Постанова

від 14.12.2020 по справі 380/786/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/786/20 пров. № А/857/11539/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Запотічного І.І.,

суддів - Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (суддя Кузан Р.І. ухвалене в м. Львові о 16:01, повний текст складено 25.08.2020) у справі № 380/786/20 за адміністративним позовом Приватного підприємства Арабела-Плюс до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Арабела-Плюс» (далі - позивач, ПП «Арабела-Плюс» ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510. Також стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Арабела-Плюс» судовий збір в сумі 21 020 грн. 00 коп. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, в якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2020 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що перевіряючими при проведенні перевірки позивача встановлено не підтвердження факту надання ТОВ Будівельна компанія Журавель робіт, послуг на адресу ПП Арабела-Плюс . Вважає, що в первинних документах, виписаних ТОВ Будівельна компанія Журавель для ПП Арабела-Плюс зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. Зазначає, що фактично ПП Арабелла-Плюс здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Будівельна компанія Журавель і складенно первинні документи (договір, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні) всупереч норм частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Апелянт вважає, що судом першої інстанції не перевірено, якими силами та засобами виконувались роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до обєкта, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт/послуг тощо. Крім цього апелянт не погоджується з стягнутою сумою витрат на правничу професійну допомогу, вважаючи суму стягнення такої завищеною.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає такі необгрунтованими та безпідставними, а тому просить оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Крім цього, представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 17450, 00 грн.. В додатку до даного клопотання надано відповідний розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу.

Представник апелянта надав письмові додаткові пояснення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному порядку, в яких зазначив, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17450,00 грн. не є співмірними по відношенню до складності справи та не відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт. Просив відмовити в задоволенні клопотання щодо витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ПП «Арабела-Плюс» зареєстроване як юридична особа код ЄДРПОУ 32524477. Місцезнаходження: 79056, м.Львів, вул. Пластова, 1.

Судом встановлено, що Головним управління ДПС у Львівській області на підставі наказу від 09.08.2019 №4800 «Про проведення документальної виїзної планової перевірки» , з урахуванням наказу №25 від 03.09.2019 «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Львівській області №4800 від 09.08.2019, відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України, проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Арабела-Плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 20.09.2019 №27/05-10/32524477 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «Арабела-Плюс» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01.01.2016 по 30.06.2019» (далі - Акт).

Відповідно до висновків Акту, перевіркою встановлено порушення ПП «Арабела-Плюс» (код ЄДРПОУ 32524477):

- п.5,6,7,9 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 145815 грн., в т.ч. за І півріччя 2019 року в сумі 1452815 грн.;

- п.198.1 п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 288537,00 грн., у тому числі за серпень 2018 року в сумі 288537,00 грн.

Відтак, в подальшому, на підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 №0000950510, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1452815 грн. та №0000940510, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 360671,25грн., в тому числі 288537 грн. - основного платежу та 72134,25 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі прийняті з порушенням положень Податкового кодексу України, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем, на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках.

Зокрема, як вірно встановлено судом першої інстанції в матеріалах справи наявні первинні документи, а саме: договір підряду №25/09/17 від 25.09.2017 з додатками (договірна ціна на будівництво мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перехрестя з вул. Лугова) в Оболонському районі м.Києва; Календарний план виконання робіт); довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрати (форма №КБ-3) за листопад, грудень 2017 року, квітень 2018 року; акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2); податкові накладні.

Аналізуючи вказані первинні документи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі оформлені належним чином, та досліджувались під час перевірки, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій з ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів. Вказана обставина не спростовується висновками перевірки.

Доводи апелянта з приводу невідповідності вказаних документів вимогам законодавства, зводяться лише до того, що в актах приймання виконаних будівельних робіт описані однотипні роботи, а також не вказано кількості людино-годин, витрачених на обсяг цих робіт.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, наявні в матеріалах справи копії таких актів містять детальний перелік виконаних будівельних робіт, а також їх загальний обсяг та вартість.

Таким чином колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що твердження відповідача про невідповідність вказаних первинних документів вимогам законодавства не підтверджується дійсними обставинами та спростовується наявними у справі письмовими доказами.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Арабела-Плюс» (Замовник) та ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» (Підрядник) укладено договір підряду №25/09/17 від 25.09.2017. Згідно з п.1.1 та п.1.2 Договору, Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати увесь комплекс робіт «під ключ» з Будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул.Лугова) в Оболонському районі м.Києва, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт) для виконання робіт Підрядника, проектно-кошторисну документацію, ознайомити Підрядника з переліком матеріалів та обладнання, які поставлятиме Замовник, забезпечити фінансування будівництва, призначити представника з технічного нагляду за будівництвом, прийняти завершений будівництвом об`єкт і оплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.5.1 Договору, здавання-приймання виконаних робіт (етапів робіт) оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт, оформленими за місячний період та довідками про їх вартість, підписаними обома Сторонами.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору складається з витрат Підрядника на придбання матеріалів та обладнання для виконання робіт, передбачених цим Договором, витрат Підрядника на тимчасове використання джерел електропостачання, водопостачання, охорони будівельного майданчика тощо та вартості самих робіт, що виконуються Підрядником за цим Договором. Оплата за цим Договором здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником на банківський поточний рахунок Підрядника коштів у національній валюті України на підставі актів виконаних робіт та довідок про їх вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» робіт з будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул.Лугова) в Оболонському районі м.Києва та їх оплати ПП «Арабела-Плюс» , позивачем долучено до матеріалів справи копії актів №1 від 02.11.2017, №2 від 16.11.2017, №3 від 13.12.2017, №4 від 13.04.2018; довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрати від 02.11.2017, від 16.11.2017, від 13.12.2017, та від 13.04.2018; платіжних доручень про оплату вартості будівельних робіт; податкових накладних; контрольної картки №17050113-Об на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з прокладенням водопроводу та каналізації, виданої Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації, з відповідним актом про фактичне відновлення благоустрою.

Після завершення будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу, комісія у складі представників ПрАТ «АК «Київводоканал» , ПП «Арабела-Плюс» та ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» 19.04.2018 склали акт №379 технічного приймання тимчасової каналізації на період будівництва об`єкту.

Крім цього, 26.04.2018 між ПП Арабела-Плюс та ПрАТ «АК «Київводоканал» укладено договір №19221/5-05-Б на надання послуг з водопостачання та прийняття стічних вод через приєднані мережі.

Також, 01.06.2018 позивачем отримано Сертифікат (серії IV №163181520620), яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта Автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул. Лугова) в Оболонському районі м.Києва проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. 04.07.2018 за позивачем зареєстровано право власності на Автозаправний комплекс з адміністративними приміщеннями та АГЗП по вул. Богатирській 1/20 в м.Києві, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно п. 5-8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО 16), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з урахуванням вказаних правових норм та досліджених доказів у справі, понесені позивачем витрати по виконанню ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» робіт з будівництва мереж водопостачання та каналізації підтверджуються належними первинними документами.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог вказаного Положення.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Крім цього, відповідно до абз.абз.1-3,5 п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.201.16 ст.201 ПК України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до вказаних Порядків, податковий орган за допомогою різних засобів і методів здійснює аналіз наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства , і у випадку виявлення ознак нереальності здійсненої господарської операції поставки товару чи виконання робіт суб`єктом господарювання, здійснює блокування податкових накладних Постачальника, тим самим упереджує формування покупцем незаконного податкового кредиту.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, всі податкові накладні були складені ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017, а відтак, з огляду на застосування положень п. 201.16 ст.201 ПК України, для покупця таких товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Вказане підтверджується також висновками акту перевірки.

Оскільки наявними у матеріалах справи доказами, підтверджується обставина фактичного виконання робіт з Будівництва мереж водопостачання та каналізації автозаправного комплексу з адміністративними приміщеннями та АГЗП на вул. Богатирська (перетин з вул. Лугова) в Оболонському районі м.Києва з метою використання цього об`єкту у власній господарській діяльності, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкових наслідків таких операцій.

Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача ресурси не давали можливості для виконання ним робіт, обумовлених укладеним договором підряду з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку цього контрагента та про обізнаність позивача, як платника податків, щодо такої та злагодженості дій між ними.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Будівельна Компанія «Журавель» мали реальний характер, що вказує на помилковість висновків податкового органу про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток та заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, а відтак судом першої інстанції підставно визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.10.2019 №0000950510 та №0000940510.

Щодо стягнення з ГУ ДПС у Львівській області на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу то колегія суддів суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача адвокатом Яцишин У.М. 04.02.2020 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги, укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням «Ловейлс» , та попередній розрахунок суми судових витрат, а 05.08.2020 подано клопотання про долучення до матеріалів справи остаточного розрахунку суми судових витрат.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами врегульовано ст.134 КАС України.

За положеннями цієї статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Крім цього, згідно ч. 5. ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем подано до суду першої інстанції заперечення щодо обґрунтування позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено, що позивачем не надано жодних документів які підтверджують вартість правничої допомоги адвоката.

Відповідно до ст 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

З аналізу наведених норм суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Проте, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2020 між ПП «Арабела-Плюс» , в особі директора Струк М.Я. та Адвокатським об`єднанням «Ловейлс» в особі керуючого партнера Сивого Р.Б. укладено договір про надання правової допомоги №АО/С-20/53. Додатком до цього договору №1 від 24.01.2020 сторонами узгоджено вартість наданої адвокатським об`єднанням позивачу правової допомоги по підготовці і здійсненню представництва у Львівському окружному адміністративному суді та у відповідних судах апеляційної та касаційної інстанцій по судовій справі №380/786/20, з застосуванням тарифу погодинної оплати в розмірі 2490,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одну годину надання послуг правової допомоги.

В подальшому, в підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги, представником позивача подано акт наданої правової допомоги від 29.07.2020. Згідно з вказаним актом загальна вартість наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги становила 26600 грн., в тому числі: 1660,00 грн. - зустріч з клієнтом, отримання документів, попередня консультація (40 хв. роботи адвоката); 4980,00 грн. - аналіз документів (2 год. роботи адвоката); 2490,00 грн. - підготовка правової позиції у справі (1 год. роботи адвоката); 7470,00 грн. - підготовка позову (3 год. роботи адвоката); 10000 грн. - участь в судових засіданнях. На підтвердження факту оплати вказаних послуг представником позивача долучено платіжне доручення №0002451407 від 30.07.2020 на суму 26600,00 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява у цій справі складена та підписана представником позивача 22.01.2020 та подана до суду 24.01.2020. При зверненні до суду представник позивача - адвокат Яцишин У.М. діяла на підставі довіреності № АП20/01 від 09.01.2020, виданої ПП «Арабела-Плюс» , та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Тобто, здійснюючи представництво інтересів позивача до моменту звернення до суду, адвокат ОСОБА_1 діяла не відповідно до договору про надання правової допомоги №АО/С-20/53 від 10.01.2020, укладеного позивачем з Адвокатським об`єднанням «Ловейлс» , а на підставі окремого договору доручення, оскільки адвокатським об`єднанням визначено цього адвоката відповідальним за ведення справи №380/786/20 лише 24.01.2020.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що поданий представником позивача акт приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2020 не в повній мірі підтверджує факт надання вказаних послуг адвокатами Адвокатського об`єднання «Ловейлс» . Тому, з урахуванням тривалості всіх судових засідань у цій справі та вартістю години роботи адвоката адвокатського об`єднання, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підтвердженою сумою витрат позивача на правничу допомогу за участь адвоката в судових засіданнях, є сума в розмірі 7470,00 грн, яку підставно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до поданого розрахунку, витрати на професійну правничу допомогу, повязані з розглядом справи становлять 17450, 00 грн.. При цьому, як зазначено 1 година роботи -2490 грн.

Як зазначає позивач аналіз документів (аналіз судового рішення суду першої інстанції, ознайомлення із апеляційною скаргою) - 2 год. роботи - 4980грн.; підготовка відзиву на апеляційну скаргу 3 год. роботи - 7470, 00 грн.; участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції 5000 грн.

Колегія суддів враховуючи не значну складність даної справи, кількість судових засідань та їх тривалість, враховуючи поєднаність та аналогічність роботи адвоката щодо аналізу та вивчення змісту судового рішення суду першої інстанції та ознайомлення з апеляційною скаргою та в подальшому підготовки відзиву на апеляційну скаргу вважає, що співрозмірною та підтвердженою сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції є сума 5000 гривень, яку слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, в користь позивача.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з наведених вище мотивів, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 380/786/20 без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області в користь ПП Арабела-Плюс понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000, 00 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 17.12.2020