Постанова

від 16.12.2020 по справі 580/871/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/871/20 Суддя (судді) першої інстанції: М.А. Білоноженко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьменка В.В., Пилипенко О.Є.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства Міськбуд-Плюс до Виконавчого комітета Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Виконавчого комітета Черкаської міської ради на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року приватне підприємство Місьбуд-Плюс (далі - позивач, ПП Міськбуд-Плюс ) звернулось у суд з позовом до Виконавчого комітета Черкаської міської (далі - відповідач, Виконком Черкаської міськради) про визнання протиправним та скасування рішення від 18 лютого 2020 року №172 Про скасування рішення виконавчого комітету від 07 квітня 2016 року № 393 Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 в місті Черкаси .

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на надання судом оцінки його доводам, не зазначення доказів та норм матеріального права, на підставі яких зроблено висновок про задоволення позову, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що скасоване судом рішення прийнято на виконання покладених на відповідача повноважень, а також з метою усунення протирічь із Генеральним планом міста Черкаси та планом зонування міста. Наголошує, що на момент постановлення рішення судом позивач втратив право оренди земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що рішенням Черкаської міської ради № 2-1723 від 01 жовтня 2015 року з метою визначення функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації території, вирішено розробити детальний план території між вулицями Дахнівська, Мініна і Пожарського та автодороги Н-16 у місті Черкаси, загальною площею 42 га.

Рішенням Черкаської міської ради від 28 липня 2016 року № 2-885 надано ПП Міськбуд - Плюс земельну ділянку площею 5,3731 га (кадастровий номер 7110136700:02:003:0034) без зміни цільового призначення по вул . Менделєєва, 4 , яка за цільовим призначенням віднесена до земель рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) в оренду до 30 квітня 2020 року під комплекс будівель та споруд.

Згідно договора оренди землі від 14 вересня 2016 року, укладеного між Черкаською міською радою та ПП Міськбуд-Плюс , на підставі рішення Черкаської міської ради від 28 липня 2016 року № 2-885, позивачу передано земельну ділянку площею 5,3731 га під комплекс будівель та споруд за адресою: м. Черкаси, вул. Менделєєва, 4.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 07 квітня 2016 року №393 затверджено проект містобудівної документації Детальний план території між вулицями Дахнівська, Соснівська та автодороги Н-16 в місті Черкаси та вказано про врахування проекту детального плану території в якості вихідних даних для розроблення внесених змін до генерального плану міста Черкаси.

18 лютого 2020 року відповідачем прийнято рішення № 172 Про скасування рішення виконавчого комітету від 07 квітня 2016 року № 393 Про затвердження детального плану території між вулицями Дахнівська, Соснівська (Мініна і Пожарського) та автодороги Н-16 в місті Черкаси .

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що його прийнято з метою недопущення конфлікту між положеннями детального плану території, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 07 квітня 2016 року № 393, яким передбачається розміщення на земельній ділянці по вул. Менделєєва, 4 в м. Черкаси рекреаційних закладів під готельний комплекс з максимальною кількістю три поверхи, з положеннями Генерального плана міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29 грудня 2011 року № 3-505, яким передбачається розміщення лісів, та Плана зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04 грудня 2014 року № 2-513, яким відповідну територію віднесено до території природно-заповідного фонда, керуючись позицією Верховного Суду у справі № 826/17865/17 відповідно до пункта 19 постанови від 11 жовтня 2019 року та на підставі статей 52, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ПП Міськбуд-Плюс звернулось з позовом до суду.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні повноваження на прийняття рішення про скасування власного рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 144 Основного закону, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року №280/97-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (залі - Закон України №280/97-ВР).

Пунктом 34 частини 1 статті 26 цього Закону передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 цієї правової норми встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, наведеними положення закріплено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних актів належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року №20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац 1 пункта 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року №2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац 4 пункта 1 мотивувальної частини).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закон України №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 11 Закону України №280/97-ВР передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Частиною 5 статті 59 Закону України №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

У рішенні Конституційним Судом України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 4 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України №280/97-ВР зазначено, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Конституційний Суд України у вказаному рішенні дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Водночас, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Також судом першої інстанції доречно зауважено, що відповідно до положень пункта 15 частини 1 статті 26 Закону України №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає правильним висновок місцевого суду про відсутність у відповідача повноважень на прийняття оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують.

Посилання апелянта на ту обставину, що станом на момент прийняття місцевим судом рішення по суті спора, позивач втратив право користування земельною ділянкою, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки предметом оцінки є правовідносини станом на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітета Черкаської міської залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді В.В. Кузьменко

О.Є. Пилипенко