Рішення

від 16.12.2020 по справі 543/1213/19

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/543/40/20

543/1213/19

2/543/40/20

РІШЕННЯ

іменем України

16.12.2020 сел. Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Смілянського Є.А., при секретарі судового засідання Гапон Т.В., за участі представника позивачів ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 543/1213/19 за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до СТОВ " Селецька " про визнання недійсним договору оренди землі

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до СТОВ " Селецька " про визнання недійсним договору оренди землі. Позов мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована на території Селецької сільської ради, Оржицького району, Полтавської області площею 3, 25 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 612179 від 30.05.2002 року. Крім того, вона є власником земельної ділянки, яка розташована на території Селецької сільської ради, Оржицького району, Полтавської області площею 3, 25 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 162020 від 19.03.2003 року.

Вказаними земельними ділянками тривалий час користувалося СТОВ Селецьке без укладання та підписання нею відповідних договорів. Отримавши у 2016 році копії спірних договорів оренди землі від 17.03.2011 року та від 18.03.2011 року вона встановила, що її підписи в договорах підроблені, що підтверджує і висновок почеркознавчої експертизи від 27.12.2016 року проведеної в ході розслідування кримінальної справи.

Зазначені договори оренди землі були складені відповідачем без урахування її волі та усі відомості щодо істотних та інших умов договору були проставлені самим орендарем на власний розсуд з урахуванням власних інтересів.

Прохала визнати недійсним договір оренди землі укладений 18.03.2011 року між СТОВ Селецька та ОСОБА_5 зареєстрований у відділі Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області 09.10.2012 року № 532368594004437 та стягнути судові витрати на її користь.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 29.10.2019 року.

Ухвалою суду від 16.12.2020 року залучено до розгляду справи правонаступників позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивачі в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

В судове засідання з`явилася представник позивачів та позов підтримала в повному обсязі і надала пояснення відповідно обґрунтувань, наданих у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, на позов заперечив, пояснивши, що договір оренди укладено з дотриманням чинного законодавства. Також пояснив, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту своїх прав, адже в даному випадку слід було звертатися з вимогами про усунення перешкод у користуванні належним їм майном зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки. Прохав відмовити в задоволенні позову.

Суд ухвалив провести розгляд справи без участі позивачів.

На підставі досліджених доказів, які суд визнає допустимими, достатніми, достовірними та належними, встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Селецької сільської ради, Оржицького району, Полтавської області площею 3, 25 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 612179 від 30.05.2002 року.

Крім того, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Селецької сільської ради, Оржицького району, Полтавської області площею 3, 25 га, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 162020 від 19.03.2003 року.

Згідно договору оренди землі від 18.03.2011 року орендодавець ОСОБА_5 надала в строкове платне користування на території Селецької сільської ради земельну ділянку площею 3, 25 га кадастровий номер 532368590000:004:0075 строком на десять років.

Як підтверджує висновок експерта від 27.12.2016 року № 2452 підпис від імені ОСОБА_5 в Договорі оренди землі від 18.03.2011 року зареєстрованого за № 532368594004437 від 09.10.12 року в графі Орендодавець , виконаний не ОСОБА_5 , а іншою особою.

Отже ОСОБА_5 зазначений договір не підписувала.

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 29.10.2019 року.

Ухвалою суду від 16.12.2020 року залучено до розгляду справи правонаступників позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернулася з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаючись на те, що цей договір не підписувала, умови його не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим суд констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, в даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що відповідає практиці Верховного Суду ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

За таких умов в позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Зазначена правова позиція відповідає практиці Верховного Суду, зокрема позиції висловленій в постанові від 16.06.2020 року по справі № 145/2047/16-ц.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судові витрати необхідно віднести за рахунок позивача.

Керуючись статтями 15, 16, 202, 203, 204, 205, 215, 207, 627 Цивільного кодексу України, статтями 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1.В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до СТОВ " Селецька " про визнання недійсним договору оренди землі відмовити. Судові витрати віднести за рахунок позивача.

2.Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

3.Учасники справи:

- позивач ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- позивач ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Селецька , ідентифікаційний код 03772973, місцезнаходження: Полтавська область, Оржицький район, село Великоселецьке, вулиця Козацька, Ѕ.

Суддя: Є.А.Смілянський

Повне рішення складене 17.12.2020 року.