Рішення

від 10.12.2020 по справі 528/926/20

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/926/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 грудня 2020 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вітківського М.О.,

при секретарі Коваленко О.В., Кузуб В.В.,

представника позивача Юрченка С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка з повною технічною фіксацією в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Юрченка Сергія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) та надання земельної частки (паю),-

в с т а н о в и в:

26 серпня 2020 року представник позивача адвокат Юрченко С.Л. звернувся до суду з позовом до Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання факту набуття права на земельну частку (пай) та надання земельної частки (паю). 02.10.2020 року до Гребінківського районного суду Полтавської області представником позивача подано позовну заяву зі змінами відповідно до, якої позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай), надати йому земельну частку (пай) та поновити строк позовної давності з того моменту коли він дізнався, що його права на отримання земельної частки (паю) порушені, тобто з липня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 з 01.01.1994 по 27.03.1999 працював в КСП Україна Гребінківського району (с. Овсюки, Гребінківського району) та був його членом. Факт належності до членів КСП Україна позивача підтверджується записами в трудовій книжці та архівними довідками. При цьому в період з 08.12.1996 року по 07.05.1998 рік проходив строкову військову службу в Збройних силах України.

Відповідно до п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказує, що 10 листопада 1995 року КСП Україна було одержано Державний акт на право колективної власності на землю, та розроблено проект роздержавлення і приватизації земель КСП Україна . Відповідно до розпорядження Гребінківської РДА №404 від 23.12.1996 року було затверджено матеріали розпаювання КСП Україна .

Крім того представник зазначає, що оскільки на момент розпаювання земель позивач працював в КСП Україна і був його членом, то відповідно набув право на земельну частку (пай) площею 3,95 кадастрових гектари. Проте, він не був включений до списку осіб, який додається до державного акту на право колективної власності на землю, про що останній дізнався лише у 2020 році із відповіді управління Держгеокадастру у Гребінківському та Пирятинському районах. Раніше отримати вказані відомості він не міг, оскільки після звільнення з КСП Україна поїхав працювати за межі Полтавської області, в подальшому тривалий час працював за кордоном.

В зв`язку з наведеним представник позивача просить суд, поновити строк позовної давності, визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був членом КСП Україна Гребінківського району Полтавської області, право на земельну частку (пай) середнім розміром 3,95 умовних кадастрових гектара, розташовану на території Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати позивачу з земель запасу або резервного фонду Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, земельну частку (пай) розміром 3,95 умовних кадастрових гектара, розташовану на території Наталівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

15 жовтня 2020 року представником відповідача Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області подано відзив на позов. Відповідач вважає, вимоги позивача до Гребінківської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай) неправомірними з наступних підстав:

Питання регулювання земельних відносин вирішується сільськими, селищними та міськими радами виключно на їх пленарних засіданнях згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до пунктів б , в ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність та надання їх у користування громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Як передбачено ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , що набрав чинності 01.01.2013 року, переглянуто повноваження органів влади щодо розпорядження земельними ділянками.

Районна державна адміністрація на своїй території відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України, передає земельні ділянки із земель державної власності, крім земельних ділянок сільськогосподарського призначення та крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району(шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо);в) індивідуального дачного будівництва.

Законом України від 19 серпня 2018 року №2498-УIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні внесено зміни та доповнення до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), де головним тимчасовим розпорядником не витребуваних та нерозподілених земель з 01.01.2019 року стають органи місцевого самоврядування, а не районні державні адміністрації, як це було раніше.

Вважає, що оскільки райдержадміністрація, на даний час, не являється розпорядником даних земель, то заявлений позов ОСОБА_1 до Гребінківської райдержадміністрації про визнання права на земельну частку (пай) та надання земельної частки (паю) є неправомірний. Просить суд, виключити з числа відповідачів по справі Гребінківську районну державну адміністрацію. Справу розглянути без участі представника Гребінківської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 02 вересня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2020 року о 09 год. 00 хв. (а.с. 45-47), яке було відкладено на 15.10.2020 року до 15 год. 30 хв.

В судове засідання 15.10.2020 року сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість в матеріалах справи (а.с.75) міститься заява представника позивача, якою останній просить призначити справу до судового розгляду у його відсутність.

Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 15.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 02.11.2020 року на 11 год. 00 хв. з викликом сторін (а.с.77-78), яке за клопотанням представника позивача (а.с.85) було відкладено до 10.11.2020 року (а.с.87).

В судове засідання 10.11.2020 року сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Натомість в матеріалах справи (а.с.97) міститься заява представника позивача, якою останній просить перенести розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з його перебуванням на самоізоляції, враховуючи контактування з особою, яка хворіє на вірусну хворобу COVID-19 . З цих підстав судове засідання було відкладено на 23.11.2020, яке також було відклано на 10.12.2020 на підставі заяв, які надійшли на адресу суду від представника позивача (а.с.101) та представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (а.с.99).

В судовому засіданні 10.12.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності проти позовних вимог не заперечує покладається на розсуд суду.

Представник відповідача Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, натомість надав відзив в якому просив виключити його зі складу відповідачів, справу розглядати без його участі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.01.1994року і по 27.03.1999 року працював у КСП Україна Гребінківського району (с. Овсюки, Гребінківського району) та був його членом, що підтверджується трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_1 (а.с. 10,11).

Відповідно до архівної довідки, яка видана архівним відділом Гребінківської РДА від 03.07.2020 року №06-02/Д-46, підтверджено членство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у КСП Україна Гребінківського району (с. Овсюки, Гребінківського району) з 1994 по 1999 роки та зазначено, що у протоколі №11 засідання правління КСП Україна від 28.10.1994 року є рішення про надання відпустки за 1994 рік ОСОБА_2 ; у протоколі №12 засідання правління КСП Україна від 13.01.1996 року у списку членів колгоспу, яким надані відпустки згідно з поданими заявами, значиться ОСОБА_1 ; у протоколі №8 засідання правління КСП Україна від 15.09.1998 року є рішення видати 100 грн. матеріальної допомоги демобілізованому з армії ОСОБА_1 за наявності грошей в касі згідно з поданою заявою; у протоколі №4 засідання правління КСП Україна від 27.03.1999 року є рішення рекомендувати загальним зборам членів КСП виключити з членів КСП ОСОБА_1 . Одночасно архівним відділом повідомлено, що у документах постійного строку зберігання (протоколах засідань правління, загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Овсюки, Овсюківської сільської ради Гребінківського району, Полтавської області за 1994-1999 роки відомості про прийняття в члени господарства ОСОБА_1 , відсутні. Повні списки членів колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Овсюки, Овсюківської сільської ради Гребінківського району, Полтавської області за 1994-1999 роки до архівного відділу не надходили. Документи з особового складу після ліквідації підприємства передані на зберігання правонаступнику ТОВ Баришівська зернова компанія та зберігаються за адресою Відділок Овсюки ТОВ Баришівська зернова компанія с. Овсюки, Овсюківської сільської ради Гребінківського району, Полтавської області с. Овсюки, Овсюківської сільської ради Гребінківського району, Полтавської області (а.с.15,16).

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2020 року позивач ОСОБА_1 письмово звертався до Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, щодо надання йому копії списку членів КСП Україна , які мали право на отримання земельної частки (паю), який додавався до Державного акту; копію протоколу загальних зборів КСП Україна під час яких відбувалося остаточне затвердження списків членів КСП Україна , які мали право на отримання земельної частки (паю) та повідомити чи звертались до сільської ради або її виконкому з початку розпаювання комісія по паюванню КСП Україна чи інший орган вказаного підприємства із списками пропущеними та помилково не внесених осіб, які були членами КСП і не отримали земельну частку (пай), про отримання вказаними громадянами паїв з резервного фонду і чи був ОСОБА_1 у цих списках (а.с.12).

Із відповіді Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 05.08.2020 року №55, вбачається, що у 1995 році був розроблений проект роздержавлення приватизації земель КСП Україна Овсюківської сільської ради, а у 1996 році розроблена технічна документація по паюванню земель колективної власності земель КСП Україна . У тому ж 1996 році було виготовлено сертифікати на право на земельну частку (пай). В списки осіб, що мали право на земельну частку громадянин ОСОБА_1 не включений. Копії протоколу загальних зборів членів КСП Україна сільська рада не має. Рішенням сесії Овсюківської сільської ради від 17.12.1999 року було додатково передано землі резервного фонду в колективну власність. В додатковий список громадянин ОСОБА_1 не включений (а.с.13).

Архівним відділом Гребінківської РДА від 03.07.2020 року №06-02/К-47 на заяву ОСОБА_1 від 01.07.2020 року надано відповідь, з якої слідує, що у протоколі №1 загальних зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства Україна с. Овсюки Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 03.02.1995 року є рішення затвердити комісію по роздержавленню та приватизації, тобто паїв по кожній людині.

У протоколі №1 загальних зборів членів КСП Україна с. Овсюки Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 03.02.1995 року є рішення: прийняти колективну форму власності на землю; просити Овсюківську сільську раду народних депутатів вирішити земельні питання згідно земельного законодавства України; просити Полтавську обласну раду народних депутатів включити КСП Україна в списки господарств, землі яких підлягають роздержавленню і приватизації.

У протоколі №2 загальних зборів членів КСП Україна с. Овсюки Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 20.05.1998 року у списку членів КСП для видачі додаткових сертифікатів на землю ОСОБА_1 не значиться.

Архівним відділом повідомлено, що у документах постійного строку зберігання (протоколах засідань правління, загальних зборів членів КСП Україна с. Овсюки Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області за 1994-1999 роки інші відомості про розпаювання землі та затвердження списків, що додаються до державного акта про право колективної власності на землю, а також самі списки відсутні (а.с.18).

З матеріалів справи вбачається, що 06.07.2020 року позивач ОСОБА_1 письмово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, щодо надання інформації в який період проводилося розпаювання земель КСП Україна с. Овсюки Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, чи було включено ОСОБА_1 в списки осіб, які мали право на отримання земельної частки (паю). Крім того, просив надати копію Державного акту на право колективної власності на землю КСП Україна ; копію списку членів КСП Україна , які мали право на отримання земельної частки (паю), який додавався до державного акту; копію протоколу загальних зборів КСП Україна Гребінківського району під час яких відбулося остаточне затвердження списків членів КСП Україна , які мали право на отримання земельної частки (паю); чи видавався на ім`я ОСОБА_1 сертифікат чи Державний акт на право власності на землю за період з моменту коли розпочалося розпаювання земель КСП Україна Гребінківського району і по даний час (а.с.19).

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07.07.2020 року №478/120-20, вказано, що відповідно до Розпорядження Гребінківської РДА №404 від 24.12.1996 року було затверджено матеріали розпаювання КСП Україна . По книзі реєстрації сертифікатів громадянин ОСОБА_1 відсутній. Сертифікат чи Державний акт на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не видавався. До відповіді надано Копію Державного акту на право колективної власності на землю КСП Україна серії ПЛ№2 від 10.11.1995 року. Копія списку членів КСП Україна , які мали право на отримання земельної частки (паю), який додавався до Державного акту. Також повідомлено, що протокол загальних зборів КСП Україна Гребінківського району під час яких відбулося остаточне затвердження списків членів КСП Україна , які мали право на отримання земельної частки (паю) у відділі відсутній (а.с.20-34).

В матеріалах справи міститься відповідь Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області від 25.08.2020 року №87, яка надана ОСОБА_1 на його звернення від 25.08.2020 року, про те, що середній розмір земельної частки (паю) по Овсюківській сільській раді становить 3,95га. Землі запасу відсутні. Землі резервного фонду за межами населеного пункту площею 8,9289 знаходяться в оренді ТОВ ГЯДТ АГРО (а.с.38).

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.22,23 ЗК України (в ред. 1990 року) п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям №720 від 8.08.1995 року, п.3 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних ділянок (паїв),затвердженого ПКМУ від 4.02.2004 року № 122.

Питання включення особи до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю вирішується відповідно до ст. ст. 22,23 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10.11.1994 року, Закону України Про встановлення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) районні державні адміністрації в межах своїх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Відповідно до п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Так, відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельний пай одержали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акту на право колективної власності на землю з обов`язковим додатком-списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами.

Право за земельну частку безпосередньо не залежить від стажу роботи громадянина, його виробничих показників, особистих заслуг, місця проживання тощо. Навіть якщо після отримання сертифіката працівник перестав працювати в КСП або переїхав будь-куди, він не втрачає права за земельний пай. Це право йому гарантує законодавство України й ніхто не може позбавити його цього права інакше, як за рішенням суду.

Пунктом 6 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року №19-3767/0/8-08 передбачено, що при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно:

а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 р. N 720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям , відповідно до п. 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу далі - СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними;

б) досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України від 14 лютого 1992 р. N 2114-XII Про колективне сільськогосподарське підприємство підприємство діє на основі статуту, в якому вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї;

в) з`ясовувати, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. N 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ ).

Згідно зі ст.23 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується затвердженими актами, які видають і реєструють сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався КСП, кооперативу, акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і в колективній власності громадян. До державного акта додавався список цих громадян.

Виходячи зі змісту статей 22, 23 ЗК 1990 року та даного Указу Президента особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування у членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акта.

Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Згідно ч.ч. 1,3 ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають колишні члени КСП. Право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно змісту ст.ст. 7, 8, 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.

Відповідно ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно дост.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вивчивши надані докази у справі, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 на час видачі Державного акту про право колективної власності на землю (10.11.1995) був членом КСП Україна , однак не був включений до списку громадян членів КСП, які мали право на отримання земельних часток (паїв), що є додатком до державного акту.

Тобто позивач ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що на час видачі КСП Україна державного акту на право колективної власності на землю, а саме 10 листопада 1995 року, він був членом даного сільськогосподарського підприємства, що відповідачами не оспорюється.

Таким чином, не внесення особи, яка була членом КСП, до списку, що додається до державного акту на право власності на землю, не може позбавити її права на земельну ділянку та в даному випадку є неправомірним.

Стосовно поновлення строків позовної давності звернення до суду, про яке просив представник позивача, суд зазначає наступне.

У правовій позиції Верховного Суду України, зробленій у справі №6-2469цс16 від 16.11.2016 року визначено, що пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до положень статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом пункту 6 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Правовий аналіз змісту ст.76 ЦК УРСР, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, а тому суд у даній справі самостійно застосує наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншою стороною у справі

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача надав заяву про поновлення строку звернення до суду, де зазначив, що на момент розпаювання земель КСП був введений в оману колишнім керівництвом щодо його права на отримання земельної частки (паю), а саме йому повідомили, що він не має на це право, оскільки в період розпаювання перебував на військовій строковій службі. Будучи фактично впененим, що він дійсно не має на це право позивач і не піднімав це питання до того часу, поки у липні 2020 року він звернувся з листом до Держгеокадастру.

Так, в матеріалах справи наявна відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 07.07.2020 року №478/120-20, з якої вбачається, що розпорядженням Гребінківської РДА №404 від 24.12.1996 року було затверджено матеріали розпаювання КСП Україна . По книзі реєстрації сертифікатів громадянин ОСОБА_1 відсутній. Сертифікат чи Державний акт на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_1 не видавався (а.с. 20).

Крім того, представник позивача зазначає, що з моменту звільнення з КСП Україна ОСОБА_1 працював на різних роботах за межами Полтавської області та за кордоном, рідко бував вдома і випадково дізнався про порушення його права на отримання земельної ділянки при розпаюванні КСП.

Разом з цим за клопотанням представника позивача, на підтвердження поважності пропуску позивачем строку позовної давності були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Так свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 він знає з дитинства, проживали в одному селі Покровщина. Разом працювали у КСП Україна в період 1994 року по 1999 рік, зазначив, що коли проводилася приватизація земельних ділянок і те, що вони мали право на земельну частку пай їм було невідомо. У 1997 році ОСОБА_5 пішов служити в армію після армії повернувся у КСП Україна де і працював ще більше року. Після звільнення зі КСП Україна ОСОБА_1 їздив на заробітки до Києва та закордон, приїздив до села рідко. Зазначив, що у 2020 році при зустрічі з ОСОБА_1 останній йому повідомив, що дізнався про те, що має право на земельну частку пай. Також зазначив, що сам він не має сертифікату на земельну частку пай.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що працював у КСП Україна після школи з 1994 року разом з ОСОБА_1 . У 1997 році ОСОБА_1 був призваний у армію, після служби повернувся працювати у КСП Україна . Свідок зазначив, що у 1996 році почалася приватизація земельних ділянок і він отримав сертифікат на земельну частку пай у жовтні 1999 року. ОСОБА_1 звільнився зі КСП Україна навесні 1999 року і поїхав з села, чому він не був включений до списку осіб, які мали право на земельну частку пай йому невідомо. Також, свідок вказав, що після звільнення ОСОБА_1 він дуже рідко з ним бачився, тому що останній постійно на заробітках в Києві та закордоном.

Враховуючи наведені представником позивача обставини та покази свідків, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту, а строк позовної давності звернення до суду позивачу слід поновити, починаючи саме з дати отримання ним відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - 07.07.2020 року.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В даному випадку, центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно на який покладено обов`язок по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, є Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, що в свою чергу фактично виключає з кола відповідачів Овсюківську сільську раду Гребінківського району Полтавської області та Гребінківську районну державну адміністрацію, як розпорядника даних земельних ділянок.

Провівши системний аналіз законодавства, перевіривши обставини, зазначені в позові, встановивши, що ОСОБА_1 перебував в членах КСП Україна на час одержання КСП Україна Державного акту, факт не отримання ним у встановленому законом порядку сертифікату на земельну частку (пай), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання за позивачем права на земельну частку (пай) та надання земельної частки (паю) з земель запасу або резервного фонду Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Позивач не ставить питання про стягнення судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст. 53 ЗК України в редакції 1992 року, Указом Президента України за № 720/95 від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , Указом Президента України Про невідкладні заходи, щодо присвоєння земельної реформи в сфері паювання земель , суд -

в и р і ш и в:

Позов адвоката Юрченка Сергія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання права на земельну частку (пай) та надання земельної частки (паю) - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк для подачі позову до Гребінківського районного суду Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай), як такий, що був пропущений з поважних причин.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був членом КСП Україна Гребінківського району Полтавської області, право на земельну частку (пай) середнім розміром 3,95 умовних кадастрових гектара, розташовану на території Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області надати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з земель запасу або резервного фонду Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, земельну частку (пай) розміром 3,95 умовних кадастрових гектара, розташовану на території Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

В частині позовних вимог до Овсюківської сільської ради Гребінківського району Полтавської області, Гребінківської районної державної адміністрації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням п.п. 15.5 п.15 ч.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Гребінківський районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Овсюківська сільська рада Гребінківського району Полтавської області (юридична адреса: вул. Миру, 46А, с. Овсюки, Гребінківського району, Полтавської області, 37460, ЄДРПОУ 13956384).

Відповідач 2: Гребінківська районна державна адміністрація (юридична адреса: вул. Олексія Припутня, 1, м. Гребінка, Полтавської області, 37400, ЄДРПОУ 04057391).

Відповідач 3: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (юридична адреса: вул. Уютна, 23, м. Полтава, 36000, ЄДРПОУ 39767930).

Повний текст рішення складено 17.12.2020.

Суддя М. О. Вітківський