Постанова

від 03.12.2020 по справі 640/15025/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15025/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Парінова А.Б.,

суддів: Карпушової О.В.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Гужві К.М.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Оксимчук А.О.,

від відповідача (апелянта): Дубенко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.07.2019 № 0009964401, №0009934401.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом зроблено безпідставні висновки щодо відсутності настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ТОВ "Укрінформтрейдсервіс".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта, обґрунтовані зокрема тим, що згідно інформації отриманої від Головного управління ДФС у Харківській області ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" за податковою адресою не знаходиться, податкова інформація щодо вказаного товариства відсутня, відтак, зазначений суб`єкт господарювання не мав змоги виконати свої зобов`язання за правочинами укладеними з позивачем.

За наведених обставин, Офіс великих платників податків Державної податкової служби вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року підлягає скасуванню.

Позивачем, у свою чергу, було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого останній зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а викладені у апеляційній скарзі доводи - такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Разом з цим, позивач стверджує, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору було правильно встановлено обставини справи та надано їм належну правову оцінку з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладені у відзиві обставини, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу відповідно.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби з 03.04.2019 по 19.06.2019 (з урахуванням строків зупинення цієї перевірки та її продовження) проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (код ЄДРПОУ 24364528) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" (код ЄДРПОУ 39749549) за період березень 2016 року - вересень 2017 рік - показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 - 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, про що складено акт перевірки від 26.06.2019 р. № 1925/28-10-44-01/24364528.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України з урахуванням п. 5 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №290, в результаті чого встановлено заниження прибутку всього в сумі 2 678 053 грн., в тому числі, по періодах: за 2016 р. в сумі 833 074 грн., за 2017 рік в сумі 1 844 979 грн.;

- п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 005 530 грн., в тому числі, по періодах: за березень 2016 р. на суму ПДВ 119 591 грн., за квітень 2016 р. на суму ПДВ 138 525 грн., за червень 2016 р. на суму ПДВ 191 407 грн., за липень 2016 р. на суму ПДВ 1 492 грн., за вересень 2016 р. на суму ПДВ 50 842 грн., за жовтень 2016 р. на суму ПДВ 119 958 грн., за грудень 2016 р. на суму ПДВ 303 822 грн., за січень 2017 р. на суму ПДВ 103 750 грн., за лютий 2017 р. на суму ПДВ 156 250 грн., за березень 2017 р. на суму ПДВ 274 467 грн., за квітень 2017 р. на суму ПДВ 351 782 грн., за травень 2017 р. на суму ПДВ 420 117 грн., за червень 2017 р. на суму ПДВ 193 631 грн., за липень 2017 р. на суму ПДВ 153 283 грн., за серпень 2017 р. на суму ПДВ 184 504 грн., за вересень 2017 р. на суму ПДВ 242 109, 34 грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість обґрунтовано відсутністю настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" в силу відсутності у останнього матеріальної технічної та іншої можливості виконати свої зобов`язання за такими правочинами.

На підставі висновків викладених в акті перевірки Офісом великих платників податків ДФС 31.07.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0009964401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств всього на суму 3 347 566,25 грн, в тому числі 2 678 053 грн. за основним платежем та 669 513,25 грн за штрафними санкціями ;

- № 0009934401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 195 008,75 грн, в тому числі 2 556 007 грн за основним платежем та 639 001,75 грн за штрафними санкціями.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено порушення позивачем норм податкового законодавства при формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок взаємовідносин з ТОВ "Укрінформтрейдсервіс". Крім того, судом першої інстанції зазначено, що акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" не є належним доказом відсутності у вказаного суб`єкта господарювання реальної можливості виконати свої зобов`язання за правочинами укладеними з позивачем.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами 1-3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг/товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт їх отримання з метою використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що в межах даних правовідносин повинні бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати факт придбання товарів/послуг та його подальшого використання для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" укладено договори про експедиційне обслуговування від 16.9.2015 року № 551 та від 30.11.2016 року № 879. Зазначені договори є типовими за своїм змістом та окремого дослідження не потребують (т.2 а.с. 99-119) .

Як вбачається із змісту договорів, ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" зобов`язувалось надати позивачу послуги з організації та/або перевезення вантажу.

Так зокрема, пунктом 1 договорів встановлено, що ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" зобов`язується виконати або організувати виконання послуг пов`язаних з перевезенням вантажу. Послуги пов`язані з перевезенням вантажу включають в себе - подачу транспортного засобу з такими технічними характеристиками, що необхідні для перевезення заявленого вантажу, прийняття вантажу для перевезення, збереження вантажу під час перевезення, своєчасна доставка і видача вантажу заявленому вантажоодержувачу та ін.

Пунктом 2 договорів визначено обов`язки експедитора, зокрема, та не виключено - забезпечення своєчасного надання транспортних засобів вантажомісткістю 21 т. та об`ємом не менше 80 м.куб., доставити вантаж за місцем призначення визначеному у заявках та передати вантаж уповноваженій особі, заключати договора з перевізниками, які мають відповідні дозвільні документи, в письмові формі погоджувати із замовником зміни маршруту, виду транспорту шляхом направлення відповідної інформації на електронну адресу замовника, здійснювати доставку вантажу в строки визначені умовами договору.

Також експедитор зобов`язаний доставити вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій особі відповідно довіреності, засвідченій підписом керівника та печаткою вантажоотримувача, а також передати замовнику довіреність, належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, видаткову накладну або акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання.

Вартість послуг визначається щомісячно відповідно до затверджених сторонами тарифів, що включають плату за перевезення вантажу та винагороду експедитора.

В підтвердження настання реальних наслідків позивачем як до перевірки так і до суду надано копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі вантажу на відповідальне зберігання, які оформлювалися між позивачем та його контрагентом за договорами, актів приймання-передачі наданих послуг.

Судом встановлено, що вказані первинні документи оформлено згідно з вимогами законодавства, проте безпідставно не були прийняті до уваги відповідачем виключно з огляду на особу контрагента - ТОВ "Укрінформтрейдсервіс", щодо якого відповідач зробив висновок про здійснення ним діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Необхідність укладення таких договорів та використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивач обгрунтовує тим, що закуповує продукцію (здебільшого - вода мінеральна, питна, солова) у заводів-виробників: ПрАТ "Миргородський завод мінеральних вод", ПрАТ "Моршинський завод мінеральних вод "Оскар", ПІП з іноземними інвестиціями ТОВ "Аква-Еко" та ТОВ "Айдіес Боржомі Грузія", отримує право власності на продукцію в момент її завантаження заводами на визначеного позивачем перевізника.

Водночас, між позивачем як продавцем (постачальником) укладено договори на поставку продукції з покупцями, а також з дистриб`юторами.

Для цілей організації та здійснення перевезень продукції між позивачем та ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" підписано договори на транспортно-експедиторське обслуговування. При цьому, процес поставки організований таким чином, що продукція з моменту її завантаження на складі заводу, прямує до покупця або на відповідальне зберігання - до дистриб`ютора чи до виконавця за договором про логістичне обслуговування чи до зберігача товару.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано копії господарських договорів, залучених до матеріалів справи. Вказані документи підтверджують відповідність зазначеної господарської діяльності статутній діяльності позивача, а також підтверджують мету здійснення господарської діяльності.

Як вбачається із змісту акту перевірки, а також апеляційної скарги, податковим органом не заперечується факт наявності первинної документації складеної на виконання умов договорів експедиційного обслуговування, натомість апелянтом зазначається, що ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" такі зобов`язання не виконувало в силу відсутності у нього матеріальних та трудових ресурсів. При цьому, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів податковий орган підтверджує відомостями встановленими з листа від 22.05.2019 р. №5813/7/20-40-17-2 Головного управління ДФС у Харківській області, яким повідомлено, що ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" за податковою адресою: 64309, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Гоголя, 15/1 не знаходиться.

Крім того, податковим органом з наданої Головним управлінням ДФС у Харківській області інформації встановлено відсутність даних щодо: наявності складських чи інших приміщень, придбання/продажу ідентифікованих товарів наявним трудовим ресурсам (недостатня кількість працівників на підприємстві), власного транспорту, фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

Водночас, колегія суддів зауважує, що як правильно було зазначено судом першої інстанції, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останнього. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 813/8500/13-а встановлено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відтак, доводи податкового органу викладені в акті перевірки та апеляційній скарзі щодо відсутності основних засобів у контрагента позивача, як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентами, не є свідченням відсутності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів контролюючого органу про відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ТОВ "Укрінформтрейдсервіс" та відповідності заниження зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріально та процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, та враховуючи, що колегією суддів не встановлено порушень судом першої інстанції під час вирішення даної справи, які відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для його скасування, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.В. Карпушова

В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлено 15 грудня 2020 року