Рішення

від 14.12.2020 по справі 357/9041/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9041/20

2/357/3560/20

Категорія 43

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

14 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що в Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості ОСОБА_1 зареєструвалася, як така, що шукає роботу 10.09.2015 року, відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних їй було надано статус безробітної та встановлена допомога по безробіттю відповідно до Законів України Про зайнятість населення , Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття . Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним , Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості проведена перевірка достовірних даних та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Законів України Про зайнятість населення , Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та складено відповідний акт. Відповідно до акту № 93 від 08.07.2020 року було встановлено, що при реєстрації в центрі зайнятості безробітною відповідач ОСОБА_1 зареєстрована, як суб`єкт підприємницької діяльності. На підставі вищезазначеного акту розслідування, директором Білоцерківського МРЦЗ 09.07.2020 року винесено наказ про повернення ОСОБА_1 виплаченої допомоги по безробіттю, за період з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року в сумі 7317,91 грн., який разом з претензією №598/1052.02./01-24 від 10.07.2020 року відправлено відповідачу. Однак, добровільно у встановлений строк кошти повернуто не було, а тому, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 7317 грн.91 коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явилася, але була повідомлена належним чином, також, була викликана через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, жодних клопотань чи заперечень суду не подала, та відповідно до положень ч.11 ст.128,130 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлена належно про розгляд справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України, з урахуванням думки позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 2 Закону України Про зайнятість населення визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зверталась до керівника Білоцерківського МРЦЗ Бобрика В.М. із заявою від 10.09.2015 року про надання (поновлення) їй статусу безробітного (а.с.11,12).

22.07.2020 року відповідно до витягу із наказів ПК №105215091000002 про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 , їй був наданий статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю, розпочато (поновити) виплату допомоги по безробіттю (а.с.30).

Встановлено, що ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 30.06.2016 року отримала допомогу по безробіттю у сумі 7317,91 грн., що підтверджується довідкою № 63б від 09.07.2020 року, виданою Білоцерківським МРЦЗ. (а.с.10).

Як вбачається з акту №93 від 08.07.2020 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в службі зайнятості як безробітна з 10.09.2015 року по 30.06.2016 року. Згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 03.02.2005 року по теперішній час (а.с.14).

Отже, проведеною перевіркою було встановлено, що при реєстрації в службі зайнятості ОСОБА_1 було надано неправдиву інформацію щодо своєї реєстрації як фізичної особи- підприємця, яка відповідно до норм чинного законодавства є перешкодою для отримання статусу безробітного та виплати соціальної допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України Про зайнятість населення , зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами(контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України Про зайнятість населення , до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч.2 статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 цієї статті вказаного Закону зазначає, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.

Встановлено, що на підставі вищезазначеного акту розслідування, директором Білоцерківського МРЦЗ 09.07.2020 року видано наказ про повернення гр. ОСОБА_1 виплаченої допомоги по безробіттю, за весь період перебування на обліку в службі зайнятості з 01.12.2015 по 30.06.2016р.в сумі 7 317,91 грн., який разом з претензією №598/1052.02./01-24 від 10.07.2020 року відправлено відповідачу. (а.с.15, 17,18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (в редакції Закону чинної на момент виникнення відносин).

Закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності новим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі, зокрема, постановленням судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно ч. 1 ст. 47 вказаного Закону для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець подає державному реєстратору реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України Про зайнятість населення відповідальність за достовірність поданих до служби зайнятості даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 24.06.2019 року за № 10068116571 державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не здійснено.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 отримала статус безробітного на підставі наданих неправдивих відомостей, а тому отримала незаконно допомогу по безробіттю, яка підлягає поверненню в розмірі 7 317,91 грн., що підтверджено довідкою відділу бухгалтерського обліку.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, тому вказані кошти підлягають поверненню до Фонду.

Відповідно до частини статті 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач довів свої вимоги, оскільки ОСОБА_1 отримала статус безробітного на підставі наданих неправдивих відомостей, а тому отримала незаконно допомогу по безробіттю, яка підлягає поверненню, доказів в спростування наведеного, відповідач не надала. А тому, позов підлягає до задоволення та слід стягнути з відповідача на користь позивача 7 317,91 грн., як незаконно виплаченої допомоги по безробіттю.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , Законом України Про зайнятість населення , ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141-142, 206, 258-259, 265, 268, 274-279, 280-282,354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості кошти в сумі 7 317 грн. 91 грн., та судовий збір в розмірі 2102,00 грн., а всього стягнути 9419 грн. 91 коп. (дев`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень дев`яносто одна копійка).

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Киїського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути скасоване Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яку може бути подано до суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2020

СуддяО. Я. Ярмола