Рішення

від 14.12.2020 по справі 453/1512/20

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1512/20

№ провадження 2-о/453/42/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе Львівської області заяву ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 23 листопада 2020 року звернулася до суду із заявою у порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт постійного її проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є. від 24. Листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 , з участю заінтересованої особи - Орівської сільської ради Сколівського району Львівської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження із визначенням дати судового засідання - 14 грудня 2020 року, о 16 годині.

В обґрунтування заяви заявниця покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області 24 листопда 2000 року, актовий запис №46. Про її родинні відносини із ОСОБА_2 свідчить свідоцтво про її народження серії НОМЕР_2 від 24 вересня 1956 року, видане Сколівським райбюро ЗАГС Дрогобицької області. Внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_3 дівоче прізвище ОСОБА_4 було змінено на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 23 жовтня 1961 року. Після смерті матері відкрилась спадщина на все належне їй майно, а саме будинок АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка. За життя ОСОБА_2 склала заповіт на користь ОСОБА_1 . Відтак вона, як єдиний спадкоємець за заповітом, звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері, проте отримала відмову у видачі такого у зв`язку з тим, що пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини. Просить врахувати, що спадщина нею фактично прийнята, оскільки понад п`ять років вона фактично проживала разом з матір`ю у її будинку, здійснювала за нею догляд у зв`язку з її похилим віком, займалась її утриманням та утриманням належного їй нерухомого майна. Даний факт підтверджується письмовими заявами свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були сусідами ОСОБА_2 та можуть підтвердити, що вона проживала з матір`ю. Оскільки вказана відмова нотаріуса позбавляє заявника можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому останя змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та просить встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій просить справу слухати у її відсутності, вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задоволити.

Заінтересована особа - Орівська сільська рада Сколівського району Львівської області, будучи належно повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання по справі, у таке судове засідання явки уповноваженого представника не забезпечила із невідомих суду причин.

Дослідивши матеріали справи, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм та роз`яснень, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявниці - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане Орівською сільською радою Сколівського району Львівської області 24 листопада 2000 року, актовий запис №46.

Як вбачається із свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_2 від 24 вересня 1956 року, видане Сколівським райбюро ЗАГС Дрогобицької області, батьком заявниці є ОСОБА_8 та матір`ю ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок укладення шлюбу заявниці із ОСОБА_3 , дівоче прізвище ОСОБА_4 було змінено на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 23 жовтня 1961 року.

З наявної в матеріалах справи копії заповіту судом встановлено, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, відповідно до якого свій житловий будинок, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . На день смерті спадкодавця вказаний заповіт не змінений та не скасований.

Відповідно до ч.1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно листа № 482\01-16 від 03 вересня 2020 року, наданого приватним нотаріусом за місцем знаходження спадкового майна та за місцем відкриття спадщини, судом встановлено факт звернення заявника ОСОБА_1 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що вана пропустила, встановлений ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, в поданій до суду заяві встановлено, що понад п`ять років позивач фактично проживала разом з матір`ю у її будинку без реєстрації, здійснювала за нею догляд у зв`язку з її похилим віком, та за станом здоров`я потребувала стороннього догляду та допомоги. Даний факт підтверджується письмовими заявами свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були сусідами ОСОБА_2 .

У ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За змістом ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні не є абсолютним підтвердженням обставин, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником та оцінені судом.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові у справі № 484/747/17 від 10 січня 2019 року.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Про судоустрій і статус суддів при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановлення даного факту необхідно заявнику для оформлення спадщини, так як відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Беручи до уваги, що заявник позбавлений можливості реалізації свого права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 з її матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини.

Керуючись ст. ст. 5, 12-13, 89-90, 247, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

ЗаявуОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день її смерті у АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування заявника та інших учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) .

Заінтересована особа: Орівська сільська рада Сколівського району Львівської області місцезнаходження: 82610, Львівська область Сколівський район, с. Орів, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04370567.

Суддя Сколівського районного суду Ю.Є. Ясінський

Львівської області