Вирок

від 17.12.2020 по справі 531/1849/20

КАРЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17.12.2020

єдиний унікальний номер справи 531/1849/20

номер провадження 1-кп/531/345/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

представника потерпілої установи ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Карлівка обвинувальний акт кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варварівка Карлівського району Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, освіта базова середня, працюючого слюсарем на ТОВ «Елмаш», не депутата, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 08 квітня 2020 року він звернувся до Карлівської філії Полтавського обласного центру зайнятості з метою надання статусу безробітного відповідно до ЗУ «Про зайнятість населення» (далі - Закон), інформуючи при цьому, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно.

У відповідності до Закону, з дня реєстрації заяви ОСОБА_4 , тобто з 08 квітня 2020 року, останньому надано статус безробітного та призначено виплати по безробіттю в розмірі, передбаченому ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В подальшому, ОСОБА_4 , будучи попереджений та свідомо ігноруючи положення ст. 44 ЗУ «Про зайнятість населення», а саме зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч. 1 ст. 45 цього Закону, здійснює працевлаштування до ФОП « ОСОБА_6 » на посаду робітника геофізичних робіт, згідно з наказом про прийняття на роботу від 25 червня 2020 року, де офіційно працював з нарахуванням заробітної плати до 31 липня 2020 року.

Отже, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння бюджетними коштами шляхом обману та зловживанням довірою, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, ввівши в оману працівників вище вказаної державної установи шляхом приховування обставин, які впливають на виплату державної допомоги, а саме не повідомивши про працевлаштування на роботу під час перебування на обліку Карлівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості та в період з 07 липня 2020 року по 30 липня 2020 року не маючи на те законних підстав, отримав допомогу по безробіттю в сумі 3926,52 грн., якою розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 заволодів шляхом обману та зловживанням довірою грошовими коштами в сумі 3926,52 грн., що являються соціальною виплатою виплатою допомоги по безробіттю, в період офіційного працевлаштування, чим заподіяв державі в особі Карлівської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості матеріальну шкоду на вище вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, визнав повністю та підтвердив, що не повідомив у встановлений термін про працевлаштування і продовжував отримувати допомогу. Наразі кошти повернув. У скоєному щиро розкаюється.

Представник потерпілої установи ОСОБА_5 в судовому засідання пояснила, що ОСОБА_4 перебував на обліку в центрі з 08 квітня 2020 року. Йому було надано статус безробітного та призначено допомогу. В бланках заяв на призначення допомоги зазначено пункт про обов`язок безробітного повідомляти про працевлаштування протягом трьох днів. В серпні 2020 року було встановлено, що ОСОБА_4 працював з 25 червня 2020 року по 31 липня 2020 року у ФОП « ОСОБА_6 ». В жовтні приватним підприємцем ця інформація була підтверджена. Установою було винесено наказ про припинення виплати допомоги та про стягнення коштів у добровільному порядку протягом 15 днів. Але ОСОБА_4 у встановлений термін кошти не повернув, в зв`язку з чим центр звернувся до правоохоронних органів. Після цього кошти було повернуто. Наразі установа претензій до обвинуваченого не має.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюються доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками кримінального провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), кваліфіковані правильно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Як обставини, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно 67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; особу обвинуваченого - його вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, наявність офіційного працевлаштування, відсутність даних перебування на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,позитивну характеристику за місцем проживання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Під час судового розгляду, проаналізувавши поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, наслідки суспільно небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, зваживши на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі, з застосуванням ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В зв`язку з тим, що на досудовому слідстві відносно ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.

Цивільний позов, речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутній.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-376 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді одного року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки протягом іспитового строку: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В зв`язку з тим, що відносно ОСОБА_4 на досудовому слідстві запобіжний захід не обирався, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає за недоцільне обирати відносно нього міру запобіжного заходу.

Апеляційна скарга на вирокможе бути подана до Полтавського апеляційного суду через Карлівський районний суд,протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку, після його проголошення,негайно вручається обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя