Постанова

від 17.12.2020 по справі 292/556/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №292/556/20 Головуючий у 1-й інст. Рябенька Т. С.

Категорія 49 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Талько О.Б.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кучерявого О.В.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури

на ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року, ухвалену під головуванням судді Рябенької Т.С.,

у цивільній справі №292/556/20 за позовом керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2020 року керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом. Просив відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок незаконної порубки дерев та вирішити питання про розподіл судових втрат.

Ухвалою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року цивільну справу за позовом керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев, закрито.

У поданій апеляційній скарзі керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури Житомирської області просить вказану ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду до Червоноармійського суду Житомирської області. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду, на думку апелянта, є помилковими, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону, зокрема, ст.4, 20, 45 ГПК України, ст.ст.19,48,89 ЦПК України. Зокрема вказує, що державною екологічною інспекцією Поліського округу встановлено, що ОСОБА_1 здійснив знищення полезахисних смуг, а саме незаконно зрізав 64 дерева породи береза в лісосмузі поблизу с.Веселе Пулинського району Житомирської області без спеціального на те дозволу, що є порушенням вимог ст.10 Закону України Про рослинний світ , ст.69 Лісового кодексу України та ст.65-1 КУпАП. В подальшому ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення №243-2.5 від 03.01.2019 року.

Вказана постанова набрала законної сили,не оскаржувалась та ОСОБА_1 сплачено вказаний штраф. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності СФГ Аліна є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Тобто, ОСОБА_1 не міг здійснювати порубку деревини з метою здійснення господарської діяльності.

За таких обставин вважає,що ОСОБА_1 здійснив незаконну порубку 64 сироростучих дерев породи береза в полезахисній лісосмузі на землях, наданих йому в постійне користування, поблизу с.Веселе Пулинського району Житомирської області, без дозвільних на те документів, як фізична особа, а тому висновок суду першої інстанції про господарський характер спірних правовідносин, на думку апелянта, є безпідставним.

Зазначає, що суд в оскаржувальній ухвалі посилається на п.12 ч.1 ст.20 ГПК України, що у даній справі наявний спір між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах. Такі висновки суперечить матеріалам справи, оскільки ОСОБА_1 не працює та ніколи не працював, ні в Державній екологічній інспекції Поліського округу, ні в Курненській сільській раді Пулинського району Житомирської області.

Таким чином, на думку апелянта, даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, судом не надано належної оцінки тим оставинам, що характер спірних правовідносин не пов`язаний із здійсненям господарської діяльності, а тому справа не може розглядатися в порядку господарського судочинства. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №604/835/15-ц, від 19.06.2019 у спраі №904/4713/18, від 09.04.2019 у справі №910/19687/17, від 03.07.2019 у справі №916/1261/18.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства .

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (ч.2 ст.255 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.

Тобто, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями,державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст. 20 ГПК України .

Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України , Господарським кодексом України , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України ). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України , у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

В даному випадку керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури Житомирської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незаконної порубки дерев.

При цьому, вказаний позов пред`явлено позивачем до відповідача у порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Так відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 є керівником СФГ "Аліна" (а.с.43).

Згідно листа відділу у Пулинському районі Держгеокадастру у Житомирській області від 18.09.2020 року №9-6-0.35-96/117-20 відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 26,7200 га. для ведення фермерського господарства СФГ "Аліна" на території Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області та затвердженого головою СФГ "Аліна" ОСОБА_1 технічного завдання від 28.01.2019 року СФГ "Аліна" належить земельна ділянка на умовах постійного користування, форма власності державна, код цільового використання - для ведення фермерського господарства (а.с.88).

Відповідно до листа відділу у Пулинському районі Держгеокадастру у Житомирській області від 26.06.2020 року №8-6-0.35-64/117-20 для ведення фермерського господарства СФГ "Аліна" на території Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області наявні наступний перелік угідь: інші лісовкриті землі - 1,2500 га, болото - 1,3000 га, лісова смуга - 0,5000 га, рілля - 23,5900 га (а.с.67).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1813685402020 від 24.07.2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 1825482600:12:000: 0238, розташована на території Курненської сільської ради Пулинського району Житомирської області, площею 26,7200 га належить на праві власності Курненській сільській раді Пулинського району Житомирської області (а.с.76-78).

Постановою про накладення адміністративного стягнення №243-2.5 від 03.01.2019 року ОСОБА_1 є головою СФГ "Аліна" та його притягнуто до адмінвідповідальності за ст.65-1 КУпАП (а.с.17).

Санкція ст.65-1 КУпАП (в редакції на час вчинення правопорушення) передбачала відповідальність за знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг, захисних лісових насаджень: накладення штрафу на громадян від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65-1 КУпАП, розмежована для фізичних осіб та посадових осіб.

За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення №243-2.5 від 03.01.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності як керівника фермерського господарства.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення №243-2.5 від 03.01.2019 року має преюдиційне значення для суду при розгляді справи про стягнення збитків (шкоди), що було враховано судом першої інстанції.

Здійснюючи незаконну порубку дерев в лісосмузі поблизу с.Веселе Пулинського району, ОСОБА_1 діяв як голова СФГ "Аліна", оскільки дана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні саме вказаного фермерського господарства, що підтверджуться Державним актом на право постійного користування землею серії ЖТ 22-08 №000075.

Таким чином, оскільки предметом спору є відшкодування збитків, завданих посадовою особою фермерського господарства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України , так як розгляд справ, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, відносяться до компетенції господарських судів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №916/1261/18.

Помилкове посилання суду першої інстанції на п.12 ч.1 ст.20 ГПК України не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст.375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо изнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 367 , 368 , 372 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Червоноармійського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складено 17.12.2020 року.