Рішення

від 17.12.2020 по справі 303/6155/20

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Мукачево Справа №303/6155/20

2/303/2027/20

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретаря судового засідання Немеш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (УВП УТОС)

про стягнення заборгованості із заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати в сумі 8200,60 гривень, компенсації втрат частини заробітної плати, у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 7500,42 гривень, а також зобов`язання нарахувати індексацію заробітної плати за період з квітня 2013 по травень 2016 року (включно).

Як на підставу для задоволення позову позивач посилається на те, що 08.08.2016 року його було звільнено з підприємства, однак відповідач не провів виплату належної йому заробітної плати.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловила.

Від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи для надання розрахунку заборгованості, оскільки наданий відповідачем є неправильним.

Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року (заява №3572/03 у справі Цихановський проти України ) національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

У поданій суду заяві про відкладення судового розгляду справи, представник відповідача, за умов його належного повідомлення про час і місце судового розгляду справи, не довів фактичної наявності у нього поважних причин, які б об`єктивно перешкоджали надати необхідні докази до 17.12.2020.

Подання заяви про відкладення судового засідання розцінюється судом як затягування судового розгляду справи.

З урахуванням строку перебування справи в провадженні суду, положень частин першої та третьої статі 223 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності таких учасників справи.

Така позиція суду співпадає із необхідністю дотримання судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Крім того, відповідач, отримавши копію ухвали та матеріали позовної заяви 24.11.2020 (а.с. 26) мав можливість подати відзив на позовну заяву у строк до 09.12.2020 (включно). Однак таким право не скористався.

На підставі частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує таке.

Наявні у справі доказові матеріали свідчать про трудову діяльність позивача в Мукачівському учбово-виробничому підприємстві Українського товариство сліпих.

8 серпня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади закрійника картонно паперових виробів цеху №01 Мукачівського УВП УТОС за власним бажанням та визначено провести остаточний розрахунок з позивачем (наказ від 8 серпня 2016 року №40/К, а.с. 5).

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини суд виходить з того, що згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя вказано, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Частинами четвертою та сьомою ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частини першої ст. 2 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що право громадян України на працю - це право на одержання роботи з оплатою праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (частина перша ст. 115 Кодексу законів про працю України).

Також і частиною першою ст. 21 Закону України Про оплату праці передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У відповідності з частиною першою ст. 24 названого вище Закону заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частина перша ст. 116 Кодексу законів про працю України місить нормативне правило, згідно з яким, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення . Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Крім того, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Приймаючи вищевказані фактичні обставини по справі на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Так, у відповідності зі ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданої позивачем довідки про суму заборгованості із виплати заробітної плати (а.с. 19) судом встановлено, що заборгованість по сплаті заробітної плати позивачу склала 8206,60 гривень.

Відповідачем вищевказані фактичні дані щодо суми заборгованості та періоду розрахунку не спростовані.

Крім того, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ). Такими доходами є ті грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (частина друга статті 2 цього Закону).

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством (стаття 34 Закону України Про оплату праці ).

Згідно з пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

З проведеного аудиторською компанією ТОВ Варіанта розрахунку (висновок від 26.08.2020 №79) вбачається, розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати по відношенню до позивача складає суму 7500,42 грн.

При цьому, проведене обчислення суми компенсації відповідає приписам постанови Кабінету Міністрів України відвід 21.02.2001 р. №159 Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та не спростоване відповідачем.

За таких обставин справи, приймаючи до уваги регламентовані законодавством України положення щодо необхідності захисту трудових прав громадян, зокрема, в частині отримання належної винагороди за свою працю, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 55, 124, 129, 129 1 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1 . Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити повністю.

2. Стягнути з Мукачівського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (УВП УТОС) на користь ОСОБА_1 суму 15707,00 гривень (п`ятнадцять тисяч сімсот сім гривень) (в т.ч.: 8200,60 гривень - заборгованість із невиплаченої заробітної плати, 7500,40 гривень - компенсація втрат частини заробітної плати у звязку з порушенням строків виплат) з урахуванням індексації за період з квітня 2013 по травень 2016 року (включно).

3 . Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної сплати за один місяць.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Мукачівське Учбово-виробниче підприємство Української організації сліпих (УВП УТОС) (89600, м. Мукачево, вул.Свалявська, 2А, код ЄДРПОУ 03967642).

Суддя В.В. Кость