Постанова

від 14.12.2020 по справі 300/36/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/36/20 пров. № А/857/10651/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі № 300/36/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олтек-Інжиніринг до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Олтек-Інжиніринг (далі - ТзОВ Олтек-Інжиніринг , позивач, товариство) звернулося в суд з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (далі - відповідач, апелянт), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що постанова відповідача прийнята за результатами перевірки проведеної з порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823. Крім того зазначав, що після проведення інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці в Івано-Франківській області складено Акт №ІФ-1621/1675/АВ від 18.10.2019, в якому встановлені факти не відповідають дійсним обставинам щодо неофіційного перебування громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТзОВ Олтек-Інжиніринг з огляду на те, що вказані особи виконували ремонтні роботи в квартирі, яка не належить позивачу, на приватне замовлення. Ці факти зазначені в поясненнях ОСОБА_1 , та встановленні в постанові Івано-Франківського міського суду від 10.12.2019 у справі №344/19337/19. Також позивач зазначав, що постановою Івано-Франківського міського суду від 10.12.2019 у справі №344/19337/19 закрито провадження щодо директора ТзОВ Олтек-Інжиніринг за ч.3 ст.41 КУпАП (допуск найманих працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин) у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу №ІФ1621/1675/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 28.11.2019 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт фактично покликається на доводи, зазначені ним у відзиві на адміністративний позов. Зазначає, що інспектором праці було проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого виявлені порушення законодавства про працю та складено відповідний Акт. В акті відображено порушення законодавства про працю, а саме встановлено, що директор ТзОВ Олтек-Інжиніринг допустив до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Апелянт зазначає, що виявлені порушення підтверджуються письмовими доказами, які, на його думку, необґрунтовано залишені судом першої інстанції поза увагою. Крім того, апелянт вважає необґрунтованими покликаннями суду першої інстанції на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2019 року щодо розгляду питання про притягнення директора позивача до адміністративної відповідальності, оскільки, на його думку, таке рішення є невмотивоване та свідчить про односторонність суду при його ухваленні.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, хоча належно повідомлені про дату час та місце розгляду справи.

Відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.205 цього Кодексу.

Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

На підставі ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд перевіряє висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом Управління Держпраці в Івано-Франківській області, на підставі наказу від 10.10.2019 за №1227, та направлення від 11.10.2019 за №15-10/5985, на підставі пп. 3 п. 5, п.10, 16 Порядку №823, провело інспекційне відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин із працівниками у ТзОВ Олтек-Інжиніринг .

За результатами перевірки відповідач склав акт №ІФ-1621/1675/АВ від 18.10.2019, в якому відображено інформацію щодо виявлених порушень директором ТзОВ "Олтек-Інжиніринг" вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України, а саме допуску до роботи, без належного оформлення трудових відносин, одного працівника.

На підставі акту відповідач склав припис про усунення виявлених порушень від 18.10.2019 за №1621/1675/АВ/П, яким зобов`язав позивача усунути виявлені порушення у строк до 31.10.2019.

Надалі, начальник Управління Держпраці, за результатами розгляду справи, 24.10.2019 виніс постанову № ІФ-1621/1675/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф на суму 250380,00 грн.

Позивач не погоджувався з рішенням відповідача, позивач подав до суду позов.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржена постанова відповідача є протиправною та не ґрунтується на дійсних обставинах справи з огляду на те, що жодних даних, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ТзОВ Олтек-Інжиніринг , зокрема, посада, посадові обов`язки, які виконував, період роботи, систематичність отриманої заробітної плати тощо матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (надалі, також - Порядок №823).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, що передбачено пунктом 16 Порядку №823.

Відповідно до пункту 20 Порядку №823, припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Положеннями пункту 10 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Згідно положень частиною 5 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Положення цих норм кореспондуються зі статтею 10 зазначеного Закону, яка визначає право суб`єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів нагляду, зокрема: внаслідок ненадання ними копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, саме на етапі допуску до перевірки юридична особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні такої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного суду від 10.05.2018 у справі №806/2127/16 (адміністративне провадження №К/9901/35465/18) та від 08.08.2018 у справі №П/811/1680/17 (адміністративне провадження №К/9901/11219/18).

Як підтверджується матеріалами справи інспектори не надали директору товариства направлення на проведення інспекційного відвідування, оскільки того не було на робочому місця.

15.10.2019 в Управлінні Держпраці Івано-Франківській області директору ТзОВ Олтек-Інжиніринг врученои копію направлення Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 11.10.2019 №15-10/5985.

Отже, проведення перевірки було розпочато завчасно - без направлення на здійснення такої перевірки, яке інспекторам видано пізніше, ані ж відбувалось саме інспекційне відвідування.

Пунктом 24 Порядку №823 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Так, встановивши порушення позивачем вимог, визначених частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України, згідно з якою працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем винесено оскаржену постанову №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф на суму 125190,00 грн.

При винесенні вказаної постанови відповідач керувався приписами абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з якою юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Під час інспекційного відвідування позивача, інспектором встановлено, що працівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконували штукатурні роботи в середині будинку. Тому, Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час проведення перевірки дійшло до висновку, що позивач допустив до роботи вищевказаних працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомив центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, чим порушив вимоги частини 1, 3 статті 24 КЗпП України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, відповідно до внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

На виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінет Міністрів України прийняв постанову Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу № 413 від 17.06.2015 (далі - Постанова №413).

За правилом, визначеним Постановою №413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17.07.2013 за №509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункти 3, 4 Порядку №509). У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункт 5 Порядку №509). Згідно пунктом 6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. В пункту 7 Порядку №509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку №509).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківській області у справі №344/19337/19 від 10.12.2019, яка набрала законної сили 21.12.2019, провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Рішенням суду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 виконував, на прохання особи штукатурні роботи у квартирі, яка не належить позивачу та заперечив факт виконання робіт на ТзОВ Олтек-Інжиніринг та факт написання письмових пояснень інспектору праці 10.10.2019, що міститься в матеріалах справи та не перебував у трудових відносинах із позивачем.

Відповідно до статті 78 частини 4 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 78 частини 6 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Це рішення набрало законної сили та має преюдиційне значення для цієї справи. Преюдиція - це обов`язковість фактів, встановлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд вважає, що встановлені постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківській області від 10.12.2019 у справі №344/19337/19 обставини є тотожними щодо обставин, які досліджені в даній справі, а відтак обставини, що встановлені вказаною постановою мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

При цьому суд зазначає, що обставини встановленні вищезазначеній постанові, спростовують факт порушення позивачем статті 265 КЗпП. Жодних даних, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ТзОВ Олтек-Інжиніринг , зокрема, посада, посадові обов`язки, які виконував, період роботи, систематичність отриманої заробітної плати тощо матеріали справи не містять.

Покликання апелянта на те, що він не погоджується зі згаданою постановою суду до уваги апеляційний суд не бере, оскільки вона не є предметом перевірки апеляційним судом у цього провадження. Крім того, ця постанова набрала законної сили і є чинною на даний час.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вказаного аналізу законодавства та матеріалів справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року