Рішення

від 02.11.2020 по справі 604/340/20

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/340/20

Провадження № 2/604/290/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: Сташківа Н.Б.,

за участі

секретаря судового засідання Гамана В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука Олександра Івановича, Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука Олександра Івановича, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , про визнання за ними права власності по Ѕ частці земельної ділянки, кадастровий номер 6124685000:01:003:0040, стягнення з ОСОБА_4 судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , який залишив заповіт, за яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 спадкують по Ѕ частці земельної ділянки, розміром 6,93 га, яка належить спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності не землю серії ІІ-ТР № 040737 від 01 вересня 1998 року. Спадкова справа відкрита у приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука О.І. У померлого ОСОБА_5 є три спадкоємці за законом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Листом від 24 вересня 2019 року за вих. № 114/01-16 приватний нотаріус Коломійчук О.І. відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що у спадкоємців відсутній державний акт про право власності на земельні ділянку площею 6,93 га. Причиною розбіжності у площі земельної ділянки зазначають те, що під час складання заповіту ОСОБА_5 належав Державний акт ІІ-ТР № 040737, при виготовленні якого була допущена технічна помилка в обчисленні площі. 15 червня 2012 року вищевказаний Державний акт було змінено на інший - Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188, кадастровий номер 6124685000:01:003:0040, який був чинний на час смерті ОСОБА_5 . При зверненні до нотаріуса спадкоємці подали саме - Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188, кадастровий номер 6124685000:01:003:0040, який стверджував право власності спадкодавця на земельну ділянку на час його смерті, а тому відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю оригіналу документу суперечить закону. За вказаних обставин, зважаючи, що відповідач безпідставно відмовляє позивачам у вчиненні нотаріальної дії, іншого способу, окрім звернення до суду за захистом своїх прав, немає, просять позов задовольнити. Крім того просять стягнути з відповідача ОСОБА_4 судові витрати, понесені позивачами при сплаті судового збору.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання.

15 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , в якій просить допусти його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, прийняти його позов до розгляду та визнати за ним право власності на 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 6124685000:01:003:0040, площею 7,0155 га в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача - приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука Олександра Івановича надійшло клопотання про заміну сторони у справі, зокрема просить замінити у справі про визнання права власності в порядку спадкування приватного нотаріуса ІІідволочиського нотаріального округу Тернопільської області, на належного відповідача Новосільську сільську раду Підволочиського району Тернопільської області. Клопотання обґрунтоване тим, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Нотаріус не є учасником цивільних правовідносин між сторонами правочину та порушником прав, що виникають із цих відносин. Таким чином відсутня його процесуальна заінтересованість в предметі спору. Разом з тим, предметом спору є розбіжність даних у заповіті, який посвідчений секретарем Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області та Державним Актом про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188, виданого 15.06.2012 року управлінням Держкомзему у Підволочиському районі. Також нотаріусом не вчинено нотаріальної дії, яка б була предметом спору, а лише надана консультація та письмове роз`яснення щодо неможливості вчинення нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом).

21 вересня 2020 року, до початку підготовчого засідання, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 подав заяву про повернення його позову без розгляду.

28 вересня 2020 року на адресу суду від позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі за їх позовом в якості співвідповідача Новосільську сільську раду Підволочиського району, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка, яка є предметом позову, знаходиться в межах Новосільської територіальної громади, чиї інтереси відповідно доЗакону України Про місцеве самоврядування представляє Новосільська сільська рада.

Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука Олександра Івановича про заміну його як відповідача на належного відповідача відмовлено, залучено до участі у справі співвідповідача Новосільську сільську раду Підволочиського району Тернопільської області. Позовну заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину земельної ділянки в порядку спадкування за законом повернуто заявнику. Підготовче провадження у цивільній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачі, будучи повідомленими про дату і час розгляду справи, не з`явилися, представник позивачів - адвокат Осінчук В.Б. подав заяву з проханням справу слухати у їх відсутності.

Представник відповідача Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, подав заяву з проханням справу слухати у їх відсутності.

Відповідач - приватний нотаріус Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчук О.І. в судове засідання не з`явився, про дату і час розгляду справи повідомлений у встановленому порядку, заяви про відкладення розгляду справи не подавав.

Третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини нявки суду не відомі.

У відповідності до ч.3ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази по справі, враховуючи заяви сторін про розгляд справи у їх відсутності, суд дійшов висновку, що заява ґрунтується на встановлених законом підставах з огляду на наступне:

Як убачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Новосільською сільською радою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Козярі Підволочиського району.

У відповідності до заповіту, посвідченого 20 жовтня 2009 року секретарем виконкому Новосільської сільської ради Підволочиського району № 98, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с. Козярі Підволочиського району, на випадок своєї смерті заповів: належну йому земельну ділянку розміром 2,74 га, яка розташована на території Новосільської сільської ради для ведення сільськогосподарського виробництва згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ТР № 02052 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; земельну ділянку розміром 6,93 га, яка розташована на території Новосільської сільської ради для ведення сільськогосподарського виробництва заповів порівно - Ѕ частку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та Ѕ частку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно листа-роз`яснення приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука О.І. від 24 вересня 2019 року № 114/01-16, спадщину після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . У відповідності до заповіту, посвідченого 20 жовтня 2009 року у Новосільській сільській раді ОСОБА_5 заповів належну йому земельну ділянку площею 6,93 га (акт серії ІІ- ТР № 040737) порівну ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте, у зв`язку з тим, що спадкоємцями не пред`явлено оригіналу Державного акту на земельну ділянку площею 6,93 га, їм роз`яснено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, у відповідності до ст. 16 ЦК України вони мають право звернутись до суду за захистом свого права.

02 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Коломійчука О.І. з листом, в якому зазначила, що 15 червня 2012 року Державний акт ІІ-ТР 040737 від 01 вересня 1998 року замінено на інший - Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188 (кадастровий номер 6124685000:01:003:0040), який на час смерті спадкодавця підтверджував належність йому майна. При цьому причиною зміни площі в державному акті серії ЯМ № 733188 від 15 червня 2012 року є технічна помилка в обчисленні площі, яка була допущена при виготовленні старого держаного акту серії ІІ-ТР 040737 від 01 вересня 1998 року. Просить повторно розглянути питання видачі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням зазначених відомостей, а у випадку відмови просить видати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки під час вимушеного звернення до суду буде ставити питання про стягнення з нього судових витрат.

Так, у відповідності до листа відділу у Підволочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 268/112-19 від 26 липня 2019 року на заяву ОСОБА_2 від 23 липня 2019 року повідомлено, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_5 , розробленої ПП Горизонт у 2012 році, Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 040737 від 01 вересня 1998 року замінено на державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188 від 15 червня 2012 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області. Кадастровий номер земельної ділянки: 6124685000:01:003:0040, площа 7,0155 га (рілля).

Також, у відповідності до листа відділу у Підволочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 373/112-19 від 12 листопада 2019 року на заяву адвоката Осінчука В.Б. від 01 листопада 2019 року повідомлено, що державні акти на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 040737 (площа 6,93 га) і серії ЯМ № 733188 (кадастровий номер 6124685000:01:003:0040) від 15 червня 2012 року (площа 7,0155 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області посвідчували право ОСОБА_5 на одну і ту ж саму земельну ділянку. Оскільки після проведеної геодезичної зйомки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, розробленої ПП Горизонт у 2012 році, не виявлені розбіжності в довжинах сторін та конфігурації земельної ділянки, то причиною зміни площі в державному акті серії ЯМ № 733188 від 15 червня 2012 року є технічна помилка в обчисленні площі, яка була допущена при виготовленні старого державного акта серії ІІ-ТР № 040737 від 01 вересня 1998 року.

Зазначений лист з додатками до нього отримано приватним нотаріусом Коломійчуком О.І. 04 грудня 2020 року, тобто після виданого ним письмового роз`яснення від 24 вересня 2019 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

За приписами ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, свобод чи інтересів фізичних осіб , прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України, встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, виходячи з положень ст.16 ЦК України особа вправі звертатися до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст.16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належить зокрема визнання права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до правил статей 316, 328 ЦК України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст.ст. 1233, 1234, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

У відповідності дост.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідност. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно положеньЗакону України Про нотаріат видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусами.

Згідно із вимогами статей 68, 69 Закону України Про нотаріат нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину серед іншого перевіряє склад спадкового майна.

Відповідно до п.11листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року №19- 3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно необхідно врахувати, що за наявності правовстановлюючих документів на нього, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування та за відсутності спору між спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину на підстав статей 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ Про нотаріат видається нотаріусами.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину регламентується Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок № 296/5), зокрема главою 10 розділу II., згідно якої на підтвердження права на спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, повноважень виконавця заповіту, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, а також посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, про прийняття на зберігання документів, про передачу заяви видаються відповідні свідоцтва.

У відповідності до статті 49 ЗУ Про нотаріат нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників; в інших випадках, передбачених законом. Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим устатті 47 цього Закону, або містять відомості, передбаченічастиною третьою статті 47 цього Закону. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно глави 13 Порядку нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону.

Разом з тим, у відповідності до ст.4 Закону України Про нотаріат нотаріус має право складати дати проекти документів, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз`яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Таким чином, згідно положень п.4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

У відповідності до п.2 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляді не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачі є спадкоємцями за заповітом, спадщину прийняли. Проте, у зв`язку з тим, що у заповіті спадкодавця та у пред`явленому спадкоємцями правовстановлюючому документі виявлена розбіжність у площі спадкового майна, нотаріус листом від 24 вересня 2019 року повідомив ОСОБА_2 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину. Також судом встановлено, що Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ТР № 040737 від 01 вересня 1998 року, який зазначено у заповіті та щодо якого спадкодавцем вчинено розпорядження, замінено на державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188 від 15 червня 2012 року, однак змін у заповіт не внесено, а розбіжність у площі виникла внаслідок технічної помилки в площі, яка була допущена при виготовленні старого державного акта серії ІІ-ТР № 040737 від 01 вересня 1998 року.

Крім того судом встановлено, що нотаріус не виносив постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а лише надав роз`яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру, що відповідає та узгоджується із вимогами ст.4 Закону України Про нотаріат .

Згідност.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідност. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України) .

Відповідно до ч.1ст.77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ч.1ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов про визнання права власності по 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 6124685000:01:00360040, за позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є підставним, обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Разом з тим у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 судових витрат в сумі 2780,05 грн, а саме на користь ОСОБА_1 1390,25 грн та на користь ОСОБА_2 , 1390,25 грн слід відмовити, виходячи із наступних міркувань.

Згідно з положеннямистатті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписамистатті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 віл 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина другастатті 1272 ЦК) , а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місце відкриття спадщини.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Аналогічна позиція викладена у Листі вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , у відповідності до якого за змістом ст.392ЦК України належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.

У спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Частиною 1ст.1 Закону України Про нотаріат встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2ст.1 Закону України Про нотаріат передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 50 Закону України Про нотаріат N 3425-ХП передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта. Можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні нотаріус може бути відповідачем у справах цієї категорії лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення. При цьому такі вимоги до нотаріуса підлягають розгляду в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства як спір про право.

Як убачається із змісту позовних вимог, позивачі в позовній заяві вказують, що вони зверталися до нотаріуса ОСОБА_4 з заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину, але їм було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Вважають відмову нотаріуса такою, що порушує право позивачів на вчасне оформлення спадщини на отримання правовстановлюючих документів, так як заява про видачу свідоцтва про право на спадщину з доданими до неї документами була прийнята та зареєстрована, однак свідоцтво про право на спадщину видане не було, і при цьому, не було видано і постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а лише складено лист від 24 вересня 2019 року за вих. № 263/02-114/01-16.

Разом з тим, предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.

Предметом доказування під час судового розгляду у справах про оскарження нотаріальних дій або про відмову в їх вчиненні є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином предметом позову є спадкове право спадкоємця на власність нерухомого майна, а не дії нотаріуса, які проявились у наданні роз`яснення замість постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, хоча сама по собі постанова про відмову у видачі свідоцтва при прийняття спадщини не вирішить спір по суті заявлених позовних вимог, а являється лише підставою для звернення сторони до суду за аналогічним позовом за захистом порушеного права.

В такому випадку вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_4 судові витрати, понесені позивачами при сплаті судового збору суперечить вимогам чинного законодавства є безпідставною, необґрунтованою та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо стягнення з відповідача Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області судових втрат, а тому їх слід віднести на рахунок позивачів.

Керуючись ст.ст .2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , адреса проживання: с. Голошинці Підволочиського району Тернопільської області, ОСОБА_2 , адреса проживання: с. Голошинці Підволочиського району Тернопільської області до приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Коломійчука Олександра Івановича, смт. Підволочиськ вул. Д.Галицького,61-А/22, Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, юридична адреса: с. Нове Село вул. І.Франка,46 Підволочиського району, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 , адреса проживання: с. Нове Село Підволочиського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 6124685000:01:003:0040, площею 7,0155 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188 від 15 червня 2012 року.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 6124685000:01:003:0040, площею 7,0155 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новосільської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 733188 від 15 червня 2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Суддя Сташків Н.Б.