аналогічними умов договору від 01.03.2018 року №95, укладеного між позивачем та ТОВ БУД СЕРВІС .

02.04.2018 року між ТОВ Софінова (як покупцем) та ТОВ Монеда Трейд (як постачальником) було укладено договір поставки №04.18.-01, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та строки, обумовлені цим договором.

Відповідно до п.1.2 вказаного Договору товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна і загальна вартість партії товару, що поставляється визначаються специфікацією, що є додатком до цього договору та його невід`ємними частинами, та/або рахунках, сплачених покупцем в разі його згоди з умовами, викладеними в рахунку. У такому випадку рахунки набирають сили специфікації та стають невід`ємною частиною даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на підтвердження отримання товарів за вищезазначеними договорами, надав усі передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні документи, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти списання товарів, платіжні доручення (т.1 а.с.88-93, 98-100, 105-141, т.2 а.с.115-126).

Крім того, позивачем було надано первинну документацію, що свідчить про використання ТОВ Софінова отриманих від контрагентів постачальників товарів у власній господарській діяльності з виконання робіт з виготовлення продукції на адресу підприємства-замовника, а саме ТОВ Укратлантік (т.1 а.с.215-250, т.2 а.с.1-57, 71-87).

Разом з тим, згідно акту перевірки, вищезазначені операції податковий орган вважає нереальним та такими, що здійснені з метою формування штучного обсягу витрат та податкового кредиту, з огляду на узагальнену податкову інформацію щодо контрагентів позивача - ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд .

Такий висновок ГУ ДПС в акті перевірки обґрунтовує тим, що:

- з баз даних встановлено відсутність у контрагентів позивача ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд ЛТД достатніх трудових ресурсів та основних засобів (власних чи орендованих), необхідних для виконання ними договорів;

- з баз даних (архів електронної звітності - ЄРПН, ІС Податковий блок ) встановлено інформацію щодо не придбавання контрагентами позивача ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд ЛТД у інших суб`єктів господарської діяльності товару, що був реалізований на користь позивача;

- позивачем не надано первинних документів на підтвердження його господарських взаємовідносин з контрагентами.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягів з ЄДРПОУ контрагенти позивача були зареєстровані на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ Софінова в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ.

Відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД, підприємства могли поставляти товар позивачу, який визначений у доданих до матеріалів справи первинних документах (мийні засоби та засоби для чищення; мішки, виготовлені з пропіленових стрічок, призначені для пакування; вироби з полімерних матеріалів; плівку ПВХ та плівковий матеріал та т.і.), що не суперечить положенням чинного законодавства та відповідає загальноприйнятій практиці.

Такі обставини відповідачем не заперечуються.

Також суд першої інстанції встановив, що у період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось.

В акті перевірки також немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ними договорів були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем Державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює лише підставу для перевірки такої інформації.

Зазначена податкова інформація може лише породжувати певні сумніви у посадових осіб контролюючого органу щодо реальності, а тому законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що платнику податків його контрагентами товари не постачались. Використання відповідачем при визначенні порушень платнику податків (що мають наслідком збільшення податковим органом податкових зобов`язань цього платника) лише податкової інформації не є належним способом діяльності суб`єкта владних повноважень позивача відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України.

Сама по собі відсутність у контрагентів транспортних засобів, нерухомого майна, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Крім цього, відповідачем, крім як наведеної з баз даних інформації, не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності у ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд матеріальних та трудових ресурсів.

При цьому податковим органом в акті перевірки було зазначено, що згідно звіту про нарахування єдиного внеску за березень 2018 року на ТОВ БУД Сервіс працювало 4 штатні працівники, а на ТОВ Сот Трейд ЛТД - 1 особа.

Чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності.

Зазначене суперечить висновкам контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не володіли достатньою кількістю трудових ресурсів для здійснення поставок товару, що були предметом вищезазначених договорів.

Також податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних контрагента, або третіх осіб) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала платника податків перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента - здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Посилання податкового органу на інформацію з баз даних (архів електронної звітності -ЄРПН, ІС Податковий блок ) відносно того, що контрагенти позивача ТОВ БУД Сервіс , та ТОВ Сот Трейд ЛТД не придбавали у інших суб`єктів господарської діяльності товар, що був реалізований на користь позивача, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

З акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставини поставки товарів до ТОВ БУД Сервіс , та ТОВ Сот Трейд ЛТД , які у подальшому були поставлені позивачеві, не перевіряли, безпосередній аналіз фінансово-господарських документів не робився.

Крім того, з даного приводу позивач в позові вірно зазначив, що за умови перевірки контрагентів-постачальників підприємств ТОВ БУД Сервіс , та ТОВ Сот Трейд ЛТД лише на підставі даних Податкового блоку неможливо отримати повну та достовірну інформацію про всі господарські операції, оскільки товар може придбаватись такими контрагентами не у платників ПДВ, також такий товар міг придбаватися підприємствами-контрагентами в інші періоди, які не увійшли до перевірки, або бути у залишках у цих суб`єктів господарювання.

Також, як вбачається з наведеного вище, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ Софінова , а також про відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування витрат у бухгалтерському та податковому обліку, а також податкового кредиту з податку на додану вартість.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 09.01.2007 року (у справі Інтерсплав проти України) та від 22.01.2009 року (у справі Булвес АД проти Болгарії), чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на прибуток та податку на додану вартість, ГУ ДПС до суду надано не було.

Також, під час розгляду справи відповідачем не було надано суду будь-яких належних доказів нереальності правочину, укладеного між ТОВ Софінова та його контрагентами.

Відповідачем не були надані ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції: рішення суду відносно контрагентів позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст.55-1 ГК України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ); рішення суду, прийнятого в порядку ст.234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч.3 ст.228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст.207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

В акті перевірки ГУ ДПС також зазначає, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи на підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд , з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, під час проведення перевірки ТОВ Софінова , контролюючим органом було вручено представникам позивача запити про надання первинних документів від 02.01.2020 року та 11.01.2020 року із вимогою надати картку рахунку, договори та первинні документи, пов`язанні із постачанням, зберіганням ТМЦ.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції під час допиту головного бухгалтеру ТОВ Софінова та помічника керівника підприємства, які не заперечували факту отримання запитів від посадових осіб ГУ ДПС, позивачем протягом часу проведення перевірки (з 26.12.2019 року по 13.01.2020 року) були надані податковому органу всі необхідні первинні документи.

Водночас, 14.01.2020 року, вже після завершення виїзної перевірки, податковим органом було складено акт щодо ненадання документів №15/15-32-05-01/3650101 від 14.01.2020 року.

Відповідно до ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З матеріалів справи вбачається, що акт про ненадання документів №15/15-32-05-01/3650101 від 14.01.2020 року, був складений податковим органом вже після завершення перевірки та не містить підпису платника податків або його законного представника, та або інформації (запису), щодо відмови від підписання зазначеного акта.

Також податковим органом не було надано суду доказів ознайомлення позивача із зазначеним актом, а тому, колегія суддів вважає такий акт неналежним доказом ненадання позивачем первинних документів під час документальної виїзної перевірки.

Разом з цим, позивачем було надано до суду всі необхідні первинні документи по його взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ БУД Сервіс , ТОВ Сот Трейд та ТОВ Монеда Трейд , а також з контрагентом-замовником ТОВ Укратлантик . Наданні копії первинних документів, за своїм змістом засвідчують факти здійснення господарських операцій за укладеними договорами. Крім того, такі первинні документи оформлені у відповідності до приписів чинного законодавства, відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та не містять недоліків, які би вказували на їх дефектність.

Контролюючим органом не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок про правомірність формування позивачем господарських витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі зазначених документів, а тому позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складено та підписано 17 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Кравченко К.В. Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.