Постанова

від 16.12.2020 по справі 826/13395/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13395/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаль М.І., Костюк Л.О.

при секретарі судового засідання Шуст Н.А.,

представника відповідача Пінчука Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтаж Компані (попередня назва - Товариство з обмеженою відповідальністю Кредо Плюс ) до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року №0003902204,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Кредо Плюс у подальшому перейменоване у Товариство з обмеженою відповідальністю Електромонтаж Компані (далі - позивач, ТОВ Електромонтаж Компані ) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - апелянт, відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року №0003902204, виданого за результатами проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування та повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість за березень 2014 року по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Компані Інвест ЛТД .

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням контролюючим органом збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 407 488,00 грн. (325 990,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 81 498,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з висновками податкового органу позивач стверджує, що висновки Акту перевірки щодо порушень положень Податкового кодексу України базуються виключно на суб`єктивних припущеннях податкового органу, не мають підтвердження належними доказами, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року №0003902204, складене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що судом невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Електромонтаж Компані перевірялася реальність господарської операції останнього з контрагентом-постачальником ТОВ Компані Інвест Лтд , а саме: реальна можливість (наявність на підприємстві) основних засобів, трудових ресурсів, товарно-матеріальних цінностей, транспортних засобів, тощо) виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Встановлено, що взаємовідносини між ТОВ Кредо Плюс та ТОВ Компані Інвест Лтд здійснювалися на підставі договорів субпідряду, на підставі яких видавалися акти надання послуг, податкові накладні (електромонтажні роботи).

В ході перевірки з`ясовано, що ТОВ Компані Інвест Лтд здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам та використовувалося для прикриття незаконної діяльності.

Окрім того, апелянт посилається на Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07 травня 2014 року №1208/26-59-22-01/38781843 про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ Скрап-Сервіс щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01 лютого по 31 березня 2014 року, згідно якого встановлено, що для мінімізації податкових зобов`язань ТОВ Скрап-Сервіс маніпулює даними податкової звітності та формує технічний кредит іншим СПД.

Посилаючись на такі обставини, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти поданих заяв та клопотань. Іншою ухвалою від 12 листопада 2020 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16 грудня 2020 року.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтаж Компані відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві Пінчук Б.В. підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Електромонтаж Компані , суд першої інстанції виходив з тих обставин, що 05 вересня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки №394/26-57-22-04-21 від 18 серпня 2014 року, винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0003902204, яким позивачу у зв`язку з порушенням п.п.198.1, 198.6, 201.1, 201.2, 201.7 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість всього в сумі 407488,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 325990,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 81 498,00 грн.

Збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських операцій між позивачем і ТОВ Компані Інвест Лтд . У свою чергу безтоварність господарських операцій обґрунтовується контролюючим органом з огляду на: податкову інформацію про відсутність контрагента за місцезнаходженням; відсутність інформації про основні засоби та трудові ресурси ТОВ Компані Інвест Лтд ; відсутність інформації про отримання ТОВ Компані Інвест Лтд дозвільних документів; порушення норм податкового законодавства третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав; постанову прокуратури Деснянського району м. Києва, в якій зазначено про ознаки фіктивності ТОВ Компані Інвест Лтд (даної постанови відповідачем до матеріалів справи не надано, акт перевірки не містить її ідентифікації (а.с.28 том 1).

Інших обставин збільшення позивачу сум грошових зобов`язань, зменшення розміру від`ємного значення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки не містить.

Оцінюючи спірні правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством України не визначено поняття безтоварність (господарської операції). Водночас, Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні пов`язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов`язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.

Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і безтоварна операція є тотожними поняттями.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому, ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб`єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов`язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом ч.6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відомостей про наявність вироку та/або ухвали про закриття кримінального провадження, які набрали законної сили та якими б посадових осіб контрагента позивача або безпосередньо посадових осіб позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 205, 212 КК України, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й колегія суддів апеляційного суду, прийняв до уваги те, що контролюючим органом не надано доказів проведення документальних перевірок контрагента позивача в рамках яких було б встановлено неправомірне формування вказаними суб`єктами господарювання показників податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем.

Таким чином посилання контролюючого органу на наявність ознак фіктивності ТОВ Компані Інвест Лтд не підтверджені належними та достатніми доказами.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 26.06.2018 року у справі № 808/2360/17, від 21 січня 2020 у справі №826/9569/18.

Водночас, контролюючим органом здійснено аналіз змісту та обсягу господарських операцій між позивачем і контрагентом, що вказані в наданих позивачем до перевірки договорах, актах виконаних робіт, податкових накладних. При цьому, зауважень до належності оформлення наданих до перевірки документів акт перевірки не містить.

Ідентичні документи у формі належним чином засвідчених копій долучено позивачем до матеріалів справи.

Доводи контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ Компані Інвест Лтд дозвільних документів спростовуються наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією ліцензії ДАБІ серії АЕ №279198 (а.с.39-40 том 2) на провадження ТОВ Компані Інвест Лтд господарської діяльності пов`язаної із створенням об`єктів архітектури строком дії з 13.09.2013 по 13.09.2016. Ліцензія ДАБІ серії АЕ №279198 надає ТОВ Компані Інвест Лтд право на виконання робіт з електропостачання, електрообладнання, електроосвітлення.

У даному випадку спірні господарські правовідносини мали місце в березні 2014 року, а отже в період дії вказаної ліцензії.

До того ж, ТОВ Компані Інвест Лтд , як встановлено в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи і не заперечується позивачем, виконувало на користь останнього виключно електромонтажні роботи.

З приводу зазначеного апелянт не наводить жодних аргументів в апеляційній скарзі, як і не підтверджує відсутність у контрагента основних трудових ресурсів..

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підтверджених правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 05 вересня 2014 року та правильність висновку суду першої інстанції про необхідність його скасування.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. а ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Між тим, наявність податкових накладних та актів виконаних робіт, дійсно є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування показників податкової звітності, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит та витрати є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

В розумінні статті16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

Податковий кодексу України не містить в собі таких підстав для зменшення платнику податків від`ємного значення з ПДВ, як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов`язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Отже, твердження апелянта про не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об`єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтуються виключно на припущеннях щодо порушення положень податкового законодавства іншими, а ніж позивач особами, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до показників податкової звітності.

Оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б таким особам збільшувались/зменшувались суми грошових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентами недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами безтоварності /неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрованим платником податку на додану вартість. Зворотного відповідачем колегії суддів не доведено.

Обставин незаконності формування податкового кредиту/витрат в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами ТОВ Компані Інвест Лтд мають реальний товарний характер, натомість відповідачем зроблено передчасні висновки стосовно безтоварності операцій позивача з його контрагентом.

За встановлених обставин, колегія суддів не вбачає процесуальних порушень з боку суду першої інстанції, на які посилається відповідач, а саме на неповне з`ясування обставин справи та не дослідження важливих для справи доказів.

Також колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального права під час ухвалення рішення, та вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк