ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 810/1625/16
адміністративне провадження № К/9901/42049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року (суддя Василенко Г.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №810/1625/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМС до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю КМС (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2015 року №0001252201 та №0001242201.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі результатів документальної позапланової виїзної перевірки підприємства, проведення якої суперечить вимогам чинного законодавства.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.12.2015 року №0001252201 та №0001242201.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із наявність судового рішення, яким встановлено відсутність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та скасовані накази податкового органу від 30.10.2015 року №418 та від 05.11.2015 року №430 на проведення перевірки. Суд дійшов висновку, що всі наступні дії податкового органу, зокрема, щодо проведення перевірки, складання за її результатами акта перевірки та, відповідно, прийняття на його підставі податкових повідомлень-рішень від 10.12.2015 року №0001252201 та №0001242201 є неправомірними, адже вони прийняті та вчинені на підставі недійсного розпорядчого акта.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що фактично підприємством не були здійснені господарські операції, оскільки вони не підтверджені належними первинними документами. Зазначає, що податковий орган мав право на проведення позапланової виїзної перевірки.
Позивачем 11.10.2017 року подано до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін з підстав їх правомірності та обґрунтованості.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 30.10.2015 року по 09.11.2015 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, за результатами якої було складено акт від 17.11.2015 року №1885/10-08-22-01/32119475 (надалі - акт перевірки).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2015 року №0001252201, яким донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 652 621 грн., з яких за основним платежем в сумі 1 768 414 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 884 207 грн.; №0001242201, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 410 852 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що накази податкового органу від 30.10.2015 року №418 "Про проведення документальної позапланової перевірки" та від 05.11.2015 року №430 "Про продовження строку проведення документальної позапланової виїзної перевірки", на підставі яких була здійснена документальна позапланова перевірка позивача були оскаржені підприємством у судовому порядку.
За результатами судового оскарження наведених наказів, постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 року, у справі №810/5314/15 адміністративний позов підприємства до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними дій та скасування наказів задоволено. Визнано протиправними дії Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КМС" (код ЄДРПОУ 32119475) з питань податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року на підставі наказів від 30.10.2015 року №418 та від 05.11.2015 року №430.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 року у справі №810/5314/15 набрала законної сили 05.07.2016 року.
За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки.
Отже, передумовою проведення документальної, у тому числі, виїзної перевірки є прийняття наказу про проведення перевірки.
Враховуючи, що накази податкового органу про проведення перевірки позивача, на підставі якого проведено перевірку, за результатами якої складено спірні податкові повідомлення-рішення, визнано протиправним, скасовано в судовому порядку з підстав його протиправності та визнано протиправними дії податкового органу щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року на підставі наказів від 30.10.2015 року №418 та від 05.11.2015 року №430, Верховний Суд дійшов висновку про порушення податковим органом порядку проведення перевірок, визначених Податковим кодексом України.
Встановлена у судовому порядку незаконність проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача унеможливлює виникнення правових наслідків такої, у тому числі, визначення за її наслідками зобов`язання оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням.
Відсутність законних підстав для проведення перевірки, скасування у судовому порядку наказу на проведення такої перевірки, має правовим наслідком автоматичне визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, винесеного за результатами такої перевірки.
Верховний Суд у постанові від 16.01.2018 року у справі 826/442/13-а вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності нарахування платнику податків грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 10.12.2015 року №0001252201 та №0001242201.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
При цьому, частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, наведеними нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.
Враховуючи наявність судового рішення, яким встановлено відсутність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства та скасовані накази податкового органу на проведення перевірки, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів, що всі наступні дії податкового органу, зокрема, щодо проведення перевірки, складання за її результатами акта перевірки та, відповідно, прийняття на його підставі спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірними, оскільки вони прийняті та вчинені на підставі недійсного розпорядчого акта.
Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судом першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 року у справі №810/1625/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2020 |
Оприлюднено | 18.12.2020 |
Номер документу | 93595315 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Юрченко В.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні